|
Від назви багато в чому залежить успіх, адже вона здатна заінтригувати й привабити потенційних читачок і читачів. Ось як «Фелікс Австрія». Із цим авторці допоміг батько, коли почув назву польського гуртожитку, у якому вона працювала над романом. Мовляв, якщо гуртожиток має назву «Фелікс», а твір про Австро-Угорщину, то вже й назва роману готова. А назва перегукується з поетичними рядками: «Bella gerant alii, tu felix Austria, nube» («Нехай інші воюють! А ти, щаслива Австріє, укладай шлюби»). Відсилання до «щасливої Австрії» (felix Austria) сприймається як апеляція до міфу про «золоту добу» Галичини за «матінки Австрії» та її «найяснішого цісаря» Франца Йосифа. Події, що відбуваються 1900 року в Станіславові, пов'язані з кількома приватними історіями. Недарма твір має вигляд щоденника Стефанії Чорненько, яку вдочерив доктор Анґер. Він мав і рідну доньку Адель, яка вийшла за скульптора Петра Сколика. Стефанія (Стефа) та Адель (Аделя) товаришують, сваряться, миряться... А ще ображаються, помиляються, обурюються, підозрюють одна одну в різних підступах, влаштовують сцени та інтригують. Ще часто сумують, переживають, і зрештою розчарована в житті Стефа збирається їхати в пошуках кращої долі — ген за океан. У романі є й чимало персонажів другого плану. Серед них хлопчина на ім'я Фелікс — так назвав його Петро Сколик на честь дня народження австрійського монарха. Виявляється, малого вже давно використовував хитрий і нечистий на руку фокусник Ернест Торн — заохочував до крадіжок....
|