Павло Загребельний (1924—2009)
- 1-12-2022, 10:35
- 320
11 Клас , Українська література 11 клас Слоньовська, Мафтин (профільний рівень)
Павло Загребельний
(1924—2009)
Павла Архиповича Загребельного називають найвидатнішим українським історичним романістом. Уславили його романи «Диво» (1968), «Євпраксія» (1975), «Роксолана» (1980), «Я, Богдан» (1983), за якими покоління 70-80-х рр. ХХ ст. студіювало українську історію. За романи «Смерть у Києві» і «Первоміст» 1974 р. П. Загребельний отримав Державну премію УРСР ім. Тараса Шевченка.
У творчому доробку письменника є і художні тексти, які не вкладаються в жанровий різновид історичного роману, бо написані в модерному ключі (романи «Дума про невмирущого» (1957), «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960)). 1995 р. побачив світ роман П. Загребельного «Юлія, або Запрошення до самовбивства», у якому порушено чимало проблем, десятиліттями замовчуваних у СРСР, зокрема знущання радянських солдатів над німецькими жінками.
Павло Загребельний написав сценарії до кінофільмів «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено - мін немає» (у співавторстві з О. Сацьким, Ю. Лисенком та П. Голубовичем (1966)), «Лаври» (1972), «І земля скакала мені навстріч» (1975), «Переходимо до любові» (1975), «Хто за? Хто проти? (1977), «Ярослав Мудрий» (1981, у співавторстві з Г. Коханом), «Розгін» (1983, у співавторстві з Г. Коханом і М. Резніковичем).
Роман «Диво»
Найвищим досягненням цього історика-романіста вважають роман «Диво» (1968). Це роман-експеримент, у якому події відбуваються в трьох часових площинах: у Київській Русі, у Києві під час німецької окупації та в роки написання твору - і розділи про кожну епоху автор зумисно переплітає.
Мозаїчна Оранта1. Софія Київська (ХІ ст.)
1 Оранта (від латин. orans - той, що молиться) - один з основних типів зображення Божої Матері - з піднятими вгору руками. Це один із найдавніших жестів, що звернений до Бога і означає благання, прохання.
Магнітом, притягальним центром та ідейним стрижнем роману є Софійський собор. Навколо цього храму і в самому храмі й відбуваються знакові події. Горизонтальних площин у романі три: кожна з них триває в іншому часовому вимірі, кожна має дві сюжетні лінії і своїх двох антиподів2.
2 Антипод - художній образ, який за своїм світоглядом, рисами характеру, моральними якостями виразно контрастує, протиставляється іншому.
Для XI ст. письменник вибудовує сюжетну лінію Ярослава Мудрого, яку на певному етапі витісняє на задній план лінія митця Сивоока, за версією письменника, архітектора Софії Київської.
Друга часова площина охоплює вузький проміжок передвоєнного і воєнного часу, коли гітлерівці захопили Київ. Переплітаються сюжетні лінії київського професора Гордія Отави й німецького професора, а під час війни - офіцера-нищителя фон Шнурре.
Третя часова площина охоплює кінець 1960-х - початок 1970-х рр. Головною її сюжетною лінією є лінія Бориса Отави, а також іще одна, дещо слабша, - московської художниці Таї Зикової.
«Роман вибудовується як велике багатолюдне місто або як ціла держава».
Павло Загребельний
«Логіка художнього пізнання П. Загребельного виразно реалістична, хоча психологізація реалізму створює модерну інтригу».
Ніла Зборовська
Цікаво знати!
Шедевром мистецтва мозаїки вважається зображення Оранти - розміщеної в центральній апсиді1 Софії Київської фігури Святої Діви Марії, руки якої підняті в молитві. Мозаїка сягає 6 м заввишки. Зображення виконане на внутрішній поверхні купола собору, а з різних точок Оранта виглядає зображеною в різних позах - стоячи, схилившись у молитві чи на колінах.
1 Апсида (від грец. hapsis - склепіння) - виступ будівлі, здебільшого півкруглий у плані (зовні іноді багатокутний або квадратний), перекритий півкуполом або замкнутим напівсклепінням. Уперше апсиди з'явились у давньоримських базиліках. У християнських церквах апсида - вівтарна частина, яка орієнтована зазвичай на схід.
Назва роману «Диво» відсилає нас до факту, що архітектурний стиль бароко, риси якого зримо проглядаються в Софії Київській, у Європі виник і розвинувся аж наприкінці XVI - у середині XVII ст. Софія ж - пам'ятка XI ст. Справді, неймовірне диво: аналогів такого стилю архітектури в XI ст. більше ніде немає. Ця пам'ятка засвідчує, що Київська Русь у своєму культурному розвої обігнала інші країни принаймні на два-три століття.
Роман «Роксолана»
Піком творчої активності П. Загребельного стали 1979-1986 рр. Тоді митцеві вдавалося писати по 25 машинописних сторінок за день. Оскільки історія України була заборонена, письменник, маючи доступ до архівів, подавав її уривками-вставками, художньо відтворював події, давав незаангажовані коментарі, яких розумному читачеві було досить, щоб привідкрити завісу над трагічним минулим своєї землі.
Цікаво знати!
Працюючи над сенсаційним, як на ті часи, романом «Роксолана», письменник виконав титанічне завдання: «...Перед тим, як її написати, я став майже мусульманином: вивчив Коран, вивчив закони шаріату. Цілих два роки "входив” у систему їхнього вірування, їхнього світосприймання, побуту, життя».
Задум написати твір про малознану тоді дружину Сулеймана Пишного виник, коли 1974 р. П. Загребельний лікувався в Івано-Франківську. Медсестричка Люба Вовк розказала Павлові Архиповичу про свою славну землячку з містечка Рогатин, а письменник Степан Пушик запропонував романістові написати художній твір про Настю Лісовську.
Під час ретельного опрацювання історичних документів П. Загребельного вразила мужність українки, яка й на чужині дбала про рідний край. Про свою героїню значно пізніше автор напише: «Роксолана не впала у відчай. У ній перемогла велич. Власне, це, як мені бачиться, - раціональна домінанта української душі. I тому історія Роксолани не просто показова - вона повчальна».
Матео Пагані. Султана Роксолана (1550)
Павло Загребельний точно показав в образі Сулеймана психологію завойовника: «Він брав простори, як жінку, він ґвалтував їх, увесь світ довкола нього мав слугувати лиш знаряддям кари або ж насолод». Ним рухало нестримне бажання воювати, підкорювати, принижувати. Але Роксолана зачарувала його як інтелектуалка. Читаючи її віршовані поетичні послання, він розгублено запитує себе: невже він любить те, що вона пише, більше, ніж її саму?
Султанський палац Топкапи. Сучасне фото
П'ятнадцятилітня Роксолана здобуває любов і повагу султана завдяки оптимістичному характерові, сміхові, неприборканості: «Нарешті знайшов жінку, яка переконала, що існує на світі щось важливіше, цінніше, вище за нього самого в його недосяжності». Вона ні на мить не забуває про Україну, робить усе можливе й навіть неможливе, щоб рідний край не був знищений.
Тиціан. Камерія (ймовірно, портрет Міхрімах, дочки Сулеймана і Роксолани) (1555)
Діалог із текстом
- 1. Що вам найбільше запам'яталося з творчої біографії П. Загребельного?
- 2. Чому «Диво» і автор, і літературознавці називали романом-експериментом?
- 3. Назвіть головні сюжетні лінії роману «Диво».
- 4. Проаналізуйте образ відомої українки Роксолани та його осмислення автором однойменного роману.
- 5. Схарактеризуйте Сулеймана Пишного за романом «Роксолана». Обміркуйте, чи був письменник об'єктивний у зображенні правителя.
Діалоги текстів
- 1. Проведіть тематичні та ідейні паралелі між романами «Диво» Павла Загребельного і «Собор» Олеся Гончара.
- 2. Образ Роксолани став мандрівним: про відому українку писали турецькі, французькі, німецькі, фінські, австралійські та інші письменники, а документальний портрет Роксолани зберігається в паризькому Луврі. Користуючись інтернетом, підготуйте доповідь про художні тексти, присвячені Роксолані, іншими мовами світу.
Мистецькі діалоги
- 1. Розгляньте портрет Роксолани пензля Матео Пагані. Вважається, що ця картина написана з натури. Чим вас вразив цей образ султани?
- 2. Що ви можете сказати про ймовірний портрет дочки Роксолани (картина Тиціана «Камерія»)? Чи є в її обличчі українські риси?
- 3. Об'єднайтеся в «малі» творчі групи і, користуючись інтернетом, підготуйте короткі усні виступи про сучасні зарубіжні й українські фільми, у яких головною героїнею є султана Роксолана.
Коментарі (0)