Тему твору найчіткіше сформулював сам автор — це «зла сатира на чоловічу (тобто людську. — В. П.) любов до стяжання без жодної іншої мети».

Конфлікт трагікомедії має щонайменше дві грані: • соціальна — гостра суперечність між жменькою захланних товстосумів, які зосередили у своїх руках усі багатства, і народом, що животіє в злиднях; • моральна — зіткнення між людяністю, духовними цінностями й стяжанням (прагненням заробити за всяку ціну, з усього одержати зиск). Автор вибудовує трагікомічний сюжет так, що ця остання грань доходить до абсурду: зрештою, у душі героя постає конфлікт між збереженням власного життя та заробітком.

Увесь вік Пузир ішов «за баришами наосліп, плював на все і знать не хотів людського поговору». Терентій Гаврилович годує своїх наймитів таким хлібом, що «ні вламать, ні вкусить». Про пожертву коштів на відкриття пам'ятника відомому письменнику він заявляє: «Котляревський мені без надобності». Маючи сорок тисяч овець і вирощуючи щороку сотні тисяч пудів пшениці, він тяжко травмувався, погнавшись за гусьми, які скубли одну з численних його кіп. А після загострення недуги просить викликати (собі!) не лікаря, а «фершала» — дешевше ж обійдеться (і обійшлося... смертю).

Здається, автор уїдливо насміхається зі свого персонажа (пригадайте анекдотичні епізоди з халатом чи кожухом), але то вочевидь гоголівсько-шевченківський сміх крізь сльози. Насправді драматург жаліє цю від природи трудящу, обдаровану, підприємливу, нелиху людину (та й цілу суспільну верству).

Поміркуйте: Пузиря важко назвати визискувачем-паразитом, який розкошує, привласнюючи плоди чужої праці. Свої статки він здобув тяжкою працею й величезними зусиллями: «Я сорок літ недоїдав, недопивав, недосипав, кровію моєю окипіла кожна копійка». Та й тепер, уже в зрілому віці, маючи багатства, на всьому економить, день і ніч у роботі, навіть опинившись на смертному одрі намагається й далі самотужки керувати величезним господарством, збирається ще докупити овець тощо.

Терентій Гаврилович — людина, яка зробила себе сама — невсипущою працею, титанічними стараннями, непересічними підприємницькими здібностями та (треба чесно визнати) жорстоким визиском інших.

Уявімо логіку Пузиря: будучи вбогим, безправним, приниженим незаможником, він понад усе прагнув здобути свободу, незалежність, хотів самоствердитися. А для цього потрібно стати багатим. Тобто свобода — мета, статки — засіб. Але у свідомості цього чоловіка на шляху досягнення мрії засіб підмінив мету. Існує мудрий афоризм: гроші — хороші слуги, але погані господарі. Для Пузиря вони непомітно стали господарями. Саме через це він замість хазяїна став рабом життя, занапастив себе й перетворив на каторгу існування не лише наймитів, а й рідних людей. Наприклад, він любить доньку Соню, але не зважає на її почуття, відмовляється дати згоду на її шлюб з коханим, бо хоче мати зятем багатія Чоботенка.

Сцена зі спектаклю «Хазяїн» Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка. 2014 р. У ролі Пузиря (у центрі) — П. Панчук

Символічне прізвище дав автор своєму персонажеві: пузир — це куля, яка, наповнюючись повітрям, швидко збільшується, а потім неминуче лускає; або ж «овечий бурдюк, міхур» — він здатен гучно торохтіти, бо порожній (не випадково Калитка називає мільйонера «Пузир з горохом»). Отже, уся велич і навіть саме життя таких «овечих генералів» швидкоплинні.

• Завдання основного рівня

• Пригадайте авторське визначення теми твору. Чи не суперечить воно такому двоїстому баченню образу Пузиря? Автор скеровує «злу сатиру» на самого Пузиря (як людину та суспільний тип підприємця) чи на його патологічну жадібність (як рису вдачі)? Радянські літературознавці трактували образ Пузиря однозначно й різко критично, нині думки науковців розділилися. Одні й далі вважають його цілком негативним (а отже, і п'єсу — комедією), інші — двоїстим, внутрішньо суперечливим (тому і твір — сатиричною трагікомедією). А яке ваше бачення? Свою думку обґрунтуйте, проаналізувавши відповідні епізоди з драми.

Характер Терентія Гавриловича письменник виписав настільки правдиво й рельєфно, що деякі тодішні буржуа впізнавали в ньому себе.

У всьому копіюють хазяїна (тільки вже на свою користь) і його помічники Феноген і Ліхтаренко. Так крутиться «хазяйське колесо», яке «одних даве, а інші проскакують».

І. Карпенко-Карий підкреслює, що в капіталістичному, ринковому суспільстві цілком може бути й альтернатива «пузирям». У п'єсі це — «культурний хазяїн» Золотницький. Він — освічена, духовно багата людина, меценат (збирає гроші на пам'ятник Котляревському), працює в земстві (турбується про долю голодуючих, клопочеться про відкриття народних шкіл). Разом з тим Золотницький упроваджує нові ефективні форми господарювання — будує цукровий завод, утілює принцип «розумної праці».

Важливо, що цей образ теж цілком життєвий та досить типовий на той час (щоправда, не настільки, як Пузир).

• Завдання основного рівня

• Доберіть інформацію в Інтернеті й підготуйте для однокласників стислі повідомлення про видатних українських підприємців-меценатів Василя Симиренка, Євгена Чикаленка та Володимира Леонтовича, про форми їхнього господарювання, громадську діяльність і внесок у вітчизняну культуру. Є. Чикаленко (до речі, близький друг І. Тобілевича) говорив: «Треба любити Україну не лише до глибини душі, а й до глибини власної кишені». Як ви розумієте цю думку?

Великі надії драматург покладає й на молодше покоління українців. У трагікомедії це — донька Пузиря Соня та вчитель Калинович. Вони — інтелігенти, добре розуміють протиприродність, аморальність і неефективність «дикого капіталізму», потребу соціального захисту трударів, народної освіти.

Перша прем'єра «Хазяїна» відбулася в Києві 10 січня 1901 р. Поставив п'єсу справді неперевершений зірковий колектив: режисер — П. Саксаганський, Пузир — І. Карпенко-Карий, Феноген — П. Саксаганський, Ліхтаренко — М. Садовський, Золотницький — М. Кропивницький. Відтоді до цього твору постійно звертаються провідні театри України.

Класичними вважають постановки Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка (м. Київ). Перша постановка відбулася 1939 р. Тоді режисером і виконавцем головної ролі виступив видатний майстер театру А. Бучма, який, до речі, починав акторську кар'єру ще в театрі «Руська бесіда». Друга постановка у 2014 р. На цей раз трагікомедію поставив П. Ільченко.

• Завдання основного рівня

• 1. Які, на ваш погляд, риси в характері Пузиря є типовими, а які суто індивідуальними?
• 2. Які ознаки нового різновиду соціальної драми, створеного І. Тобілевичем, виявились у цьому творі? Зокрема, охарактеризуйте психологію кожного із суспільних типів, представлених тут.
• 3. Які проблеми, порушені в «Хазяїні», залишились у своєму часі, а які виявились актуальними й нині?

Подивіться фільм-виставу «Хазяїн» у виконанні акторів Львівського академічного драматичного театру ім. М. Заньковецької. Зверніть увагу, які суто театральні засоби використовують актори для увиразнення характерів персонажів. Напишіть невелику рецензію на цей спектакль.