В історію української літератури 20-30-х років XX ст. Євген Плужник увійшов як один із митців Розстріляного відродження, поет-філософ, співець гуманізму, великий майстер осмислення різних станів людської душі. Геніальний талант лірика з модерністським світобаченням засвідчив загальноєвропейський рівень його поезії, у якій органічно поєдналися ознаки різних художніх напрямів — імпресіонізму, експресіонізму та неокласики.

Знайомство здалеку і зблизька

Сторінки життєпису. Євген Павлович Плужник народився 26 грудня 1898 р. у слободі Кантемирівка Воронезької губернії в багатодітній сім’ї дрібного торговця. Їхній рід по батьківській лінії походив із Полтавщини. У пошуках кращого життя батько майбутнього поета, Павло Васильович, переїхав до Воронезької губернії, де займався купівлею та продажем різних товарів. Мати (ім’я її достовірно не відоме) була дочкою місцевого купця. Коли Євгенові було сім років, вона померла від сухот.

Початкову освіту Євген здобув у місцевій школі, потім навчався в гімназіях російських міст — Воронежа, Богучара, Ростова та Боброва.

У 1918 р. Є. Плужник переїхав на Полтавщину. Там він учителював у селах поблизу міста Миргорода.

У 1920 р. Є. Плужник вступив до Київського зоотехнічного інституту, а потім вирішив змінити фах і з 1921 р. став студентом Музично-драматичного інституту. Однак через хворобу легень був змушений покинути навчання. Працював перекладачем у різних літературних редакціях, а вечорами займався самоосвітою й писав вірші. У 1924 р. він став учасником літературної організації «Ланка», а згодом — угруповання «Марс» (Майстерня революційного слова).

Улітку 1926 р. здоров’я поета погіршилося. Лікування в санаторіях Криму, Кавказу, а також любов до молодої дружини Галини Коваленко давали йому сили вижити. Саме дружина доклала чимало зусиль, щоб поезії Є. Плужника були опубліковані. Вона тайкома віддала його твори на рецензування літературному критикові Ю. Меженку, який із захватом сказав: «Ви принесли вірші такого поета, якого ми в житті будемо довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися».

1934 р. в розпал репресій проти української інтелігенції Є. Плужника заарештували й засудили до 10 років ув’язнення на Соловках. Знесилений тяжкою хворобою легень, поет помер 2 лютого 1936 р. Його останнім проханням було принести води: «Я вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру».

Похований на Соловках. У 1956 р. Є. Плужника було реабілітовано. «...Все життя поета — дороги болю і страждань», — писав про нього поет-лірик М. Сингаївський.

Запитання і завдання

• 1. Скористайтеся інформацією, що «схована» в QR-коді. Що зацікавило вас в особі Є. Плужника? Які сторінки його життя найбільше вразили? Чим саме? Які риси вдачі поета вам імпонують? Обговоріть це питання в класі.
• 2. Чи можна стверджувати, що життя Є. Плужника було трагічне? Дайте розлогу відповідь. Що, на вашу думку, є справжнім сенсом людського життя? Чи досягнув цього поет?
• 3. Користуючись філософським словником, поясніть, що таке стоїцизм. Чому це поняття вичерпно характеризує життєвий шлях поета?
• 4. Прокоментуйте слова, взяті за епіграфи до розділу. Яким постає митець у власних поетичних рядках і в оцінці сучасних літературних критиків? Що об’єднує ці висловлювання?