Літописи
- 17-01-2023, 22:23
- 337
5 Клас , Українська література 5 клас Архіпова, Січкар 2022
Літописи
Вислови припущення, як слово пов'язане з темою.
У минулому в нашій країні відбувалося дуже багато цікавих, визначних, відомих на весь світ і часто незвичайних подій. Люди хотіли зберегти їх у пам’яті та передати нащадкам, тому вирішили все записувати у формі оповідей. Саме так виникли перші рукописні книжки — літописи.
ЛАЙФГАК
Що треба знати про літописи?
ХТО АВТОР? Авторами, тобто літописцями, були ченці при монастирях, оскільки вони вміли читати й писати.
ДЕ СТВОРЮВАЛИ? У Києві, Львові, Чернігові, Галичі, Переяславі та інших містах. В інших країнах літописи називалися хроніками.
ПРО ЩО ПИСАЛИ? Ченці збирали й переповідали відомості про різноманітні події в житті країни, про те, чим жили наші предки в стародавні часи. Літописи розповідали також про діяння князів, які на той час правили.
ЯК ЧАСТО? Літописи мали вигляд щоденника, але події в них записували не за днями, а за роками, тобто за «літами».
ЯКИЙ МАЛИ ФОРМАТ? Літопис є історичним документом, адже автори записували відомості про події минулого, а також ті, очевидцями яких були самі. Однак у них багато легенд, переказів, казок і байок, події описані емоційно, образно, із застосуванням художніх засобів. Отож літописи — це й художні твори.
Найдавніший літопис, що дійшов до наших днів — «Повість минулих літ». Автором цього літопису вважають Нестора Літописця — ченця Києво-Печерського монастиря. Він походив із багатої родини, був високоосвіченою людиною, знав іноземні мови. Працюючи над «Повістю минулих літ», Нестор вивчав не тільки усні перекази й легенди, а й князівські архіви. Це дало змогу створити ґрунтовне історичне полотно. У цьому літописі ведеться розповідь про історію України від найдавніших часів до 1110 року.
Працюю над текстом
Прочитай оповіді з «Повісті минулих літ».
ТРИ БРАТИ — КИЙ, ЩЕК, ХОРИВ I СЕСТРА ЇХНЯ ЛИБІДЬ
Поляни жили окремо й володіли своїми родами. І до того вони жили родами, кожен на своїх місцях. І були три брати: одному ім’я Кий, другому — Щек, а третьому — Хорив, а сестра в них була Либідь. Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів. А Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім’я старшого брата свого й нарекли його Київ. Був круг міста ліс та бір великий, і ловився там всякий звір, і були мужі мудрі й тямущі, а називалися вони полянами, від них поляни й донині в Києві.
О. Мельник. «Щек, Кий, Либідь і Хорив»
Дехто, не знаючи, каже, що Кий був перевізником коло Києва, мовляв, був перевіз з того боку Дніпра; тим-то й говорили: «На перевіз на Київ». Але якби Кий був перевізником, то не ходив би він до Царгорода. А Кий князював у своєму роду і ходив до царя грецького, і той цар, переказують, зустрічав його з великою шанобою та почестями. Коли ж він повертався, то прийшов на Дунай, возлюбив одне місце, і поставив там невеликий городок, і хотів було сісти в ньому своїм родом, та не дали йому навколишні племена; так і донині називають придунайці те городище — Києвець. Кий же, повернувшись у своє місто Київ, тут і помер. І брати його, Щек і Хорив, і сестра їхня Либідь тут же померли.
ЗБАГАЧУЙ МОВЛЕННЯ
Поляни — назва давньослов’янського племені.
Сидів — жив.
Узвіз — вулиця з крутим спуском.
Нарекли — назвали.
Тямущі — кмітливі.
Перевіз — місце, де переправляються через річку.
Перевізник — той, хто перевозить щось через річку на човні чи плоті.
Царгород — так слов’яни називали Константинополь (сучасний Стамбул).
Возлюбив — уподобав, придивився.
Після смерті братів рід їхній став князювати у полян, а в древлян було своє княжіння, а в дреговичів своє, а в словен у Новгороді своє. Інше князювання було на річці Полоті, де жили полочани. Від них пішли кривичі, які сидять у верхів’ї Волги, і у верхів’ї Двіни, і у верхів’ї Дніпра, їхнє місто — Смоленськ. Від них же походять і сіверяни. А на Білоозері сидить весь, на Ростовському морі — меря. А на річці Оці, де вона впадає у Волгу, — мурома, яка говорить своєю мовою, і черемиси, які говорять своєю мовою, і мордва, яка говорить своєю мовою. Ось хто тільки говорить на Русі: поляни, древляни, новгородці, полочани, дреговичі, сіверяни, бужани, які сиділи по Бугу, а потім прозвалися волинянами. А от інші народи, які платять данину Русі: чудь, меря, весь, мурома, черемиси, мордва, перм, печора, ям, литва, корс, — усі вони говорять своїми мовами й живуть у краях північних. Радимичі ж і в’ятичі — від роду ляхів. Було ж бо два брати у ляхів — один Радим, а другий В’ятко. Брати прийшли й сіли: Радим — на Сожі, від нього прозвалися радимичі, а В’ятко сів із родом своїм на Оці, від нього прозвалися в’ятичі. І жили в мирі поляни, і древляни, і сіверяни, і радимичі, і в’ятичі, і хорвати. Дуліби жили понад Бугом, де зараз волиняни, а уличі й тіверці сиділи на Дністрі, у близькому сусідстві з Дунаєм, і була їх велика сила, слов’янських племен, від Дністра до самого моря, і міста їхні стоять до сьогодні. За те й назвали їх греки «Велика Скіф», або «Велика Скуф».
Усі ці племена мали свої звичаї і закони своїх батьків, кожен — свій норов і побут. Поляни мали звичай батьків своїх лагідний і тихий; шанобу і сором великий мали перед своїми невістками та сестрами, матерями й батьками своїми. І був у них шлюбний звичай: зять не ходив брати молоду, а приводили її звечора, за день до того, а завтра приносили за нею придане. А древляни викрадали собі жінок коло води. А радимичі, в’ятичі та сіверяни мали спільний звичай: жили в лісі, яко і всякий звір, шлюбів не мали й ставали на ігрища між селами. Сходились на ті ігрища, на пісні й танці і тут умикали, тобто викрадали, собі жінок, перед тим змовившись з ними. А коли хто вмирав, творили тризну над ним, а тоді вирубували велику колоду і клали на ту колоду мертвяка й спалювали. А після того, зібравши кістки, укладали в малу посудину й ставили на стовпах при дорозі. Так роблять і зараз в’ятичі та кривичі.
Працюю над текстом
• Розкажи, що ти довідався/довідалася про засновників Києва?
• Які, за літописною легендою, народи, племена заселяли колись нашу територію? Запиши ці назви в зошит.
НОВЕ Й ЦІКАВЕ
Хоч «Повість минулих літ» і є історичним документом, у ній було багато художніх домислів, вигадок. Сьогодні такі речі називають фейк, і ти точно чув/чула це слово. Фейки — це неправдива новина, підроблена інформація. Але її можливо розпізнати, якщо не вірити всьому одразу, а добре розміркувати й оцінити. Фейки існують скрізь: і в інтернеті, і в соціальних мережах, і по телевізору, у книгах і газетах, і навіть у підручниках! Потрібно бути дуже уважним/уважною і обережним / обережною з усякою новою інформацією. Так ти точно не потрапиш на фейковий гачок!
Зображення — Інститут масової інформації
Мистецька скринька
Переглянь світлину пам’ятника засновникам Києва (автор скульптури — А. Кущ). Опиши за скульптурою, якими зображено легендарних князів — Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь. З’ясуй, на якій площі в Києві він розташований і чому його називають пам’ятником-фонтаном.
СВЯТОСЛАВ УКЛАДАЄ МИР З ГРЕКАМИ І ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО КИЄВА. СМЕРТЬ СВЯТОСЛАВА
Направив Святослав послів до грецького царя, кажучи так:
— Хочу мати з тобою твердий мир і любов.
Цар же, почувши те, зрадів і послав йому дарів більше, як до того. Святослав узяв дари і став думати з дружиною своєю: «Якщо не укладемо миру з царем і довідається цар, що нас мало, то прийдуть греки й обложать нас у стінах міста. А руська земля далеко, печеніги з нами у війні, і хто нам допоможе? Укладемо ж мир з царем: вони ж бо присяглися платити нам данину — того і досить нам. Якщо ж перестануть нам платити данину, то знову з Русі, зібравши велике військо, підемо на Царгород».
Люба була дружині ця промова Святослава, і послали кращих мужів до грецького царя. Наступного дня, ранком, цар покликав їх і сказав:
— Хай говорять посли руські.
І звелів писареві записувати на хартію все, що передав Святослав. І почали посли говорити, а писар записувати. І було сказано так:
— Я, Святослав, князь руський, як клявся, так і підтверджую договором цим свою клятву: хочу разом з усіма боярами і підданими мені руськими та іншими мати мир і правдиву любов з великим царем грецьким і з усіма людьми, і ніколи не буду замишляти на країну вашу, і не буду збирати війська ні на землю грецьку, ні на корсунську, ні на болгарську. І якщо хто інший замислить супроти країни вашої, то я йому буду ворогом і буду воювати з ним, як уже клявся я грецьким царям. А зо мною бояри і вся Русь, та збережемо правдивий мир! Якщо ж ми не дотримаємося чогось із сказаного, то хай буду я і ті, хто зо мною і піді мною, хай будемо прокляті від бога, у якого віруємо, — Перуна і Волоса, бога худоби, і хай будемо жовті, як золото, і своїми мечами посічені будемо. Не сумнівайтесь у правді того, що ми сказали вам нині, і записали на хартії цій, і скріпили своїми печатками.
Уклавши мир з греками, Святослав замислив повернутися в Київ, бо він побачив, що в нього мало дружини. І сказав собі: «Коли б хто не спокусився вбити дружину мою і мене якими-небудь хитрощами». Адже багато воїнів було вбито в боях.
І він промовив:
— Піду на Русь, приведу ще дружину.
Зібрався Святослав і поплив на човнах до порогів. І сказав йому воєвода батька його Свенальд:
— Обійди, князю, пороги на конях, бо стоять коло порогів печеніги.
ЗБАГАЧУЙ МОВЛЕННЯ
Дари — подарунки.
Дружина — збройний загін князя.
Печеніги — кочові племена на півдні Київської держави.
Хартія — дипломатична угода з іншими державами.
Пороги — великі камені чи кам’яні скелі, які виступають на місцях, де річка міліє.
Та не послухав його Святослав і поплив далі човнами. А переяславці послали до печенігів сказати:
— Ось іде мимо вас на Русь Святослав з невеликою дружиною, забравши в греків багато добра й полонених без ліку.
Почувши про те, печеніги заступили пороги. І вийшов Святослав до порогів, і не можна було їх пройти, бо вже почало нести кригу. Зупинився Святослав зимувати в Білобережжі, та не стало в них харчів, і був голод великий, — платили по пів гривні за конячу голову. Тут перезимував Святослав.
У літо 972-го, коли настала весна, поплив Святослав через пороги. І напав на нього Куря, князь печенізький. Убили Святослава, узяли його й зробили чашу з черепа, обкувавши його, і пили з черепа печеніги.
Свенальд же врятувався й повернувся до Києва. А всіх літ князювання Святослава було двадцять вісім.
Працюю над текстом
• Яким ти уявляєш князя Святослава? Назви риси його характеру, посилаючись на текст.
• Прочитай тлумачення слова хартія. З’ясуй, навіщо її треба було складати.
• Перекажи зміст хартії між Святославом і грецьким царем.
• Про яку рису характеру свідчать його слова «Іду на ви»?
НОВЕ Й ЦІКАВЕ
Київський князь Святослав Ігорьович — видатний військовий і політичний діяч, мудрий, далекоглядний політик, хоробрий воїн. За своє коротке життя він здійснив багато вдалих походів, завжди попереджав ворогів про те, що буде битися з ними: «Іду на ви», тобто йду на вас війною.
За часів свого правління князь намагався утвердити Київську державу, забезпечував торгівлю з країнами Сходу, Болгарією і Візантією, сприяв зростанню території Київської держави. Його ім’я було відоме в Європі та Азії.
У серпні 2003 року славному князеві Святославу було урочисто відкрито величний пам’ятник у місті Києві. Молоді скульптори О. Сидорук і Б. Крилов увіковічнили образ князя Святослава Ігорьовича після ратного звершення, який опустив свій меч і в роздумах про долю свого народу закам’янів навіки.
Пам'ятник Святославу в Києві
Переглянь відеоурок на тему «Святослав укладає мир з греками...», «Володимир вибирає віру». Любов руських князів до своєї землі, їхня сила духу...»
Відскануй та прочитай.
РОЗГРОМ ЯРОСЛАВОМ ПЕЧЕНІГІВ. ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО БУДІВНИЦТВА В КИЄВІ. ПОХВАЛА КНИГАМ
Коли Ярослав перебував у Новгороді, прийшла до нього звістка, що печеніги взяли в облогу Київ. Ярослав же зібрав багато воїнів, варягів і слов’ян, прийшов до Києва й прорвався в місто своє. А було печенігів безліч. Ярослав виступив із Києва, приготувався до бою: варягів поставив посередині, а на правому крилі — киян, а на лівому крилі — новгородців. І став перед містом. Печеніги пішли на Приступ і зчепилися на тій горі, де стоїть зараз собор Святої Софії: було тут поле чисте тоді. І почалася жорстока січа, ледве до вечора здолав лютих ворогів Ярослав. І кинулися печеніги на всі боки тікати, і не знали, куди бігти; одні, тікаючи, тонули в Сетомлі, а інші — в інших ріках, а залишок їхній бігає десь до сьогоднішнього дня.
У літо 1037-го заклав Ярослав місто велике, біля того міста Золоті ворота. Заклав і церкву Святої Софії, митрополичу, потім церкву на Золотих воротах, а потім монастир Святого Георгія і Святої Ірини. І стала при ньому віра християнська плодитися й поширюватися, і ченці-чорноризці помножуватися, монастирі й храми будуватися і возвеличуватися. Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди й тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, — так і тут: батько всього цього Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син же його Ярослав засіяв книжними словами, а ми тепер пожинаємо, приемлемо серцем книжну науку.
Велика-бо користь від навчання книжного. Книги — мов ріки, які напоюють собою весь світ; це джерело мудрості, у книгах — бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони — узда для тіла й душі. У книгах — світило мудрості, а про мудрість сказано: люблячих мене — люблю, а хто дошукується мене — знайде благодать. І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами.
Ярослав же, як ми вже сказали, любив книги, багато їх написав і поклав їх у церкві Святої Софії, яку сам збудував. Оздобив її золотом, сріблом і посудинами церковними, і возносять у ній врочисті співи в призначену годину.
І в інших містах і селах він ставив церкви, призначаючи туди попів і даючи їм від багатств своїх плату, наказуючи їх учити людей. Радувався Ярослав, бачачи велику силу церков і людей християнських, а ворог нарікав і ремствував, переможений новими людьми християнськими.
ЗБАГАЧУЙ МОВЛЕННЯ
Варяги — назва скандинавських вояків-вікінгів.
Січа — битва.
Узда — тут: те, що підкоряє, позбавляє свободи.
Ремствувати — виявляти невдоволення, нарікати на щось.
Працюю над текстом
• Назви споруди, збудовані за князювання Ярослава в Києві.
• Знайди в тексті й прочитай фрагмент про користь від навчання книжного.
Працюємо разом
Розкажіть одне одному про цікаву книжку, яку варто було б додати у власну читацьку бібліотеку. Складіть кілька порад для своїх однокласників/однокласниць про користь від читання цікавих книжок.
НОВЕ Й ЦІКАВЕ
Перлиною Києва є храм Святої Софії. Сьогодні він — у п’ятірці найінстаграмніших пам’яток ЮНЕСКО. Софія Київська обійшла такі популярні історичні міста, як Флоренція, Прага та Будапешт.
Софійський собор у Києві
У минулі часи Софія Київська була не просто церквою. Тут проводили церемонії для нових князів, коли ті посідали престол. Тут приймали іноземних послів. Біля стін Софіївського собору збиралося віче — тобто тут ухвалювали важливі рішення. При Софіївському соборі писали літописи і була створена перша відома у Київській Русі бібліотека. Подумай, яка споруда сьогодні виконує стільки функцій.
Я знаю, що...
1. Події в літописі подають:
- у порядку за роками;
- у довільному порядку;
- за іменами правителів.
2. На честь другого брата — Щека — було названо:
- річку;
- гору;
- район міста.
3. Слово січа означає:
- дощ;
- битва;
- назва народу.
Працюю над текстом
4. Чому «Повість минулих літ» вважають як історичним твором, так і художнім?
5. Що нового ти довідався/довідалася про князя Святослава? Які його вчинки викликають повагу?
6. Чому, на твою думку, князя Ярослава назвали Мудрим?
7. Як ти розумієш вислів книги — це світило мудрості? Чим для тебе корисні книги?
Працюємо разом
8. Перекажіть одне одному епізод, у якому йдеться про заснування Києва.
Виконую складне завдання
9. Що означає, на твою думку, бути шляхетним? Чи є в твоєму оточенні друзі, наділені цією рисою? У яких вчинках вона може проявлятися?
Виконую домашнє завдання
10. Яку подію із сучасного життя ти б записав/записала в літопис? Який стиль письма тут буде доречним? Створи кілька речень для літопису.
Коментарі (0)