Чому «неокласики»?

Класиками (від лат. classicus — зразковий) називають митців, творчість яких пройшла випробування часом. Наприклад, античних письменників. Їхні твори стали своєрідним естетичним еталоном, який наслідували поети доби Відродження, а також літератори епохи Класицизму. Напевно, усіх цих «наслідувачів» умовно можна називати «неокласиками».

Поети «Парнасу» (Поль Шабас, 1895)

До них, скажімо, належали французькі «парнасці». Їхня творчість була представлена в збірниках «Сучасний Парнас», після виходу яких усталилась і назва групи. До «Парнасу» входили Теодор де Банвіль, Франсуа Коппе, Сюллі-Прюдом, Жозе-Маріа де Ередіа та ін. Ці митці обстоювали вдосконалення поетичної форми та літературної мови, виступали за високу якість поезії, нагадуючи, що література — це передусім мистецтво. «Парнасці» високо цінували античну культурну спадщину й нерідко зверталися до неї у власних творах.

«Неокласики». Сидять: Освальд Бургардт, Павло Филипович, Фелікс Якубовський і Максим Рильський; стоять: Віктор Петров і Микола Зеров

«Київські неокласики» зазнали впливу французького «Парнасу». Їм імпонувала вимога високого естетичного рівня поетичного слова, яку ті декларували. Мова не йшла про сліпе наслідування античних творів: питання ставилося ширше — про засвоєння найкращих у мистецькому плані зразків європейської культури. Ось як уявляв майбутнє української поезії Микола Зеров:

Прекрасна пластика, і контур строгий,

І логіки залізна течія —

Оце твоя, поезіє, дорога.

Леконт де Ліль, Жозе Ередія,

Парнаських зір незахідне сузір'я —

Зведуть тебе на справжні верхогір'я.

Микола Зеров

«Неокласики» активно виступали за літературне оновлення через європеїзацію української поезії. Умовою такого оновлення мало стати звернення до духовних основ європейської культури. На початку 1930-х років усі з «ґрона п'ятірного» зазнали переслідувань: Освальда Бургардта врятувала еміграція; М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара були заарештовані й загинули в радянських концтаборах, а М. Рильський після арешту й кількамісячного перебування у в'язниці мусив довгі роки не виявляти своїх справжніх ідеалів.

Освальд Бургардт (Юрій Клен)

Сторінками спогадів

Яких-небудь маніфестів «неокласичної школи» годі було б шукати, бо ніяких програм вони не намічали. Та й сама назва «неокласики» була випадкова й вказувала лише на те, що поети, яким її причеплено, хотіли вчитись у класиків, себто майстрів, які дали нам невмирущі зразки поезії, а це, розуміється, було не на руку «поетам», які нічого не хотіли вчитися, ні стискати себе жодними нормами і ненавиділи все, що стояло вище їх.

Юрій Kлeн (Освальд Бургардт), учасник групи «неокласиків»

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Прочитавши статтю, дайте відповідь на запитання: що стало джерелом появи «київських неокласиків» у літературі 20-х років ХХ ст.?
• 2. Назвіть причини, через які «неокласики» були протиставлені комуністичній ідеології та пролетарським письменникам.
• 3. Як тлумачить назву групи «неокласиків» один з її учасників — Юрій Клен (Освальд Бургардт)?
• 4. Дайте письмову відповідь на питання, винесене в заголовок статті підручника.
• 5. Підготуйте мультимедійну презентацію «Київські неокласики», ознайомте з нею однокласників та однокласниць. Зробіть «пост» про свою презентацію в соціальних мережах.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 11 клас Борзенко, Лобусова (профільний рівень)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)