Ось уже пішов шостий рік, як ви навчаєтеся в школі. Згадайте, скільки книжок прочитано вами — малих і великих, навчальних і художніх... Ваша копітка праця не марна, адже те, що ви знали в 1 класі, важко порівняти з тим, що знаєте сьогодні. Неабияку роль у вашому духовному збагаченні відіграє художня книжка. Усі ваші знання — передусім із книжок! Ваші вчителі й батьки стали мудрими саме завдяки навчанню й книжкам. Як же все починалося?

Першим українським книгам майже тисяча років! Що це за книги? Хто їх написав? До сьогодні їх дійшло небагато, а точніше — зовсім мало. Це — «Руська правда», «Ізборники» Святослава, «Повість минулих літ» Нестора Літописця, «Слово про Ігорів похід» невідомого автора, «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона та ін. Давню історію нашого краю ми знаємо передусім завдяки «Повісті минулих літ».

М. Антокольський. Нестор Літописець. 1889 р.

В XI ст. при церкві святої Софії Київської Ярослав Мудрий організував освітній центр, де було створено першу в Київській Русі бібліотеку, у якій велася й велика перекладацька робота. Тут із грецької на старослов’янську мову, зрозумілу всім освіченим людям, перекладали книги не тільки церковного, а й світського змісту. Ярослав любив читати церковні книги та проводити благочестиві бесіди зі священиками й ченцями. За любов до знань і розсудливе управління державою Ярослава прозвали в народі Мудрим. На жаль, славетна бібліотека Ярослава Мудрого загубилась у віках і до сьогодні не знайдена.

Що це за старослов’янська мова, якою перекладали книги? Її ще називають церковно-слов’янською, або староболгарською. Річ у тім, що в X ст., коли було хрещено Русь, русичі ще не мали своєї богослужебної літератури. Святе Письмо треба було перекладати з грецької, аби його розуміли й хрещені русичі. Для перекладу було запозичено абетку в болгар. Її створили брати Кирило й Мефодій, які жили в Болгарії в IX ст. Тому старослов’янську мову називають староболгарською, а церковнослов’янську називають так тому, що нею послуговувалися передусім у церковній літературі.

Пам’ятник Кирилові й Мефодію, Ользі й Андрію Первозваному. м. Київ

До речі, перші книги були не такими, як сьогодні. Вони були рукописними. Спочатку писали на пергаменті — телячій шкурі, обробленій так, що вона перетворювалася на тонкий матеріал, придатний для письма. З цією метою використовували також шкури інших тварин. Важко повірити, що на виготовлення однієї великої рукописної книги витрачали шкуру череди телят, тому й не дивно, що книги на той час були на вагу золота.

Починаючи з XII ст. слов’яни використовували папір. Першими почали це робити болгари. В Україні застосували папір лише в XIV ст.

Перші друковані книги в Україні з’явилися майже через півтисячі років: з 1460 р. у Львові вже працювала друкарня Степана Дропана. А згодом цю справу продовжить славетний Іван Федоров.

Пам’ятник Іванові Федорову. м. Львів

Однією з найвидатніших рукописних книг є Пересопницьке євангеліє — визначна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. Ця книга написана на пергаменті чорнилом і червоною фарбою. Вона збереглася до наших часів і нині є національною святинею, на якій присягають президенти на вірність українському народові.

Сучасне життя важко уявити без художніх книжок. Читаючи їх, ми знайомимося з героями минулого й сьогодення, про яких цікаво й захопливо розповідають автори — письменники, які є особливо обдарованими людьми. До речі, багатьох із них доля наділила не одним талантом: Т. Шевченко, В. Винниченко, Е. Андієвська, про творчість яких ви дізнаєтеся в 6 класі, відомі не лише як письменники, а і як художники. Репродукції їхніх картин ви знайдете на сторінках підручника з української літератури. Сподіваємося, він вам сподобається. До речі, від того, як ви сприймете його, залежить і доля художніх творів, що в ньому вміщені. Адже твори, які не читають, — «мертві». Книжка «оживає» лише тоді, коли її беруть до рук, розгортають і поринають із нею в нові світи. Цікаві книжки — вічні. Кожна людина по-своєму сприймає художній твір. Отже, книжка проживає щоразу нове життя.

Пересопницьке євангеліє. XVI ст.

Усна народна творчість, твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Володимира Винниченка, Леоніда Глібова, Емми Андієвської, багатьох інших письменників увійдуть у ваше життя й збагатять духовно, навчать житейської мудрості й історії нашого народу.

Зауважте!

Навчіться розрізняти за значенням слова книга та книжка. Книгою називають велике за обсягом видання, що має мистецьку чи історичну цінність, наприклад: старовинні книги в коштовних оправах, Книга Книг — Святе Письмо, подарункова книга з репродукціями картин видатних художників. Об’ємну книгу великого формату ще називають фоліантом. А ось підручники, посібники, паперові носії з художніми творами називають книжками: книжка з творами Лесі Українки, навчальна книжка, записна книжка.