Войти
Закрыть

Іван Нечуй-Левицький (1838—1918). Кайдашева сім'я

10 Клас

Про популярність твору свідчить велика кількість перевидань і перекладів іншими мовами. І це закономірно: повість написана надзвичайно весело й захопливо. Але прочитавши її, проймаєшся сумом і досадою, бо історія Кайдашів — справжня моральна катастрофа. Ці працьовиті, загалом нелихі люди чомусь методично знищують своє родинне щастя — домашній затишок, злагоду, взаємоповагу, гідність, одне слово — любов. Гору в цій родині непомітно бере якась диявольська сила руйнування. Чому так стається? На це болісне запитання автор відповідає майстерно й ненав'язливо кожним рядком твору. Жанрові й стильові особливості. За жанром «Кайдашева сім'я» — це соціально-побутова сатирично-гумористична повість-хроніка. Теорія літератури У соціально-побутовій повісті картини родинного життя та побуту героїв зображені на тлі певних суспільних подій та зумовлюються ними. Побутовим і соціальним є конфлікт, навколо якого вибудовується сюжетна інтрига. Чимало уваги І. Нечуй-Левицький приділяє обставинам життя Кайдашів, зовнішньому світу, зокрема й етнографічним елементам. День за днем і рік за роком виписані родинні події в повісті, вони розгортаються динамічно, послідовно й стрімко, що є ознаками саме хроніки. Повість «Кайдашева сім'я» — яскравий зразок реалістичного твору, адже в ній змальовано родинні стосунки, зосереджено увагу на морально-етичній проблематиці (побутово-просвітницький реалізм). Автор створює переконливі характеристики суспільного буття, колоритні соціальні типи, які в той же час є яскравими особистостями (Маруся й Омелько Кайдаші, Мотря та ін.). Реалістичності твору додає те, що більшість персонажів мала реальних прототипів. Справді жила дуже сварлива родина Кайдашів, тільки не в Семигорах, а в Стеблеві. Дехто з прототипів навіть намагався позиватися на письменника до суду за те, що так кумедно їх зобразив....
0 Переглянути

Іван Нечуй-Левицький (1838—1918)

10 Клас

Іван Нечуй-Левицький (справжнє прізвище — Левицький) народився 25 листопада 1838 р. в м. Стеблеві неподалік від м. Корсуня на Черкащині в родині священика. Хлопець виростав у світі прадавніх українських звичаїв та обрядів, добірної, багатющої народної мови, пісень, казок, серед чарівної природи Надросся. Дім Левицьких і тепер стоїть на високому березі Росі, тут річка робить велику петлю. А трохи далі за течією — знамениті стеблівські пороги, не раз описані у творах митця. З-під води виглядають скелі І. Нечуя-Левицького, А. Міцкевича, який гостював у Стеблеві й навіть присвятив йому вірш, скелі Сфінкс, Бурлачка, Козак-Камінь... Краса неймовірна. Семен Левицький, батько письменника, був людиною начитаною, культурною й національно свідомою. Незважаючи на заборону російського синоду1, проповіді в церкві виголошував українською мовою. Він пишався знайомством з П. Кулішем, під впливом якого почав збирати фольклорно-етнографічні матеріали, долучаючи до цієї роботи і свого сина. Саме батько став першим учителем хлопчика. 1 Синод — найвищий орган управління Російської православної церкви в 1721-1917 рр. Пізніше письменник згадував: «Сам батько вчив мене читати та писати разом із хлопцями, які приходили до нас учитися. Батько завів школу для селян, набрав хлопців і вчив їх літом у пасіці в катразі2, а зимою в кухні. Разом із тими хлопцями вчився і я». 2 Катрага (розм.) — легка будівля, сторожка. Особливий інтерес до народного життя прищепила бабуся Мотря: на весіллях, хрестинах і похоронах — «скрізь бував з нею й придивлявся». Оця «зіркість», глибинне знання народної душі стане пізніше визначальною ознакою стилю митця....
0 Переглянути

Українська література другої половини ХІХ ст.

10 Клас

Прихильники романтичного методу: • концентрують увагу на ідеалі; • ігнорують чи заперечують недосконале одноманітне повсякдення; • цінують красу, емоції й таємничі грані буття; • окрім розуму, покладаються на інтуїцію, активно залучають уяву, фантазію; • захоплюються вільною, відкритою, ускладненою, вишуканою формою творів. Прихильники реалістичного методу: • зосереджуються на відтворенні повсякденної суспільно-побутової дійсності, намагаються пізнавати й поступово вдосконалювати її; • цінують насамперед розум, науку, суспільну мораль, практичну доцільність; • віддають перевагу чіткій, простій, унормованій формі творів. Коли проаналізувати закономірності духовного розвитку людства, то неважко помітити, що реалістична (за методом) епоха приходить на зміну романтичній, і так по колу, точніше, по спіралі духовно-мистецького поступу. Мистецькі методи втілюються у відповідних напрямах. Напрям творять митці, яких об'єднують • метод, • нація, • епоха, • споріднені стильові уподобання. Якщо методи постійно чергуються (як день і ніч), то напрями змінюються — єдиний раз народжуються, існують і зникають назавжди (як листки на деревах). Напрями можуть розгалужуватися на течії, школи, угруповання. Мистецька течія — це вужча за напрям спорідненість творчих принципів на основі спільних естетичних засад. Мистецька школа — об'єднання творчих однодумців у межах кількох поколінь. Мистецьке угруповання — об'єднання найближчих творчих однодумців у межах одного покоління....
0 Переглянути

Література як мистецтво слова

10 Клас

Мистецтво — це сприймання, відтворення й моделювання світу в художніх образах. Головна ознака мистецтва, яка відрізняє його від інших форм духовної діяльності людини (релігії, науки, політики, журналістики), — образність. Художній образ — це узагальнена картина життя (стан людської душі, явище природи, подія чи предмет), емоційно й естетично втілена в художній формі (вірш, оповідання, п'єса, акварель, соната тощо) суб'єктивною творчою уявою автора. Існує багато видів мистецтва: музика, живопис, танець, література, скульптура, архітектура, театр, кіно, відеоігри та ін. Вони відрізняються засобами творення образів (це звуки, кольори, рухи, слова та ін.), а поєднує їх образність. У різних народів це поняття іменується різними словами, але з подібним змістом. Давні греки називали його τεχνη — техно, тобто «уміння» (звідси походить слово техніка), латиняни — ars (з тим же значенням). Поляки іменують це поняття sztuka — штука, тобто щось особливе, уміло зроблене. Українське слово мистецтво походить від майстер, умілець (споріднене з ним — мастак). Створила це слово, як уважають, письменниця Олена Пчілка. • Завдання основного рівня 1. Роздивіться картину сучасного українського художника. Чому, на вашу думку, автор її так назвав? Чим відрізняється це зображення від реальної кульбаби чи її малюнка в підручнику з ботаніки? Доведіть, що перед вами художній образ. Яку узагальнену картину він змальовує? Чи викликає певні емоції? Чи створений засобами краси? Чи виявились у цьому творі суб'єктивне бачення світу, творча уява автора?...
0 Переглянути

Повторюємо, узагальнюємо, осмислюємо вивчене

10 Клас

Осмислити - значить наділити певний об’єкт, предмет, явище особистішими смислами. Кінцевим результатом навчання має бути відповідь на запитання: «Що особисто для мене значить вивчення курсу української літератури II половини XIX століття? Якими знаннями й уміннями оволодів за цей рік? Який досвід читацької діяльності набув? Що я вмію робити, чого не вмів на початку навчального року? У чому змінився як читач? Як особистість?» Пропонуємо також осмислити свій читацький шлях: «Яким він був? Чим запам’ятався? Чи вдалося досягти визначених цілей? Що сприяло успіхові чи, навпаки, стало причиною невдачі?» Відповіді на ці та інші запитання свідчитимуть про рівень вашу готовність керувати власним розвитком і загалом життям, тобто про рівень компетентності.. У кінці XIX століття українська література, як і літератури європейські, відзначалася повнотою і цілісністю. Поняття «повнота літератури» означає, що в ній наявна розгалужена система родів, жанрів і жанрових форм. Об’єктом художнього дослідження було життя у всій різноманітності його проявів. Література розвивалася як невід’ємний компонент загальноєвропейського процесу. Завдячуючи перекладам знана у світі і сама засвоювала кращі надбання. Її невпинний пошук рефлексувався й оцінювався літературознавством як окремою галуззю....
0 Переглянути

Олександр Олесь. «По дорозі в казку» — зразок символістської драми

10 Клас

Ціною досягнення високої мети є сміливість, подвижництво і жертовність героя, що обирає для себе роль лідера. Проблемі взаємовідносин вождя і народу присвячено драматичній етюд Олександра Олеся «По дорозі в Казку» (1908). Основний мотив твору — пошуки дороги із темного лісу. У першій картині змальовано вбоге, жалюгідне життя людей у темному лісі, без сонця та мрії. Автор створює узагальнений образ юрби: «Убрання не має ознаки нації і часу». Люди не знають, що саме прагнуть відшукати, і просто інтуїтивно намагаються знайти стежку, що виведе їх із мороку. Темою драматичного етюду є взаємини героя, яскравої індивідуальності й натовпу, конфлікт між мрією та дійсністю, ідеалом і реальністю. Місцем розгортання подій є густий, непроглядний ліс. Цей твір є одним із яскравих зразків української символістської драми. Символічною є навіть його назва, зокрема, образ дороги та образ Казки. Символічність образу Казки багатогранна. Казка символізує не лише мрію, казкову країну, а водночас і світле майбутнє, добро, благо, державу і землю обітовану — тобто все те, що манить і тривожить, спонукає до руху вперед. Однак наявні й інші символи. Так, вагому роль відіграють у творі ліс та крила, терновий вінець, каміння, сонце, папороть, мак, кров. Символіка є наскрізною: червоні маки — символ жертовної крові, яку проливає той, хто прагне покращити життя людей; дороговказ до мети, дорога — очищення тощо. Можливо саме дорога до Казки є метою блукань, що характеризує її як символ страждань, можливість очищення від темряви....
0 Переглянути

Олександр Олесь. «О слово рідне! Орле скутий!..» — поетичне осмислення ролі рідного слова в долі народу

10 Клас

У контексті естетики символізму поет вдається до міфологічно-біблійних образів — сонця, неба, зірок та судних днів, що очистять рідний край від зла. В інтерпретації поета-модерніста меч символізує войовничу грань українського слова, отже, і національної душі; сонце — красу, що освітивши рідний край, вселяє надію в безсмертя народу. Автор переконаний, що мовне, національне відродження України обов’язково стане судними дощами для її ворогів. Образи твору: ліричний герой — патріот, який любить рідну мову й займає активну громадянську позицію; діти — українці, які відцуралися рідного слова; чужинці; образи природи: орел, дерева, зорі, Дніпро, сонце, дощі; образи предметів і явищ: слово, шум, музика, спів, рев, меч. Символічні образи твору: скутий орел (символ великої сили й свободи, яка неприродно скута); сонце (символ нового життя); судні дощі (символ покари за гріх безпам’ятства); меч (символ сили слова). Композиційно твір складається із трьох строф, що поділяють його на три умовні частини: тезу, антитезу та їх синтез. Теза зашифрована в першій строфі вірша:...
0 Переглянути

Олександр Олесь. «Чари ночі» — шедевр української інтимної лірики

10 Клас

Уже у ранній творчості Олександр Олесь досяг високого рівня поетичної майстерності. Назва вірша «Чари ночі» (1904) вказує на основний мотив твору — насолода щастям неповторної миті життя. Виразно окреслюється неоромантична ідея поезії — гармонійність буття людини і природи. «Чари ночі» — це поезія, красу якої порівнюють з красою квітів: «Є квіти, до яких не можна доторкнутися навіть люблячою рукою. Від дотику вони в’януть. Такі інтимні поезії Олександра Олеся. Настрій більшості з них неможливо передати. При спробі перекласти його на мову прози, він в’яне і зникає...», — пише літературознавець В. Яременко. Твір складається з 12 строф, причому остання підсилюється повторенням першої. Кожна строфа демонструє майстерність автора у відтворенні сильних емоцій ліричного героя, зароджених у полум’ї кохання. Визначальною рисою поезії є тяжіння до філософських роздумів про банкет весни і молодості, що є неоромантичною особливістю. Бурхливі любовні переживання і чарівна краса весняної ночі вказують на гармонійність життя, що також є основною ознакою модернізму....
0 Переглянути

Олександр Олесь. Неоромантичні, символістські тенденції у збірці «З журбою радість обнялась...»

10 Клас

«З журбою радість обнялась...» (1907) — перша збірка віршів Олександра Олеся, яка відразу принесла йому читацьке визнання. Радість і журба, сподівання й розчарування, почуття щастя й біль розлуки — ці стани людської душі проймають його творчість. Модерністське світобачення поета художньо виявилося у контрастах природи і людської долі. Сила контрастів і порівнянь, до яких вдавався поет, дає підстави вважати його символістом. У вірші «З журбою радість обнялась» (1906), що дав назву всій збірці, визначено поетичне кредо Олександра Олеся. Поет був людиною контрастного світовідчуття, тому в творах передавав екстремально протилежні відчуття й емоції — захоплення й розпачу, радості й смутку, щастя і муки. Відповідно до символістського світосприйняття, єдність і боротьба цих протилежностей і є сутністю людського буття у контрастному світі. Ліричний герой перебуває в пошуках особистого щастя, він охоплений протиборством почуттів. Життєві негаразди часто породжують зневіру й самотність. Між цими дуалістичними відчуттями точиться вічна боротьба:...
0 Переглянути

Олександр Олесь. Художній світ творів Олександра Олеся

10 Клас

Олександр Олесь та епоха модернізму. З іменем Олександра Олеся пов’язана ціла доба української літератури. Українські митці високо цінували його як талановитого поета-лірика, що у своїй творчості зосереджувався на романтичних мотивах. Літературний критик із діаспори М. Неврлий називав Олександра Олеся виразним представником першої, модерністської, фази символізму — пре-символізму. Митець лише частково поділяв ідейно-естетичну концепцію європейського символізму. Зокрема поет не акцентував на темі трагічного світовідчуття людини в добу панування сил зла. На відміну від М. Вороного, він не закликав до осягнення вищого, духовного світу, не захоплювався штучно ускладненими метафорами та багатоплановими образами. У творах Олександра Олеся символіка переходила в алегорії, асоціації були легкими й прозорими. Б. Лепкий вважав Олександра Олеся «одним із тих щасливих поетів, що модерні напрямки зуміли пов’язати з щирою українською поезією. Читаючи його вірші, почуваються все нові тони, нові акорди, бачаться нові краски і нові малюнки, але вони не навіяні чужиною, а виростають органічно з українського ґрунту, зв’язуються нерозривно з нашою поетичною минувшиною». Використання традиційних фольклорних сюжетів для вираження символістських ідей, соціальна проблематика поезії — характерні особливості його модерністської манери....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 54
Назад

Навігація