Серед художніх засобів, що увиразнюють ідейне звучання поезії, - авторські неологізми (осонцена, куль-покотьолом, зголілі), перифраз (ведмежий барліг), настроєво-експресивні епітети, метафори (котилося куль-покотьолом моє серце, зголілі модрини кричали).

Медитація «Як добре те, що смерті не боюсь я» - взірець стоїчної поезії, життєве кредо ліричного героя, який підсумовує свій короткий земний шлях: «Жив, любив і не набрався скверни». Він, узявши відповідальність за власне буття, звільнився від того, що відволікає людину від її основного призначення на землі, - самовідбутися: від «ненависті, прокльону, каяття». Страху смерті для нього не існує, бо «і в смерті обернуся у життя». Як обітниця звучать рядки: «Народе мій, до тебе я ще верну»; «Як син, тобі доземно уклонюсь / і чесно гляну в чесні твої вічі, / і з рідною землею поріднюсь».

Василь Стус - митець багатогранного обдарування. Його творча спадщина охоплює не тільки поезію, епістолярій, а й прозу (повісті «Дзвінок», «Щоденник Петра Шкоди», «Подорож до Щастівська»), літературознавчі розвідки. Із-поміж критичних праць Стуса вирізняється філософсько-екзистенційний роздум «Феномен доби (Сходження на Голгофу слави)», у якому осмислено роль митця в тоталітарному суспільстві. Аналізуючи творчий шлях Павла Тичини, Василь Стус зазначає, що йому випала доля «чи не вперше існувати не всупереч сучасності, а в згоді з нею». «Національна провесна» («березнева революція» 1917 р.) відкрила для поета нові можливості. В. Стус розкриває глибинні настрої поезії раннього П. Тичини, суголосні добі мотиви радісного передчуття «наближуваної всеочисної грози», аналізує світлові та звукові образи «Сонячних кларнетів». Він говорить про «три сфери» Тичининої космогонії: перша - чекання себе самого і світу (це найвища духовна сфера, слова тут передають музичний тон, барвозвук; панує діонісійська стихія). У другій сфері «схрещено золоті мечі двох поетових прагнень - неба і землі». Космічний гомін набуває драматизму, а поетова душа - ніби ластівка перед грозою - літає при самій землі, вихоплюючи земні образи. Третя сфера - на рівні землі або ж над самою землею - драматизм, миттєвий спалах радості від української національної революції та довгий розпач від її жорстокого придушення.

Василь Стус-літературознавець проводить паралелі між суспільно-історичними подіями і змінами в художньому світі П. Тичини, показує, що у збірці «Замість сонетів і октав» поет полемізує про наслідки більшовицької революції, а поезії «Плугу» містять подвійний сумнів: щодо себе в світі і світу в собі. Так, Павло Тичина почав поступово ставати кабінетним пророком, і зміни виразно позначилися на збірці «В космічному оркестрі». Починається «Голгофа слави» - дедалі менше у творчості П. Тичини залишається сонцесяйної краси слова, дедалі більше - страху перед системою, яка відводить йому роль блазня: «На руїнах померлого генія народився пігмей».

Василь Стус розкрив глибину трагедії знаменитого поета 1920-х рр., який, щоб жити, змушений був боротися із власним генієм. Сам В. Стус, обравши свободу бути собою, геніального попередника у слабкості не звинувачує: П. Тичина «був занадто ніжний для цього, може, найжорстокішого віку. І тому помер живцем, сподіваючись, що його жива смерть колись обернеться на живе безсмертя».

Діалог із текстом

• 1. Назвіть поетичні збірки В. Стуса. Поміркуйте над символічним значенням їхніх назв.
• 2. Як ви розумієте слова літературознавця Володимира Моренця про «наскрізний образ трансцендентного відземного пориву», притаманний поезії Стуса?
• 3. У якій збірці виявився вплив традицій вертепної культури на поетику В. Стуса?
• 4. Як реалізовано ідею стоїцизму, подолання страху перед смертю й випробуваннями долі в медитації «Господи, гніву пречистого»?
• 5. Що вам відомо про Аллу Горську? Поясніть образ «калинова кров».
• 6. Як ви розумієте образ «Голгофа слави»? Чому В. Стус не засуджує П. Тичину?
• 7. М. Коцюбинська зауважила: «Образам поезії Василя Стуса характерна смислова багатошаровість: це образ-айсберг, що росте вглиб». Підтвердьте цю думку, навівши приклади з поезій Стуса.
• 8. Поясніть, у чому полягає значення творчості В. Стуса для здобуття Україною незалежності.

Діалоги текстів

• 1. Прочитайте рядки поезії В. Стуса «Біля гірського вогнища»: «Як вибухнути, щоб горіть? / Як прохопитись чорнокриллям / під сонцем божевільно-білим? / Як бути? Як знебуть? Як жить?». Із яким афористичним висловом В. Шекспіра перегукується останній рядок?
• 2. Проведіть «круглий стіл» із метою дискусійного обговорення літературознавчої розвідки Василя Стуса про Павла Тичину «Феномен доби (Сходження на Голгофу слави)».

Мистецькі діалоги

• 1. Опишіть одну з картин (на вибір) як ілюстрацію до поезії В. Стуса.
• 2. Проаналізуйте колористику картин М. Глущенка та П. Холодного. Чи відповідають вони, на вашу думку, за настроєм поезіям двох перших збірок В. Стуса «Круговерть» та «Зимові дерева»?
• 3. Розгляньте репродукції картин А. Мельника. Скажіть, настільки вони ілюструють життєвий вибір та стоїцизм В. Стуса.

Діалог із науковцем

Володимир Моренець