Василь Симоненко (1935-1963)
- 10-01-2023, 20:28
- 234
5 Клас , Українська література 5 клас Авраменко (повторне видання) 2022
Василь Симоненко
(1935-1963)
Василь Симоненко народився в 1935 р. на Полтавщині — землі, яка подарувала Україні багатьох талановитих митців / мисткинь. Його дитинство та юність припали на роки воєнного й післявоєнного лихоліття. Василь зростав без батька, його замінив хлопчикові рідний дід Федір, що майстерно вмів виконувати пісні про сиву давнину. Про це В. Симоненко пізніше написав:
А він вимовляє, виспівує
Гарячі прості слова —
І все давниною сивою
В очах моїх ожива.
І плачу, було, й сміюся,
Як слухаю ті пісні...
Спасибі ж тобі, дідусю,
За те, що ти дав мені.
Мама працювала вчителькою. Саме вона навчила сина жити по совісті. Його однокласники й однокласниці згадують, що він майже не вчив уроків, усе ловив на льоту з пояснень учителя (пригадайте: такий талант мав І. Франко). Хіба що уроки з математики доводилося робити вдома. Школа була аж за дев’ять кілометрів від села, де жила сім’я Симоненків. Учителі розповідали, що одного дня в якусь несусвітню завію, коли учні із сусідніх сіл не прийшли на уроки, Василь усе ж таки дійшов до школи.
Ніякі труднощі не були перешкодою в навчанні В. Симоненка, він був відмінником. У шкільному журналі, який зберігся, — тільки п’ятірки (у той час була п’ятибальна система оцінювання). Проте поміж них є одна двійка: учителька дала завдання написати твір на тему «Моє щасливе дитинство». Робота Василя мала один рядок: «У мене щасливого дитинства не було.»
Школу В. Симоненко закінчив із золотою медаллю, потім навчався на факультеті журналістики Київського університету.
У літературі відомий як тонкий лірик, світла людина й патріот. У спадщині поета є і твори для дітей, один із найвідоміших — казка «Цар Плаксій та Лоскотон», яка вам обов’язково сподобається.
До речі
Казку «Цар Плаксій та Лоскотон» В. Симоненко написав за одну ніч, а вже наступного дня читав її сину Олесеві як першому критику. Люблячий батько довіряв своїй дитині: рядки, які син запам’ятав, він друкував, а решту доопрацьовував. Напевно, саме тому діти й люблять цю казку.
ЦАР ПЛАКСІЙ ТА ЛОСКОТОН
Цареве сімейство
Там, де гори і долини,
Де гуляє вітровій, —
Там цвіте краса-країна
З дивним ім’ям Сльозолий.
І колись в країні тій
Був на троні цар Плаксій,
Голова його — мов бочка,
Очі — ніби кавуни.
В Плаксія було три дочки
І плаксивих три сини.
Старша звалася Нудота,
Середульшенька — Вай-Вай,
Третя донечка — Плакота,
Всі сльозливі через край.
А цареві три сини
Так і звались — Плаксуни.
Отака була сім’я
У царя у Плаксія.
Цілі дні вони сиділи,
Голосили, та сопіли,
Та стогнали, та ревли,
Сльози відрами лили.
Цар Плаксій велів сердито:
«Хай із ними день при дні
Плачуть всі в країні діти,
Бо сміятись і радіти
У моєму царстві — ні!
Хто всміхнеться — в часі тім
Я того негайно з’їм!»
Ще була у Плаксія
Грізна гвардія своя:
В ній служили молодці
Забіяки-сльозівці.
Хто сміявсь — вони хапали
І нагайками шмагали,
Так що в царстві тому скрізь
Вистачало плачу й сліз.
Цар любив, як плачуть діти,
Бо любив їх сльози пити.
Отакий був цар Плаксій
У країні Сльозолий.
Дядько Лоскотон
Але в тому диво-царстві,
Зневажаючи закон,
Жив у мандрах і митарстві1
1 Митарство — тяжкі переживання, труднощі.
Добрий дядько Лоскотон.
Він приходив кожний вечір —
Хай чи дощ іде, чи сніг —
До голодної малечі
І усім приносив сміх.
Мав він вдачу теплу й щиру,
Ще й лукавинку в очах.
І була накидка сіра
В Лоскотона на плечах.
Лоскотливі мав він вуса
І м’якенькі, наче пух.
І м’яке волосся русе
Розсипалося до вух.
Він як прийде, залоскоче,
То сміється, хто й не хоче.
Тільки де він появлявся,
Зразу плач там припинявся,
І приходив до усіх
Голосний та щирий сміх.
Не любили Лоскотона
Цар Плаксій і Плаксуни,
Видавали заборони
Проти лоскоту вони.
І за дядьком Лоскотоном
Із нагайками в руках
Охоронці злих законів
Полювали по хатах.
Але дядько Лоскотон
Не боявся цих заслон:
Він ходив по всій країні
І носив з собою сміх
В розмальованій торбині,
В пальцях лагідних своїх.
Арешт Лоскотона
Розізливсь тоді Плаксій —
Цар країни Сльозолий.
Гнівно він гукнув із трону:
«Гей, ледачі сльозівці!
Хто впіймає Лоскотона,
Буде муж моїй дочці!
Хто його посадить в льох —
Вибирай одну із трьох!
Бо уже цей Лоскотон
Скоро нам розвалить трон:
Що тоді ми будем пити,
Як не будуть плакать діти?!»
І завзяті сльозівці
Понеслись у всі кінці,
Щоб скарати по закону
Баламута Лоскотона.
Довго скрізь його шукали,
У всі шпари заглядали,
Перерили всі двори,
Обходили всі бори,
Час потратили дарма:
Лоскотона скрізь нема,
Бо його завжди і всюди
Од ловців ховали люди.
Опівночі Лоскотон,
Коли всіх колише сон,
Йшов собі в бідняцькі хати
Їхніх діток розважати.
Був тоді у Плаксія
Лютий посіпака1,
1 Посіпака — прислужник, готовий допомагати в будь-яких діях, переважно ганебних.
Віроломний, як змія,
Капітан Макака.
Так хотілося йому
Царським зятем стати,
Що ні разу в ту зиму
Не лягав і спати.
Все ходив, усе він слухав
І нарешті все рознюхав.
На світанку Лоскотон,
Насмішивши діток,
У міцний поринув сон
Між кленових віток.
А лукавий капітан
Підікрався змієм
Й Лоскотонові аркан2
2 Аркан — довгий мотузок, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин.
Зашморгнув на шиї.
Руки вивернув назад,
Міцно спутав ноги
І мерщій у Плаксоград
Рушив у дорогу...
Весілля в палаці
Лоскотона посадили
За вузенькі ґрати,
А в палаці порішили:
— Час весілля грати... —
Гей, зійшлися царенята
І придворна свита
Наречених шанувати,
Сльози діток пити.
До вінця веде жених
Висохлу Нудоту,
Та дивитися на них
Зовсім неохота.
Хоч Макака був бридкий,
А вона ще гірша,
Їм поет один гладкий
Присвятив ще й вірша.
Стільки там було хвальби,
Так скрасив їх вроду —
Навіть жаби від ганьби
Булькнули у воду!
Але цар ходив, пишався,
Він із зятем цілувався,
Похвалявся: «Ну, тепер
Лоскотон, вважай, умер!
Недоступним став для всіх
Голосний та щирий сміх.
Тож від радості стрибайте!
Тож від радості ридайте!
Ми тепер встановим скрізь
Віковічне царство сліз!»
Так розхвастався Плаксій —
Цар країни Сльозолий.
Звільнення Лоскотона
Та поки гуло весілля,
То п’яниці вартові
Напились якогось зілля
Та й поснули у траві.
А вночі йшли до в’язниці
Батраки1 й робітники,
Щоб звільнити із темниці
Лоскотона на віки.
Рознесли всі перепони,
Гнули ґрати, мов прути:
— Гей, веселий Лоскотоне,
Це прийшли твої брати!
Йди до нас, веселий брате,
В нашу здружену сім’ю!
Підем разом догравати
Ми весілля Плаксію...
Продовження весілля
У палаці кожен скаче
Та від щастя гірко плаче,
Ллються сльози, як ріка, —
Бачте, радість в них така!
Раптом цар упав на трон:
— Ой, рятуйте —
Лоскотон! —
Всі відразу «ох!» та «ах!»,
Жах у кожного в очах.
А веселий Лоскотон
До царя стрибнув на трон
І сказав йому якраз:
— Насмієшся ти хоч раз!.. —
Став царя він лоскотати,
І Плаксій став реготати.
Так сміявсь — аж заливався,
Аж від реготу качався, —
Кулаками очі тер —
Потім лопнув і помер.
Ой, була ж тоді потіха
Цар Плаксій помер од сміху!
З ним придворні одубіли,
Бо сміятися не вміли.
А цареві три сини,
Три завзяті Плаксуни,
Так сміялись-реготали,
Що штани з них поспадали —
Тож всі троє без штанів
До чужих втекли країв.
Три царівни теж навтьоки
У чотири бігли боки.
Кровопивці-сльозівці
Стали п’явками в ріці,
А Макака-забіяка
З’їв себе із переляку.
Так веселий Лоскотон
Розвалив поганський трон.
1 Батрак — бідний селянин-наймит.
Сам же він живе й понині,
Дітям носить щирий сміх
В розмальованій торбині,
В пальцях лагідних своїх.
Схочеш сам піти в цей край,
То маршрут запам’ятай:
Треба йти спочатку прямо.
Потім вправо завернуть,
А тоді поміж дубами
Поведе наліво путь.
Після цього вже помалу
Чимчикуй куди попало:
Як од втоми не впадеш —
В цю країну попадеш.
Розвиваємо компетентності
Хто з дійових осіб казки В. Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон» викликав у вас симпатію? Чи згодні ви з думкою, що усмішка й доброзичливість — ключі до серця людини? Чи мають право на усмішку працівники офісу під час укладання угоди, прийняття нового спеціаліста/спеціалістки на роботу чи в іншій діловій ситуації?
Теорія літератури
Віршована мова
Віршована мова має ритм, вона розмірена, їй властиві образність та емоційність. Казка «Цар Плаксій та Лоскотон» написана саме такою мовою. Що таке ритм?
Ритм — це розміреність і злагодженість у звучанні. Також ритм може досягатися завдяки рівномірному чергуванню наголошених і ненаголошених складів. Якщо проставити наголоси в будь-якому з наведених вище уривків, то помітимо, що в більшості випадків почергово розміщено наголошений та ненаголошений склади, наприклад: «Ллються сльози, як ріка». Придивіться: у рядку сім складів, із них наголошені — перший, третій, п’ятий та сьомий, а ненаголошені — другий, четвертий та шостий. Таке чергування створює у вірші ритм, воно ритмізує рядок.
Мова вірша може мати риму, а може й не мати. Що таке рима?
Рима — це співзвучні закінчення рядків у віршованому творі. Знайдіть риму в казці В. Симоненка. Прочитайте рядки.
У палаці кожен скаче
Та від щастя гірко плаче,
Ллються сльози, як ріка, —
Бачте, радість в них така!
Зверніть увагу на кінець рядків: перший рядок співзвучний із другим (рима аче), а третій — із четвертим (рима ка). Отже, у цьому уривку перший рядок римується з другим, а третій — із четвертим. До речі, римування може відбуватися і в інший спосіб: наприклад, перший рядок римується з третім, а другий — із четвертим, як у такому уривку.
Але в тому диво-царстві,
Зневажаючи закон,
Жив у мандрах і митарстві
Добрий дядько Лоскотон.
А ще ритмізації сприяють паузи — короткі перерви (або зупинки) під час читання, які у вірші здебільшого збігаються із закінченням рядка. Віршовану мову записують у колонки.
Часто віршований текст поділяють на строфи, чого немає в казці «Цар Плаксій та Лоскотон». У цьому творі віршований текст іде суцільним полотном.
Строфа — це кілька рядків, згрупованих за змістом та інтонаційно. Вона може об’єднувати два рядки (двовірш), три рядки (тривірш), чотири рядки (чотиривірш) і більше. Коли будете читати твори Т Шевченка, П. Тичини, М. Рильського, зверніть увагу на особливість строф у їхніх віршах. Тож не плутайте поняття «рядок» і «строфа», коли йдеться про поетичний твір.
Відтворюємо прочитане
1. Портретна характеристика «...голова його — мов бочка, очі — ніби кавуни» належить
- А Лоскотонові
- Б Плаксуну
- В Плаксію
- Г Макаці
2. Установіть відповідність.
3. Установіть відповідність.
Аналізуємо зміст та особливості художнього твору
4. Чим віршована мова відрізняється від прозової?
5. Прокоментуйте імена членів царської родини та назву країни.
6. За що діти й дорослі любили Лоскотона? Як вони допомогли йому в скрутну хвилину?
7. Знайдіть і прочитайте портрет Лоскотона. Які засоби засвідчують симпатію автора до цього героя?
8. Чому капітан Макака вирішив допомогти Плаксію знайти Лоскотона? Які слова використовує автор, характеризуючи Макаку?
9. Визначте, чому В. Симоненко вирішив написати казку про плаксу й веселуна.
10. Випишіть у зошит приказки й прислів’я, які близькі за змістом до казки «Цар Плаксій та Лоскотон».
Тобі сміх, а мені плач.
Сміх — найкращі ліки.
Буває сміх і крізь сльози.
Дурню сміх — розумному сльози.
Краще сміятися, ніж плакати.
Скоре на сміх — гостре на плач.
Не смійся багато, бо скоро будеш плакати.
Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш.
Творчо мислимо
11. Гра «Упізнай героя». Упізнайте за цитатами героїв літературної казки В. Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон» і запишіть їх у зошит. Перевірте з учителем/учителькою відповіді й визначте кількість балів, яку ви отримали (кожна правильна відповідь — 1 бал). Визначте переможців.
- 1. «Хто сміявсь — вони хапали і нагайками шмагали».
- 2. «Голова його — мов бочка, очі — ніби кавуни».
- 3. «Мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах».
- 4. «Віроломний, як змія», «з’їв себе із переляку».
- 5. «(...) одубіли, бо сміятися не вміли».
- 6. «Так сміялись-реготали, що штани в них поспадали...».
- 7. «(...) теж навтьоки у чотири бігли боки».
- 8. «(...) напились якогось зілля та й поснули у траві».
12. Складіть маленький вірш із поданими римами.
... прилетіли; ... вони; ... сповістили; ... весни.
Виконуємо домашнє завдання
Запишіть у зошит перші чотири рядки Державного Гімну України й підкресліть у ньому рими.
Подумайте й розкажіть
• Кому з героїв чи героїнь ви найбільше симпатизуєте?
• Чого навчила вас казка?
• Кого з дійових осіб казки ви зіграли б у шкільній виставі?
Коментарі (0)