Василь Стус (1938-1985)
- 5-12-2022, 11:58
- 654
11 Клас , Українська література 11 клас Авраменко (рівень стандарту)
СТОЇЧНА УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ
Спостереження
1. Розглянувши світлини, виконайте завдання.
А. Що таке мурал і фреска? Опишіть світлини.
Б. Прочитайте уривок з вірша забороненого в радянські часи поета В. Стуса, якого було безпідставно засуджено та фізично знищено в таборах. Розкажіть, чи справдилося його передбачення.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно поклонюсь,
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і з рідною землею поріднюсь.
В. Чому зображення В. Стуса прикрашають квітами та квітковими орнаментами?
2. Прочитайте й перекажіть життєпис В. Стуса.
Василь Стус
(1938-1985)
Василь Стус народився 6 січня 1938 р. в с. Рахнівці, що на Вінниччині. Його батьки відмовилися вступати до колгоспу, тому вимушені були переїхати до м. Сталіна (нині м. Донецьк).
Життя В. Стуса було як спалах яскравої зірки: доля подарувала йому лише 47 років... Літературознавець Є. Сверстюк так описав життя поета: «Народився на Вінниччині в селянській сім'ї — на Святвечір 1938 р.
Дитинство та навчання в школі — на Донеччині.
Закінчив Донецький педінститут.
Військова служба на Уралі — три роки.
Аспірантура в Інституті літератури й виключення з аспірантури за участь в акціях громадського протесту.
Арешт, мордовські табори суворого режиму — п'ять років.
Заслання в Магаданському краї — три роки.
Другий арешт за участь у правозахисній Гельсинській групі — відбув п'ять років...
Смерть у таборі особливого режиму на Уралі, на сорок восьмому році життя — 4 вересня 1985 року. І могила № 9 на табірному цвинтарі.
Перевезення праху й поховання в Києві 1989 р.».
Голодне дитинство, служба у війську, табори й заслання не змогли вбити у В. Стусові людину. Він став відомим українським поетом, якого боялася влада тоталітарної країни. Його все життя підтримувала дружина Валентина Попелюх і син Дмитро (нині відомий літературознавець).
Творчість В. Стуса поділяється на три періоди: дотюремний, тюремний та прощальний.
У дотюремний період твори В. Стуса не публікували, якщо не брати до уваги декількох публікацій у журналах. Книжку віршів «Зимові дерева» (1970), що вийшла друком у Брюсселі, під час обшуку вилучили. Разом з рукописною поетичною збіркою «Веселий цвинтар» вона стала приводом для типового політичного вироку 1972 р. А й справді, тоталітарна влада не могла дозволити поетові промовляти до свого народу словами: «І не скорить тебе душителям сибірами і соловками». Поетичні твори першого періоду пронизані критикою «соціалістичного раю». У цей час В. Стус перекладає Ґете, Рільке, Пастернака.
У період ув'язнення (невольницька лірика) митець переосмислює життя, утверджується думка про нескореність, важливість не втрачати людську гідність за будь-яких обставин, тож у творчості поета з'являються стоїчні1 мотиви:
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст.
Що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
1 Стоїчний — стійкий, мужній у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам.
Стоїцизм — стійкість, мужність у життєвих випробуваннях, а також напрям в античній філософії, що вимагав свідомого приборкання людиною своїх пристрастей.
В ув'язненні людина відчуває важливість «вічних» істин. Бог, милосердя, справедливість, людська гідність, любов до рідної землі, туга за нею — ці мотиви стають провідними у творчості митця. Ними наповнена вершинна поетична збірка В. Стуса «Палімпсести», яку було надруковано вже після його смерті (1986).
Прощальний період, за визначенням Є. Сверстюка, — «це поки що сфера роздумів». Це ті останні п'ять років, коли В. Стусові було заборонено писати вірші в листах. Можливо, наглядачі їх усі знищили, а може, вони чекають свого часу на полицях секретних архівів РФ. Поет не здавався: він оголосив безстрокове сухе голодування.
В. Стус помер у ніч з 3 на 4 вересня 1985 р. Поета було поховано на табірному цвинтарі в безіменній могилі № 9. 1989 р. прах митця було перепоховано в м. Києві на Байковому цвинтарі.
У поетиці В. Стуса переважають елементи неокласицизму, неоромантизму й сюрреалізму. Йому близьке екзистенційне світобачення.
Теорія літератури
ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ІДЕЇ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ
Екзистенціалізм (фр. existentialisme — існування) — напрям у філософії та літературі, що позиціонує й досліджує людину як унікальну духовну істоту, здатну до вибору власної долі. Основним проявом екзистенціалізму є свобода.
Екзистенціалісти досліджують проблему буття (існування) людини в складних ситуаціях: страждання, внутрішня боротьба, загроза смерті, втрата близьких та ін.
В українській літературі екзистенціалізм проявився у творчості В. Підмогильного, В. Домонтовича, І. Багряного, Т. Осьмачки, В. Стуса, у поезії представників «нью-йоркської групи» та ін.
У своїх художніх творах вони висвітлюють такі екзистенційні ідеї:
• свобода особистості як найвища життєва цінність; • пошуки людиною себе та свого призначення; • вибір, боротьба за власну незалежність; • моральна відповідальність за скоєне зло у світі; • відстоювання духовних цінностей особистості; • упевненість у подоланні життєвих перешкод; • віра особистості у свої сили.
3. Опрацювавши поезії В. Стуса та літературно-критичний матеріал, складіть до них літературний паспорт.
«КРІЗЬ СОТНІ СУМНІВІВ Я ЙДУ ДО ТЕБЕ...» (1972)
Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,
добро і правдо віку. Через сто
зневір. Моя душа, запрагла неба,
в буремнім леті держить путь на стовп
високого вогню, що осіянний
одним твоїм бажанням. Аж туди,
де не ступали ще людські сліди,
з щовба на щовб, аж поза смертні хлані
людських дерзань, за чорну порожнечу,
де вже нема ні щастя, ні біди.
І врочить порив: не спиняйся, йди,
То — шлях правдивий. Ти — його предтеча.
Поезія В. Стуса — зразок стоїчної поезії у світовій ліриці. Ліричний герой його творів — мужній у важких життєвих випробуваннях, він уміє протистояти спокусам, не втрачає свого людського «Я» за жодних обставин, завжди в стані активної позиції. Показовою в цьому плані є медитація «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...» зі збірки «Палімпсести».
Ліричний герой цього вірша прямує до світла, добра й краси. Переборюючи «сотні сумнівів» і «сто зневір», він наближається до своєї мрії — до Бога, беручи на себе відповідальність бути «предтечею», який прокладає «шлях правдивий». Вірш належить до філософської лірики. Провідний мотив — віра особистості в себе, у подолання всіх життєвих перешкод.
«ГОСПОДИ, ГНІВУ ПРЕЧИСТОГО...» (1972)
Господи, гніву пречистого
благаю — не май за зле.
Де не стоятиму — вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Вірою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене од біди вберегти.
Медитація «Господи, гніву пречистого...» — зразок філософської (релігійної) лірики.
У цій стоїчній поезії ліричний герой твердо заявляє, що, пройшовши будь-які випробування, вистоїть. При цьому він наголошує: добре, що мати не зуміла вберегти його від біди, бо саме в життєвих випробуваннях і труднощах гартується дух. Ліричний герой — смиренний християнин і водночас сильна людина. Йому важливо в будь-якій життєвій ситуації залишатися собою, не розгубити людських якостей. У цьому весь В. Стус як людина, поет і громадянин. Екзистенційна ідея віри особистості у свої сили звучить переконливо й оптимістично.
До речі...
Пам'яті В. Стуса присвячено документальний фільм «Просвітлої дороги свічка чорна» (1992 р., «Галичина-фільм»). За творами поета поставлено вистави «Птах душі» (1996), «Іду за край» (2006) та ін.
4. Виконайте завдання.
1. Вірші В. Стуса «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...» і «Господи, гніву пречистого...» належать до лірики
А інтимної
Б пейзажної
В філософської
Г громадянської
2. Означення екзистенційний пов'язане з поняттями
А античності, строгих форм, традиції
Б буденності, типовості, реальності
В любові, казковості, душевності
Г свободи, вибору, існування
3. Установіть відповідність.
4. Яким ви побачили В. Стуса як особистість?
5. Як ви розумієте поняття «стоїчна поезія»?
6. Які екзистенційні ідеї наявні у творчості В. Стуса?
7. Доведіть, що вірші В. Стуса «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...» і «Господи, гніву пречистого...» є медитаціями.
8. Що символізує вогняний стовп у поезії «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...»?
9. Поміркуйте, з яким настроєм і в якому темпі треба читати вірш «Господи, гніву пречистого...». Свою думку обґрунтуйте.
10. Чому ліричний герой вірша «Господи, гніву пречистого...» благає Божого гніву та вдячний матері за те, що не вберегла його від біди?
11. Поміркуйте, чи комфортно жилося б Стусові-поету в нинішній Україні. Чи такою він бачив омріяну Батьківщину?
12. Опишіть картину В. Зарецького «Стус-орач». Прокоментуйте образи й символи.
В. Зарецький. Стус-орач. 1990 р.
Довідка
Віктор Зарецький (1925-1990) народився в м. Білопіллі Сумської області. Навчався в Київському художньому інституті. Належить до покоління шістдесятників. Створив напрям «українська сецесія». Український модерніст, майстер пейзажу й жанрової картини. В. Зарецького називають українським Густавом Клімтом через подібність до його живописної манери.
Домашнє завдання
- 1. Вивчіть напам'ять один вірш В. Стуса (на вибір).
- 2. Напишіть відгук на документальний фільм В. Кіпіані «Справа Василя Стуса» (26 хв 33 с).
Youtube Справа Василя Стуса. Фільм В. Кіпіані
Використана література
- Рубчак Б. Перемога над прірвою: Про поезію Василя Стуса // Сучасність (Мюнхен). — 1983. — № 10. — С. 52-87.
- Сверстюк Є. Василь Стус — летюча зірка української літератури / Є. Сверстюк // Правда полинова. — К., 2009. — С. 16-23.
Коментарі (0)