«Маруся Чурай»

Історична основа роману. Про реалістичне відтворення образу Марусі Чурай у художніх творах важко говорити саме з тієї причини, що залишилися тільки легенди, народні перекази, а історичних документів, пов’язаних з її долею, поки що не знайдено (за винятком вироку Полтавського суду). Усі вони втрачені під час страшної пожежі в Полтаві влітку 1658 р. За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 р. Життя її (до 1653 р.) пройшло під гаслами доби гетьмана Богдана Хмельницького, а її пісні присвячені лицарям тих буремних років. Про життєвий шлях Марії Гордіївни Чурай майже не залишилося документальних свідчень, однак вчинки талановитої піснярки овіяні легендами. Залишилися й оповіді про загибель її батька Гордія.

Ліна Костенко й не ставила собі за мету точно відтворити життя легендарної піснярки, а намагалася передати психологію різних суспільних прошарків XVII ст., розкрити душевну драму людини, піднести образ Марусі на рівень соціальної проблематики доби, спроектувати загальнолюдські проблеми моралі на сьогодення й водночас наблизити до сучасників героїчне століття, сповнивши його духом художній твір.

Жанр твору. За жанром «Маруся Чурай» — історико-філософський соціально-психологічний роман у віршах.

Тематика, проблематика. Тема твору: зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної народної поетеси й талановитої співачки з Полтави; відтворення духовного життя України XVII ст.; усенародна участь у Національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.

Ідея: возвеличення Марусі Чурай — хранительки національних оберегів, інтелектуальної й незалежної жінки; утвердження в образі Марусі Чурай найкращих рис українського жіноцтва — багатої духовності, співучості, ліризму, романтичної вдачі, незалежності натури, що засвідчують незнищенність національного духу, глибоку віру в духовну силу й могутність українців.

Проблематика роману у віршах «Маруся Чурай»: любов і зрада; патріотизм і пристосуванство; митець і народ, свобода творчості; причини утрати української державності; родинні стосунки; батьки і діти; виховання; служіння народові.

Сюжетно-композиційні особливості. Художню основу твору становлять дві сюжетні лінії — особиста та історична. Перша розповідає про взаємини Марусі Чурай і Гриця Бобренка, друга — про національно-визвольну війну українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького проти польської шляхти.

У першому розділі «Якби знайшлась неопалима книга», який дає початок смисловим лініям роману, мова йде про суд над Марусею — дівчину вважають винною у смерті Грицька Бобренка. Читач знайомиться з багатьма персонажами твору, з історичним тлом, яке увиразнюється, зокрема, картинами дощенту знищеної пожежами Полтави. Марусю Чурай — легендарну українську піснярку — намагаються врятувати Мартин Пушкар, Іван Іскра, однак судді залишаються невблаганними.

Другий розділ — «Полтавський полк виходить на зорі». Доля народу вирішується в боях, тож полтавці проводжають своїх воїнів на захист Батьківщини. Історія полтавського полку проходить крізь увесь роман, тому є важливим чинником змістової цілісності твору. З мовчазного, притихлого міста, неначе приголомшеного вироком, мчить до Богдана Хмельницького Іван Іскра, сподіваючись переконати гетьмана скасувати страту.

У третьому розділі «Сповідь» Чураївна ніби зазирає в найпотаємніші куточки своєї душі. Її думки про минуле, теперішнє, майбутнє набирають у романі форми внутрішніх монологів, потоку свідомості, хвилі почуттів. Драматична історія нещасливого кохання розкривається на доволі широкому етнографічному тлі життя Полтави XVII ст.

Зміст четвертого розділу «Гінець до гетьмана» розширює просторові межі роману. Зображення значної частини України, яка постає крізь сприйняття Івана Іскри, є важливим композиційним прийомом, адже спонукає читача пройнятися прихованою в підтексті роману ідеєю державності, що посилюється постаттю Богдана Хмельницького — політичного та військового діяча, творця Української держави. Окрім того, вагомим складником напруженого сюжету є звернення Івана Іскри до гетьмана з проханням відмінити смертний вирок Марусі.

«Страта» — п’ятий розділ твору. Драматизм сюжету особливо загострюється, емоційне напруження наростає. Іван Іскра встигає вчасно привезти наказ гетьмана про скасування рішення суду.

У шостому розділі «Проща» знову подається широке, панорамне зображення всієї України. Образ України розкривається під час подорожі Марусі та мандрівного дяка через уважне споглядання реальних картин дійсності, через активне осмислення історії, найрізноманітніших проблем тогочасного життя. Ця частина твору надає роману глибокого історіософського сенсу.

Три прикінцеві розділи — «Дідова балка», «Облога Полтави», «Весна, і смерть, і світле воскресіння» — пов’язані з облогою Полтави польсько-шляхетським військом. Ця історична подія як композиційний прийом посилює історичність — жанрову ознаку роману.

Усі елементи, що їх використала поетеса в композиції історичного роману у віршах, немовби оживають, характеризуються реальною предметністю, психологічною наповненістю й створюють художньо-образну тканину «Марусі Чурай».

Художні образи роману. Образ України в романі — головний. Лейтмотивом через увесь твір проходить почуття глибокої любові авторки до свого народу, свого краю. За рідну землю вболіває полковник Іван Іскра, піснярка Маруся Чурай, увесь український народ. Лунає над полями та степами пісня Чураївни, надихає воїнів на самовіддану боротьбу за волю.

Юрій Чумак. Маруся Чурай

Образ Марусі. Знайомство читача з українською пісняркою відбувається в полтавському суді. Судять Марусю Чурай за те, що вона отруїла свого зрадливого коханого Гриця. Ліна Костенко кількома штрихами окреслює образ головної героїні. Протягом усього суду Маруся нічого не говорить у свій захист: «Стоїть. Мовчить. І дивиться. І все». Ця побіжна заувага розкриває глибокий психологізм стану головної героїні.

Суть драми Марусі Чурай насамперед у тім, що покохала вона нерівню, того, хто так і не зміг дорівнятися до високості її душі «Нерівня душ — це гірше, ніж майна». Був би сильний духом — здолав би всі перешкоди й ненаситну матір угомонив, та в тім-то й біда, що любов Марусі «чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі». Отже, причина трагедії Марусі якоюсь мірою в ній самій, бо вона з тих натур, що вже як полюблять, то мов заприсягнуться.

Кохання її «почалося з пісні, могло урватись тільки, як струна». І от коли ця струна в дівочій душі урвалася смертю Гриця, життя для неї втратило сенс, стало найтяжчою карою.

Страта була би порятунком для Марусі. Вона того порятунку шукала для себе ще тоді, коли готувала зілля. Проте не знайшла його й цього разу: Іван Іскра встиг на страту з гетьманським універсалом «відпустити дівчину негайно».

Маруся, шукаючи собі смерті, не знала, що вона — вічна. Бо вічні її пісні, як незнищенна душа народу. Тож попри все — драматизм, трагічне звучання — образ Марусі Чурай життєствердний, життєдайний.

Драма Марусі Чурай у тім, що віддала душевний скарб недостойному, і вона це розуміє, звідси — відчай, розпач, журба, порожнеча, а вже із цього пекельного сплаву народжувалися пісні. Стався конфлікт між духовними протилежностями — мораллю таких, як сама Маруся, її мати, батько-герой, козак Іван Іскра, і мораллю вишняків, горбанів, бобренків, під чий вплив потрапив Григорій. Моральне падіння стало початком Марусиної біди.

Образ Гриця. У Гриця «серце навпіл розривалось», бо «двоїлась хлопцеві душа»: полюбив Марусю, а поглядав на багатство Вишняків. З одного боку — любов, цінність духовна, з другого — майно, цінність матеріальна. Грицеві в його душевній роздвоєності виходу немає — він приречений. Тож його смерть цілком логічна. Ліна Костенко у вирішенні образу Гриця пішла за внутрішньою логікою цього образу, всупереч легенді: не Маруся його отруїла, отруту випив він сам.

Федір Самусєв. Маруся Чурай. 1965

Історичний контекст роману. Драматизм долі Марусі Чурай у контексті твору сприймається не лише як особистий. Він асоціативно пов’язується з драматизмом ширшого масштабу — долею українського народу в добу визвольної війни 1648-1654 рр.

Духовний родовід своєї героїні Ліна Костенко починає зі славних сторінок історії. Будучи вже авторкою відомих ліричних пісень, дівчина зустрічає на полтавській вулиці кобзаря, який співає про подвиги її батька.

І тоді пережиті особисті родинно-інтимні події вона вперше усвідомлює як частину великої історичної трагедії народу. Перед нею відкривається світ значно масштабнішого, ніж уже відомого їй поетичного мислення, шлях перетворення особистого на загальнолюдське.

На суді й після суду постає питання значущості окремої людини, її долі, відповідальності перед громадою, перед суспільством. І перед Іскрою, що переконаний у безневинності Марусі, поспішає до Хмельницького за універсалом, аби врятувати дівчину від смерті, постає болісне питання: «І що там варт чиясь окрема доля, / той тихий зойк у безмірі ночей?..».

Навіть Іскру, який усвідомлює, що Маруся, її пісенна творчість потрібні всьому народові, десь у глибині душі мучать сумніви: чи пощастить привезти універсал, бо ж гетьманові тепер не до полтавських сентиментальних історій. Однак історична велич Богдана Хмельницького в тому й полягає, що в тогочасній напруженій ситуації він збагнув вартість окремої людини, зокрема талановитої піснярки.

У розділі «Проща» постать Марусі Чурай переростає в символ усієї української народнопісенної культури. Волею автора на сторінках роману сходяться дві культури — усна і писемна, пісня і література. З одного боку — Маруся Чурай, з другого — мандрівний дяк, що уособлює літературу.

Побачене, пережите, осмислене по дорозі до Києва з Лубен і в самому Києві стало для Марусі Чурай доволі символічним, розгорнутою метафорою життя рідного народу.

Микола Івасюк. В’їзд Богдана Хмельницького в Київ

Автор у романі. Індивідуальність авторки в художній оповіді відчувається у сприйнятті нею минувшини, сучасності, у філософських роздумах. За зовнішньою простотою роману криється глибока перейнятість поетеси в осмисленні зображуваного, любов до рідного народу.

Культурно-мистецький контекст

Вірші Ліни Костенко покладено на музику. Найбільше пісень («Осінній день», «Вечірнє сонце», «Востаннє ліс заголосив», «Горлиця», «Давня пісня», «Двори стоять») на слова поетеси написала Ольга Богомолець.

Співачка Зоя Слободян виконує пісні, в основі яких поезія Ліни Костенко. Це, зокрема, «Місто, премісто, прамісто моє», «Не говори печальними очима», «Недумано, негадано».

Запитання і завдання

• 1. Що надихнуло Ліну Костенко на написання історичного роману у віршах «Маруся Чурай»?
• 2. Схарактеризуйте образи Марусі та Гриця.
• 3. Як показано українське козацтво та його очільників у романі? Створіть узагальнений портрет українського козацтва.
• 4. Доведіть, що головним героєм роману є Україна. Доберіть цитати, які проілюструють ваші міркування.
• 5. Доберіть цитати, що засвідчують авторську присутність у романі. Яку роль у творі відіграє автор?
• 6. Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте фрагмент вистави «Маруся Чурай». Цю виставу підготували члени Асоціації українців штату Вашингтон. Прокоментуйте свої враження. Чи погоджуєтеся ви з такою інтерпретацією відомого роману?
• 7. Послухайте пісні на слова Ліни Костенко. Чи допомагає музика осмислити ті переживання, емоції, якими пройнята поезія? Поясніть аргументовано свою думку.

Ваші читацькі проекти

• 1. Об’єднайтеся зі своїми однокласниками й однокласницями у групу і створіть літературний буктрейлер до одного із циклів поезії Ліни Костенко. Для цього оберіть декілька віршів, що вам найбільше подобаються, розробіть візуалізацію кадрів, «начитайте» текст, доберіть музичний супровід, створіть загальний фон проміжних і ключових кадрів.
• 2. Візуалізуйте (підготуйте малюнки, відеоряд, колажі) зразки пейзажної лірики Ліни Костенко.
• 3. Підготуйте буктрейлер за романом «Маруся Чурай» і проведіть конкурс на найкращий відеоролик.

Читацьке дозвілля

• Підготуйте колаж «Твори Ліни Костенко надихають мене».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 11 клас Фасоля (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)