|
Ви, напевно, відчуваєте, що назва русальні пісні якось пов’язана з русалками. Це так. Хто такі русалки? У слов’янській міфології русалками називали богинь земної води, які живуть на дні водоймищ. Вони дуже гарні з лиця, тіло в них блакитне чи синє, зелені або чорні очі та довгі пухнасті вії. На перший погляд, русалки радісні й безтурботні, а насправді доля їхня сумна. За повір’ям, пальці на ногах з’єднані перетинкою, як у гусей, що видно по їхніх слідах. Русалку може побачити лише щаслива людина, але якщо вона комусь розкаже про це, то з нею станеться велике лихо. Місяць — їхнє сонце. Найбільше русалок з’являється ясної місячної ночі на Святому тижні (перед Зеленими святами). Саме цієї пори, коли квітує жито, вони виходять на берег, аби трохи просохнути. Русалки полюють за гарними парубками, заманюючи їх чудовими піснями. Спіймавши, залоскочують парубка до смерті, а потім затягують у воду. Вони не мають душі, а тільки серце. Здавна вважали, що злі вітри та зливи — це робота русалок. Щоб хліба визріли й дали багатий урожай, потрібна тиха й тепла погода з невеликими дощами. Тому люди проводили обряди проганяння, або проводи, русалок. Це дійство відбувалося під час русального тижня (кінець травня — початок червня). Тривалий час в Україні жінки на русальний тиждень розвішували на деревах полотно, яке мали для себе взяти русалки на сорочки....
|