Марія Матіос

(нар. 1959 р.)

Цикл поезій «Триєдина перспектива»

Цикл «Триєдина перспектива» складається з трьох римованих поезій, у яких описано жіночий досвід. У першій поезії зображено драму дорослішання жінки. Чоловічий світ у вірші залишається загрозливим тлом. Спроба ліричної героїні усамітнитися не дасть бажаних результатів, адже замість спокою і рятівної душевної рівноваги вона отримає тільки зневагу і погорду. Попри це жіноча душа досягне вищої орбіти, з'явиться самодостатність, самоповага й віра у власні сили. Образ-символ аркана для жінки виявиться тією стихією, яка допоможе їй вистояти й змужніти («Тебе крутитиме аркан - / На витривалість сольний танець») Такій жінці вже не страшні обмови-пересуди й усі зовнішні оцінки її вчинків або вдачі, адже судити себе саму отримує право лише вона.

Другий вірш циклу - це переживання ліричною героїнею «драми статі»: щоб чогось у світі досягти, виявляється, треба було народитися чоловіком. Проте змужніла героїня, влучно названа «Некоронованою королевою», не показує перед натовпом власного страху і невпевненості.

У третій поезії авторка говорить про те, що жінці важливо завжди залишатися собою, попри кпини, заздрість і намагання інших засудити її за непокірність («Верхи смерек - твої пуанти, / І косми хмар - твій колорит. / Танцюй сама. / Комедіанти / Хай свій ладнають реквізит. // Бо твій аркан не стане вальсом, / Хоч не жіночий то є хист. / Назвуть зухвальство - зубоскальством, / І навздогін приліплять свист»). В останній строфі лірична героїня акцентує на винятковості яскравих особистостей обох статей, які завжди почуваються в соціумі «білими воронами», тому вже йдеться не просто про жінку, а про людину взагалі. Назва вірша - символічна, адже йдеться про три ймовірні життєві перспективи жінки: самотність, суспільний осуд, самодостатність.

Цикл поезій «Прості вірші»

У цьому циклі йдеться про психологію не виняткової, а звичайної жінки (на цьому наголошує насамперед назва циклу), яка прагне мати сім'ю, любити свого чоловіка, почуватися щасливою і незагроженою в житті. Цикл «Прості вірші» складається із шести автономних поезій, у кожній із яких лірична героїня намагається дати відповідь насамперед самій собі на найболючіші запитання, які ставить перед нею життя.

Перший вірш «Ти дивишся на мене каро...» - чудовий зразок любовної лірики («Ти дивишся на мене каро - // І груди протинає жар. / Ти є мій Спас. / І Божа кара. / Ти любчик мій. / І Бог. / І цар. // Гніздо моє. / І оборона. / І просто - мій ти чоловік...»). Проте миті щастя в жіночій душі несподівано заступаються тривогою від того, що її щастя може бути зруйноване кожної миті.

Наступна поезія - це промовляння жінки до Бога, благання захистити її сімейне щастя. Коханий чоловік як опора сім'ї у цьому творі постає твердинею: «На плече твоє обіпруся - / Нетерплячу згашу свічу. / Розумію тебе. / Й корюся. / І мовчу. / І мовчу. / Мовчу», - хоч сама жінка прекрасно усвідомлює ненадійність їхнього щастя. Знову лунає палке звернення до Бога: «...А біда у дзвінки нам дзвонить. / І росте - як під буком мох. / Бог вборонить. / Нас Бог вборонить. / Чи змете... / Це лиш знає Бог». Четвертий вірш циклу відсилає до міфу про те, що шлюби відбуваються на небесах і кожній людині призначена тільки одна-єдина пара. Зустріти саме свого, Богом передбаченого судженого - велике щастя, хоч і велике випробування, тому лірична героїня в обіймах коханого почувається так, як живе дерево, в яке вдаряє грім.

Пабло Пікассо. Жінка зі схрещеними руками

Інші вірші циклу характеризуються герметичністю, затемненою метафорикою. Порівняння коханого чоловіка зі смертю невипадкове. Дівчина, яка виходить заміж, переживає реінкарнацію (переродження, нове народження) і стає жінкою. За Біблією, щоб воскреснути, треба померти. Зерно, яке падає в родючу землю, теж гине, але згодом стає колосом. Отже, смерть дарує життя, тому останні рядки заключної поезії «Прості вірші» оптимістичні: «Бо я тобі, як Господу, корюся. / На кожен подих твій я підкорюсь. / Це смерть моя. / І я її боюся. / Це смерть моя. / І я її боюсь... / Ну Ти - смерть моя. / І я її боюся. / Ти смерть. / ...І я тебе вже не боюсь».

Діалог із текстом

• 1. Чи є вірші Марії Матіос феміністичними? Доведіть.
• 2. Як ви розумієте поетику назв ліричних циклів «Триєдина перспектива» й «Прості вірші»?
• 3. Які особливості поезій із циклу «Прості вірші»?

Діалоги текстів

• Поетами за походженням із Карпатського регіону є і Василь Герасим'юк, і Марія Матіос. Чи відчутний у їхній ліриці вплив місцевого колориту?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно