НАРОДНІ ПЕРЕКАЗИ

Народні перекази бувають як сумні за змістом (наприклад, про смерть козака), так і жартівливі. У них відтворено мрії українців про справедливість, перемогу добра над злом.

У переказах народ наділяв своїх улюбленців богатирською силою, непереможністю, ця ознака також властива казкам і легендам. Мабуть, найбільше до наших днів дійшло переказів про славних запорожців, адже вони вважалися прикладом лицарства, відваги й патріотизму.

Теорія літератури

Народний переказ

Народний переказ — це усне оповідання про визначні історичні події та їхніх героїв. За змістом перекази близькі до легенд, проте в них значно менше (а іноді й немає) фантастичних елементів і більше фактичних подій, достовірності.

ПРИЙОМ У ЗАПОРОЖЦІ

Запорожці, коли підмовлять, було, до себе на Січ якого хлопця з Гетьманщини1, то перше пробують, чи годиться бути запорожцем. Ото звелять йому варити кашу:

— Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не перекипіла, а ми підемо косити. То ти, як уже буде готова, вийди на такий-то курган і клич нас, а ми почуємо та й прийдемо.

От поберуть коси та й підуть нібито косити, а де там їм хочеться косити! Заберуться в комиш та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу й зачне гукати. А вони й чують, але не озиваються. То він гукав, гукав та й давай плакати:

— От занесла мене нечиста сила між сії запорожці! Лучче б було дома сидіти при батькові та при матері. А то ще перекипить каша, то прийдуть та битимуть, вражі сини! Ой бідна ж моя головонька! Чого мене понесло між сії запорожці!

То вони, лежачи в траві, вислухають усе та й кажуть:

— Ні, се не наш!

А далі вернуться до куреня, дадуть тому хлопцеві коня й грошей на дорогу та й скажуть:

— Їдь собі к нечистому! Нам таких не треба!

А як же которий удасться розторопний та догадливий, то, вийшовши на могилу, кликне разів зо два:

— Гей, панове-молодці! Ідіть кашу їсти!

Та як не озиваються, то він:

— Чорт же вас бери, коли мовчите! Буду я й сам їсти. — Та ще перед відходом ударить на могилі гопака: «Ой тут мені погуляти на просторі!» Та затягнувши на весь степ козацьку пісню, і піде собі до куреня, і давай уплітати тую кашу.

То запорожці, лежачи в траві, і кажуть:

— Оце наш!

Та побравши коси, ідуть до куреня.

А він:

— Де вас до біса носило, панове? Гукав, гукав, аж горло розболілося; та щоб каша не перекипіла, то я почав сам їсти.

То запорожці поглянуть один на одного та й скажуть йому:

— Ну, чуро2, уставай! Годі тобі буть хлопцем. Тепер ти — рівний козак.

І приймають у товариство.

1 Гетьманщина — напівофіційна назва території Лівобережної України, якою в середині ХVІІ ст. управляв гетьман.

2 Чура (джура) — у XVI—XVIII ст. зброєносець у козацької старшини; тут: козак.

1. Твір «Прийом у запорожці» за жанром —

А міф

Б казка

В легенда

Г переказ

2. Чура — це

А курінь

Б козак

В каша

Г коса

3. Слова А то ще перекипить каша, то прийдуть та битимуть, вражі сини! належать

А оповідачеві

Б запорожцям

В першому хлопцеві

Г другому хлопцеві

4. Чим народні перекази близькі до легенд і в чому полягає між ними різниця?

5. Покажіть на карті, де була Запорозька Січ. Що ви знаєте про Хортицю?

6. Які якості запорожці перевіряли, даючи завдання приготувати кашу?

7. Прокоментуйте репліки обох хлопців — кандидатів у запорожці. Як вони їх характеризують?

8. У народному переказі «Прийом у запорожці» сказано, що хлопець виходить на могилу й починає гукати. Чому саме на могилу? Яке слово в тексті твору є синонімом до слова могила?

9. Як запорожці випроводжали хлопця, який не пройшов випробування? Як це їх характеризує?

10. Чи цінують нині якості, що були властиві запорожцям? Назвіть їх.

11. Випишіть із тексту твору рідковживані слова й розкрийте їхнє лексичне значення.

12. Прочитайте народний переказ «Прийом у запорожці» за ролями.

1. Навчіться переказувати народний переказ «Прийом у запорожці».

2. Прочитайте народну казку «Яйце-райце».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 5 клас Авраменко", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)