Войти
Закрыть

Іван Франко (1856—1916)

10 Клас

Цей митець — найвидатніша після Т. Шевченка постать в українській культурі, геній світового рівня, який засвідчив своєю творчістю титанічний духовний потенціал нашої нації. Іван Франко народився 27 серпня 1856 р. в селі Нагуєвичах Дрогобицького повіту недалеко від м. Львова. Його батько, Яків, був заможним господарем, сільським ковалем. Ще король Данило Галицький нагородив його далекого предка за військову доблесть шляхетським титулом. Яків зажив пошани в рідному селі своєю доброчинністю: зробив для церкви іконостас і подарував дорогоцінне Євангеліє в срібній оправі, поставив пам'ятний хрест на честь скасування кріпацтва. Мати, Марія, також походила з хоч і збіднілого, але шляхетського роду Кульчицьких. До речі, родичем їй доводився легендарний Юрій Кульчицький, герой Віденської битви 1683 р., який відкрив для європейців каву. Марія була гордої вдачі, мала чутливе до краси серце. Сина-первістка кликала Мироном, бо вподобала це ім'я більше, як Іван. З ранніх літ Івана, як і інших сільських дітей, привчали до роботи, найперше — пасти гусей. Ріс допитливим і мрійливим, вирізнявся багатою уявою. Як і малий Шевченко, бігав шукати залізні стовпи, за якими лягає спати на ніч сонце. Милувався річкою, у якій відбивається небесна блакить, але боявся туди ходити, щоб не потрапити на небо... Дуже любив сидіти в куточку батькової кузні й слухати дорослих, які розповідали про своє тяжке життя-буття. Уже тоді, мабуть, зріло в його душі затяте бажання захищати цей нещасний народ....
0 Переглянути

Література в Галичині наприкінці ХІХ ст.

10 Клас

З 1340 р. більша частина Західної України — Галичина — перебувала під польським гнітом, інші західноукраїнські землі загарбали Туреччина (Буковину) та Угорщина (Закарпаття). Унаслідок поділу Польщі 1772 р. Західна Україна опинилася під владою Австрійської імперії. Це теж був колоніальний гніт, але не такий брутальний, як польський. Так, уже наприкінці ХVІІІ ст. було дещо полегшене кріпосне право, а після Революції 1848 р. й зовсім скасовано. Греко-католицьку церкву, що впродовж століть зазнавала польських утисків, було урівняно в правах з римо-католицькою. У 1784 р. цісар Йосиф ІІ заснував у Львові університет, який став першим вищим навчальним закладом такого типу в Україні. До речі, навчання тут велося німецькою, латинською й українською (книжною) мовою. Поступово відновлювалася система початкової й середньої освіти (парафіяльні школи, гімназії). Проте імперія є імперія. Згадані реформи втілювалися в життя частково й суперечливо, особливо на місцях. Поляки мали в Австрії значно більші пільги, аніж русини1, і продовжували утримувати реальну владу в Галичині у своїх руках. Скажімо, вони домоглися ухвали уряду про викладання в усіх навчальних закладах краю тільки по-німецьки й по-польськи. На кожному кроці нав'язували думку, нібито русинська мова — лише діалект2 польської, а русини — ті ж самі поляки....
0 Переглянути

Українська література наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.

10 Клас

Модернізм як напрям. На межі ХІХ-ХХ ст. в європейській духовності, культурі, науці поступово утверджуються новий тип світосприймання й мистецький напрям — модернізм (від фр. новітній, сучасний). Суспільно-духовний контекст. До кінця ХІХ ст. поступово завершувався найтяжчий у ринковій моделі господарювання — період «дикого капіталізму», первісного накопичення капіталу. У передових країнах Європи, США, Канаді розгорталася посилена індустріалізація — будувалися великі заводи, розвивалася наука й техніка. Як наслідок, пожвавилась урбанізація: розросталися давні та з'являлися нові міста — зі своїм модернізованим побутом і культурними запитами. Збільшувались і набирали ваги такі суспільні верстви, як пролетаріат та інтелігенція. Ці процеси призводили до розриву між традиційним патріархальним, сільським і міським модерним укладами життя. Зникали в минулому станові упередження, суспільство невпинно демократизувалося. Світ змінювався до невпізнання. На жаль, усі ці зміни відбувалися дуже суперечливо й болісно, особливо у відсталих і деспотичних країнах, як, наприклад, Російська імперія. Нерідко загострювалися класові, національні, міждержавні відносини, лютували економічні кризи. Це призвело до небаченої доти за масовістю й жорстокістю Першої світової війни, а за нею — до кровопролитних революцій у багатьох країнах Європи. І нарешті — до виникнення двох тоталітарних, антилюдських за суттю систем — російської комуністичної та німецької нацистської....
0 Переглянути

Борис Грінченко (1863—1910). Весняні сонети

10 Клас

Яскравий зразок цього останнього жанру — цикл «Весняні сонети». У творах циклу розгортається мотив єдності природи й душевного стану людини. Наскрізний художній засіб — паралелізм: докладно змальоване весняне оновлення природи є символічною паралеллю надій ліричного героя на щасливе майбуття, оновлення світу людей. • Завдання основного рівня 1. Прочитайте «Весняні сонети». Доведіть, цитуючи відповідні рядки, що в них гармонійно переплітається пейзажна, інтимна та громадянська лірика. 2. У чому полягає символізм образу орача з останнього вірша циклу? 3. У «Весняних сонетах» автор найчастіше вдається, окрім паралелізму, також до епітетів, власне метафор, уособлень, риторичних звертань і вигуків. Аргументуйте це твердження на прикладі першого вірша циклу. У романтичному стилі змальовує Б. Грінченко своїх героїв у ліро-епічних творах — баладах («Смерть отамана», «Біла бранка») і поемах («Христя», «Галіма», «Лесь, преславний гайдамака»). Перед читачем постає ціла палітра колоритних образів — старий отаман, який усе життя віддано боронив рідну землю; дівчина-бранка, українка Галіма, яка страждає на чужині в гаремі старого паші; повстанець Лесь, який мужньо йде на страту, не бажаючи врятувати своє життя ціною морального падіння....
0 Переглянути

Борис Грінченко (1863—1910)

10 Клас

Читати й писати хлопець навчився вже в 5 років. Мовою спілкування в родині була російська, батько говорив українською тільки із селянами, удома ж цурався рідної мови, уважаючи її мужицькою. Тринадцятирічний Борис у батьковій скрині випадково знайшов «Кобзар». Відтоді поезія Т. Шевченка зачарувала хлопця й стала для нього особистим Євангелієм. Цікаво, що бабуся по батькові доводилася двоюрідною сестрою Г. Квітці-Основ'яненкові. У маєтку родини Грінченків часто збиралися освічені люди, гостював тут відомий байкар П. Гулак-Артемовський. Борис здобув ґрунтовну домашню освіту — спочатку його навчав батько. До вступу в гімназію готував репетитор, студент Харківського університету, який виявився членом підпільної організації народників. Побачивши зміни в поглядах сина, батько відмовився від репетитора, але було вже пізно: свій вплив на підлітка той зробив. Протягом 1874-1879 рр. хлопець навчався в Харківській реальній школі. Цей престижний на той час навчальний заклад давав добрі знання й відкривав перспективу для навчання в університеті. Під впливом Шевченкового слова Борис почав писати й сам — звісно, українською. Для однокласників він «видає» україномовний журнал. Юний автор пише вірші, драми, критичні розвідки, навіть складає «Словар український». Але з п'ятого класу (у 15 років!) його виключили й ув'язнили через зв'язки з підпільною народницькою організацією. Поліція затримала Бориса, коли він ішов на заняття; у його портфелі знайшли видані в Женеві М. Драгомановим заборонені брошури. Харківський губернатор зробив усе для того, аби змусити батька зненавидіти сина: він дорікав Дмитрові Грінченку, що син дворянина поширює крамолу в суспільстві. Розлючений батько приходив до ув'язненого сина й вимагав від нього видати імена спільників, бив його, не давав води, переводив у найгірші камери, а в сильні морози наказував робити в них протяги. Борис Грінченко зізнався лише тоді, коли довідався, що його ідейні побратими вже виїхали з країни....
0 Переглянути

Іван Карпенко-Карий (1845—1907). Мартин Боруля

10 Клас

Якщо «Хазяїн» — трагікомедія суто сатирична, то «Мартин Боруля» (1886) — гумористично-сатирична. Цю драму І. Франко справедливо назвав «найкращою українською комедією». Проблематика та жанрові особливості. У цьому творі І. Карпенко-Карий сатирично викриває потворні суспільні порядки — бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. А також висміює типову на той час (як, на жаль, і тепер) ситуацію, коли заможні українці нерідко соромляться свого походження, зрікаються рідної мови, батьківських традицій, хочуть набути «панського» статусу, наївно думаючи, що це збільшить їхній авторитет. В основі сюжету — справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Сюжет твору становлять гумористичні сцени з життя заможного хлібороба Мартина Борулі, який домагається втрачених дворянських прав. Отже, перед нами своєрідна, яскраво національна версія відомої комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич». Щоправда, у Мольєра моралізаторство має абстрактно-повчальний характер, а в І. Карпенка-Карого воно спрямоване проти конкретних побутових і соціальних явищ, поданих у національному художньому зрізі. У цьому — суттєва відмінність між творами класицизму («Міщанин-шляхтич») і реалізму («Мартин Боруля»)....
0 Переглянути

Іван Карпенко-Карий (1845—1907). Хазяїн

10 Клас

Інтрига, на якій побудована п'єса «Хазяїн», дуже типова для періоду «дикого капіталізму» — незаконна махінація. Великий землевласник, мільйонер, пристає на пропозицію посередника Маюфеса переховати на своїх землях кілька тисяч овець нібито збанкрутілого капіталіста Михайлова (але банкрутство це фіктивне — шахрайська комбінація з метою привласнити взяту в банку позику). Тему твору найчіткіше сформулював сам автор — це «зла сатира на чоловічу (тобто людську. — В. П.) любов до стяжання без жодної іншої мети». Конфлікт трагікомедії має щонайменше дві грані: • соціальна — гостра суперечність між жменькою захланних товстосумів, які зосередили у своїх руках усі багатства, і народом, що животіє в злиднях; • моральна — зіткнення між людяністю, духовними цінностями й стяжанням (прагненням заробити за всяку ціну, з усього одержати зиск). Автор вибудовує трагікомічний сюжет так, що ця остання грань доходить до абсурду: зрештою, у душі героя постає конфлікт між збереженням власного життя та заробітком. Увесь вік Пузир ішов «за баришами наосліп, плював на все і знать не хотів людського поговору». Терентій Гаврилович годує своїх наймитів таким хлібом, що «ні вламать, ні вкусить». Про пожертву коштів на відкриття пам'ятника відомому письменнику він заявляє: «Котляревський мені без надобності». Маючи сорок тисяч овець і вирощуючи щороку сотні тисяч пудів пшениці, він тяжко травмувався, погнавшись за гусьми, які скубли одну з численних його кіп. А після загострення недуги просить викликати (собі!) не лікаря, а «фершала» — дешевше ж обійдеться (і обійшлося... смертю)....
0 Переглянути
Вперед
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 54
Назад

Навігація