Павло Тичина (1891—1967). «Не бував ти у наших краях»

НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ

Не бував ти у наших краях!

Там же небо — блакитні простори...

Там степи, там могили, як гори.

А веснянії ночі в гаях!..

Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,

Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,

Серце б’ється і б’ється в грудях...

Не бував ти у наших краях.

Не бував ти у наших краях,

Бо відтіль не таким би вернувся!

Чув про степ, що ген-ген простягнувся? —

Єсть там люди — й зросли у степах,

Що не люблять, не вміють ридати.

Що не можуть без пісні і нивки зорати!

Тебе ж завжди я бачу в сльозах... —

Не бував ти у наших краях.

Поміркуй над прочитаним

1. Про що розповідається у вірші?

2. Чим незвична побудова цього вірша? Наведи підтвердження своїх слів у тексті.

3. Як ти думаєш, навіщо автор повторює на початку й наприкінці кожної сторофи ті самі слова?

4. Назви три художні образи, за допомогою яких автор передає красу рідного краю.

5. Що в людях викликає захоплення ліричного героя?

6. Який настрій ліричного героя? Допиши назву цього настрою у словничок настроїв.

7. Назви художні засоби, використані у вірші. Яка їх роль у творі?