Навчальні цілі теми

Знання:

• загальні тенденції розвитку української літератури 40-50-х років XX ст.; стильові особливості соцреалізму; основні факти життєвого і творчого шляху О. Довженка й О. Гончара; автобіографічна основа кіноповісті «Зачарована Десна»; зміст виучуваних художніх творів; сутність понять «кіноповість», «новела», «публіцистичність».

Уміння:

• аналізувати «Щоденник» О. Довженка як джерело вивчення біографії митця в контексті доби; розкривати національні й загальнолюдські проблеми, порушені у творі; визначати проблематику кіноповісті «Зачарована Десна» О. Довженка та новели «Модри Камень» О. Гончара; характеризувати образи-персонажі цих творів; висловлювати власні думки від прочитаного.

Ставлення:

• усвідомлення національної ідентичності особистості.

Полум’я Другої світової війни було загрозливим не лише для матеріальних, а й для культурних цінностей, духовних скарбів народу. Українські митці протистояли цій небезпеці. Література того періоду сповнена героїчного пафосу. Пріоритетною стала патріотична тематика, а одним із провідних літературних жанрів (особливо на початку війни) — публіцистика, що виконувала агітаційну й виховну функції. Найкращі з таких творів вирізнялися глибоким змістом, філософським осмисленням війни як глобального зла, несумісного із самою сутністю людини.

Тема війни знайшла художнє відображення в поетичних і прозових творах, основу яких становить ідея згуртованості народу, віри в його безсмертя в запеклій боротьбі проти німецьких загарбників. Це, зокрема, поетичний цикл А. Малишка «Україно моя» (1941); «Лист до земляків» (1941), «Мій син» (1942-1944) В. Сосюри; «Ми йдемо на бій» (1941), «Похорон друга» (1942), «Перемагать і жить!» (1942), «Я утверджаюсь» (1943) П. Тичини; «Україна в огні» (1942-1943), «Ніч перед боєм» (1942), «Воля до життя» (1942), «Мати» (1949) О. Довженка; «Мандрівка в молодість» (1941-1944), «Слово про рідну матір» (1941), «Жага» (1944) М. Рильського; «Син династії» (1942) Ю. Яновського тощо.

Особливості української літератури періоду 1941-1945 рр.: патріотична тематика, подана в контексті ідеології тоталітарної системи; образ матері як гармонійне поєднання образу жінки-матері й образу матері-Батьківщини; герої художніх творів — звитяжні воїни, безстрашні партизани, самовіддані трудівники тилу; широка представленість публіцистичних жанрів (агітаційна поезія, фронтова сатира, нарис, стаття, репортаж); посилення документальності зображення подій; переосмислення величі історичних образів (Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький та ін.).

У перші повоєнні роки в українському письменстві актуальною лишалася воєнна тематика. Засудження агресії й антигуманної сутності фашизму, уславлення героїчного подвигу народу та перемоги знайшли правдиве відображення в поезії «Прометей» (1946) А. Малишка, «В дні війни» (1945) М. Бажана, «Весняний грім» (1947) П. Воронька та прозі «Прапороносці» (1946-1948), «Модри Камень» (1946)0. Гончара, «Жива вода» (1947) Ю. Яновського. Пріоритетним художнім методом означеного періоду був соціалістичний реалізм, що його нині літературна критика визнала як псевдохудожній. Естетика соцреалізму — це оспівування «світлої» радянської дійсності. Митцям було заборонено розкривати страшну правду Другої світової війни, тобто відверто писати про мільйони загиблих людей на фронтах і в тилу, про сотні тисяч інвалідів, про повоєнні голод і розруху. Тому, попри окремі досягнення, українська література перших повоєнних років здебільшого була декларативною й не мала високої художньої вартості.

У другій половині 40-х й у 50-х роках XX ст. українська література широко відображала героїку повоєнної відбудови, возвеличувала трудовий подвиг народу. З’явилися роман-хроніка «Велика рідня» (1949-1951), роман «Хліб і сіль» (1959) М. Стельмаха, повісті О. Довженка «Зачарована Десна» (1956), «Повість полум’яних літ» (1957), «Поема про море» (1957), у яких знайшла яскраве художнє втілення героїко-романтична панорама тогочасного життя українського народу.

Культурно-мистецький контекст