Народне міфологічне уявлення українців про єдність початку й кінця у природі й житті людини втілюється у багатьох поезіях Б.-І. Антонича в образі кола: персня, обруча, веретена. В них звучить і апокаліптичний мотив перестороги, і водночас бажання поєднати земне й небесне в гармонійній єдності. Світ первісних часів постає в органічних зв'язках людини та природи, а світ сучасний позначений хаосом і відчуттям всезагальної катастрофи. Насамперед це стосується міського простору. Також у віршах поета панує міфічний час, який позбавлений хронологічної послідовності, конкретної межі відліку, у ньому зливаються минуле й майбутнє. Тому людське життя — це вічний ланцюг короткого проміжку часу:

Так на минулого й майбутнього раменах

повішено, мов плахту, долю нашу.

Ми — ланцюга поодинокі звена,

ми — відтинок малий зі стрічки часу.

Проаналізуймо вірш Б.-І. Антонича «Три перстені» з погляду асоціативності та міфологізму.

Кодом до його розуміння є інтер'єр селянської хати — скрипка на стіні, червоний дзбан, квітчаста скриня з насінням і зіллям. Він звичайний і незвичайний водночас: скрипка — крилата, у ній приспано вогні творчого горіння, музичну росу; скриня на самому дні ховає три зорі, «трьох перстенів ясне насіння»; у дзбан несподівано вміщено м'ятний трунок і зелені краплі явора. Краса такої хати несе в собі чаклунську силу, бо предмети інтер'єру наділені, як у казках і легендах, магічною силою:

Підноситься угору дах,

кружляє дзбан, співає скриня.

І сонце, мов горючий птах,

і ранок, спертий на вориння.

Олюднений Б.-І. Антоничем ранок дивується з тієї хати, милується її красою, спершися на пліт. Фантастичні елементи й народні символи переплітаються із реаліями життя. Сам поет теж зачарований красою рідного краю, його пісенними, танцювальними скарбами, талановитими людьми. Краса ж — це синонім мистецтва, тож за допомогою оригінальних образів-символів утверджується думка про вічні людські цінності — пам'ять і віру, красу й талант, творчість. Автор використовує фольклорні традиції, народнопісенні образи-символи скрипки, скрині, трьох зір, дзбана, магічне значення цифри три, наповнюючи їх новим змістом як поет, що володіє надчуттям слова, його глибин.

У поезіях Б.-І. Антонича часто трапляються образи, що нагадують коло, — саме воно містить ідею вічності. У вірші обриси кола нагадують перстень, дзбан, сонце, які символізують замкнуте коло краси, коло персня: його неможливо розірвати, як і саме життя та мистецькі надбання рідного народу.

Запитання та завдання

1. Поясніть епіграфи до теми.

2. Як ви розумієте поняття «асоціативність» та «міфологізм» у літературі?

3. Як уплинула міфологія на творчість Б.-І. Антонича?

Домашнє завдання

Дайте усно відповідь на запитання: «Як формувався талант поета?».

«Різдво» (1934)

Вірш надруковано у збірці «Три перстені». Змістове ядро цієї поезії — народження Бога, яке автором переосмислюється, оскільки мовиться про появу Христа «в лемківському містечку Дуклі». Проте це не применшення величі самої події, а навпаки, ствердження близькості Бога, його теплоти та доброти до кожної людини. Поет уславлює радість життя, красу природи й таїнство народження Христа. Ця невеличка поезія, яка складається з двох чотиривіршів, сповнена символічними образами: сани — це ясла, у яких народився Бог, лемки — волхви, золотий горіх уособлює нове життя, а місяць — Різдво. Важливими для розуміння цієї поезії є її прикінцеві рядки, у яких мовиться про Богоматір, котра тримає «золотий горіх»-місяць — ще не народжене дитя. Вона ніби передчуває майбутню долю свого сина, який присвятить себе служінню людям, їхньому спасінню. Так незвично поет переплітає християнські та язичницькі мотиви.

«Коляда» (1934)

Поезія «Коляда» також зі збірки «Три перстені». У ній прославляється дорога Божого Дитяти — «сніжиста путь», «синь незнана». У невеличкому — на три катрени — вірші сконденсовано цілу гаму почуттів, які належать різним людям. Наприклад, теслі радіють з'яві Христа-Спасителя, вони готують йому «зі срібла сани», а Ясна Пані, мати вселюдського сина, плаче, бо серцем відчуває його тернистий шлях, його велику подвижницьку місію, жертовність і мученицьку смерть заради людей. Богоматір печальна — у неї «очі, наче в сарни», тобто злякані, зболені передчуттями.

Цікаво, що в обох поезіях простежується «зимова» образність. Сани, сніг, снігова завія — це не лише пейзажні реалістичні деталі, що символізують одне з найбільших християнських свят, а й символи мучеництва, жертовного — «снігового», завіяного — шляху. Водночас у вірші «Коляда» образи «весняних снів», сонця набувають оптимістичного звучання, бо уособлюють вічне відродження у природі, а отже, й у людському житті.

Поезія «Коляда» цікава ще й своєю прогностичною функцією. Вона вибудовується за біблійним сюжетом, отож її знають усі. Тому так пронизливо й щемливо звучать фінальні рядки цього вірша:

Їдуть сани, плаче Пані,

снігом стелиться життя.

«Зелена Євангелія» (1934)

Цей вірш також належить до збірки «Три перстені». Якщо у поезіях «Різдво» та «Коляда» переважають християнські мотиви, то у «Зеленій Євангелії» — міфологічні.

Найперше звертає на себе увагу назва твору. «Зелена Євангелія» — це книга природи, книга про її існування, завмирання і вічне оновлення, відродження, символом якого є весна. Саме із цього багатозначного образу й починається поезія. Образ весни постає в ореолі радості, дитячого щирого захоплення мудрістю світобудови (згадка про карусель із білими кониками). Водночас і сама карусель, і її стрімкий лет — це коло природного й життєвого циклу, зміни, руху, початку й кінця, які зливаються, переходять один в одного.

У наступній строфі відтворено інтер'єр селянської оселі. Він опоетизований, звичайний і незвичайний водночас: стіл, дзбан, але у ньому — сонце. Сонце, здається, не лише радісно виграє по стінах хати, воно оселилося в серці кожного горянина, кожної людини, зачудованої гармонійністю та доцільністю світобудови, єдністю природи й людини, тією красою, яка її оточує і яку треба розуміти й берегти.

У прикінцевих рядках вірша поет зраджує своїй безсторонності й емоційно проголошує:

Ти поклоняйся лиш землі,

землі стобарвній, наче сон цей!

Запитання та завдання

1. Проаналізуйте основні мотиви в поезіях Б.-І. Антонича «Різдво», «Коляда», «Зелена Євангелія».

2. Випишіть у зошит тропи із цих віршів та визначте їх функції у кожному з них.

3. Поясніть, як ви розумієте образи «слов'янське Дитя» («Коляда»), «слов'янський дзбан» («Зелена Євангелія»).

4. Прокоментуйте думку дослідниці творчості Б.-І. Антонича М. Новикової про те, що поет «віддає перевагу міфології над соціологією».

5. Що мав на увазі Б.-І. Антонич, коли стверджував: «Я не мандоліст ніякого гурта»?

6. Чим відрізняється поезія Б.-І. Антонича від класичного вірша?

7. Як ви розумієте слова Б.-І. Антонича: «Мистецтво не відтворює дійсності, ані її не перетворює, як хочуть інші, а лише створює окрему дійсність»?

8. «Розшифруйте» метафоричні образи з поезій Б.-І. Антонича:

Вернувся я, де вільхи й риби,

де м'ята, іви, де квітчасті стіни;

і знов цілую чорні скиби,

припавши перед сонцем на коліна.

(«Поворот»)

Корови моляться до сонця,

що полум'яним сходить маком.

Струнка тополя тонша й тонша,

мов дерево ставало б птахом.

(«Село»)

9. Прочитайте уривок із поезії Б.-І. Антонича «Бджола». Яка роль у ньому алітерацій?

Лисніє липовий, липневий липець,

липучий і лискучий у білім збанку.

У нім розтопились зорі на світанку

і пахощі левад, квітчастих китиць.

10. Прочитайте уривки з поезій М. Семенка та Б.-І. Антонича:

Ми повертались. Ні слова. Кепсько.

Безмовно йшли. Прощались біля ліфта.

І зникли Ви. І зник кудись Семенко.

...Дома я взявсь за Свіфта.

(М. Семенко «Голос мая»)

Що мені за діло до Києва та родичів

Коли про Семенка мусять марсіяни знать?

(М. Семенко «Дуже щира поезійка»)

Я розумію вас, звірята й рослини,

я чую, як шумлять комети і зростають трави.

Антонич теж звіря сумне й кучеряве.

(Б.-І. Антонич «До істот із зеленої зорі»)

Росте Антонич і росте трава.

І зеленіють кучеряві вільхи.

(Б.-І. Антонич «Весна»).

Проаналізуйте, з якою метою поети згадують свої прізвища.

11. Організуйте й проведіть диспут на тему «Легка чи складна для сприйняття поезія Б.-І. Антонича?».

Ваші літературні проекти

Дослідіть перегуки творчості Б.-І. Антонича з поезією П. Тичини. Представте висновки на уроці в зручній для вас формі (презентація, доповідь тощо).

Ви — творча особистість

Напишіть музику до однієї з поезій Б.-І. Антонича.