З української літератури ХІХ століття

Тарас Шевченко

(1814—1861)

Великий український поет Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині (тепер село Шевченкове Черкаської області) у родині селянина-кріпака.

Безрадісним було Тарасове дитинство: у дев’ять років лишився він без матері, зазнав знущань лихої мачухи, а на одинадцятому році життя втратив і батька. До всього цікавий, допитливий, хлопець змалку виявив пристрасть до малювання. Він пробував «дійти науки» в дячка-маляра, та той лише доручав хлопцю розтирати фарби.

Поміщик Енгельгардт узяв Тараса в «козачки»: Тарас мусив скрізь бути з паном і прислужувати йому.

1829 року Шевченко-підліток разом з Енгельгардтом побував у Корсуні, Києві, а восени того ж року прибув із паном у Литву до міста Вільно (нині Вільнюс). Тут він вивчає польську мову, читає твори польських письменників, малює. Заскочивши Тараса за малюванням, поміщик жорстоко покарав його. Проте згодом надумав вивчити хлопця на домашнього художника. Узимку 1831 року пан забрав Шевченка до Петербурга, тодішньої столиці царської Росії. Тут 1832 року його навчав малювання майстер живопису Василь Ширяєв.

Випадкове знайомство з художником-земляком Іваном Сошенком відкрило перед юнаком шлях до справжнього мистецтва. На малюнки кріпака звернув увагу відомий художник Карп Брюллов. Нові друзі Шевченка викупили його з кріпацтва. На 25-му році життя, 22 квітня 1838 року, Тарас Шевченко став вільним. Того ж року Шевченко вступив до Академії мистецтв у Петербурзі.

Під час навчання, 1840 року, видав першу збірку віршів — «Кобзар», яка згодом стала відомою на весь світ.

У квітні 1843 року поет і художник Шевченко разом з українським письменником Євгеном Гребінкою приїхав в Україну. Подорожуючи селами й містами України, він знайомиться із життям трудового народу, гостює у своїх родичів у Кирилівці, малює хату батьків і портрет діда Івана. У цей період Тарас Григорович написав багато віршів, у яких закликав людей боротися за волю. 1847 року Тараса Шевченка заарештували, і цар наказав віддати його в солдати й заслати далеко від України із забороною писати й малювати. Аж через десять років, 1857-го, Шевченко отримав повідомлення про звільнення з солдатчини.

Щасливим для Тараса Шевченка став 1860 рік: він здобув звання академіка-гравера, і того ж року вийшов «Кобзар» українською мовою.

Тяжко хворий, відірваний від рідного народу й батьківщини, 10 березня 1861 року Тарас Григорович Шевченко помер. Поховали його в Петербурзі. У травні того ж року домовину з прахом поета перевезли в Україну й перепоховали, як він сам заповідав, над Дніпром, на високій Чернечій горі поблизу Канева.

• Розкажи про життя і творчість Тараса Шевченка за планом.

План

• 1. Дитячі роки Тараса Шевченка.
• 2. Тарас — козачок у пана Енгельгардта.
• 3. Зустріч із художником Іваном Сошенком.
• 4. Викуп із кріпацтва.
• 5. Подорож в Україну.
• 6. Солдатчина.
• 7. Звільнення з солдатчини.
• 8. Щасливий 1860 рік.
• 9. Поховання поета.

Пам’ятник Тарасові Шевченку на його могилі в Каневі

* * *

(Уривок із поеми «Сон»)

...Світає,

край неба палає;

соловейко в темнім гаї

сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

степи, лани мріють,

меж ярами над ставами

верби зеленіють.

Сади рясні похилились,

тополі по волі

стоять собі, мов сторожа,

розмовляють з полем.

І все то те, вся країна,

повита красою,

зеленіє, вмивається

дрібною росою,

споконвіку вмивається,

сонце зострічає...

І нема тому почину,

і краю немає!

• 1. Читай вірш уважно вголос, дотримуйся інтонації.
• 2. Який сон наснився поету?
• 3. Яку Україну побачив Тарас Шевченко уві сні?
• 4. Уважно вголос прочитай опис природи.
• 5. Складіть у класі зв’язну розповідь: «Про яке життя для простого народу мріяв Тарас Шевченко».
• 6. Вивчи уривок із поеми напам’ять.

* * *

(Уривок)

Я не нездужаю, нівроку,

а щось такеє бачить око,

і серце жде чогось. Болить,

болить, і плаче, і не спить,

мов негодована дитина.

Лихої, тяжкої години,

мабуть, ти ждеш? Добра не жди,

не жди сподіваної волі —

вона заснула: цар Микола

її приспав. А щоб збудить

хиренну волю, треба миром,

громадою обух сталить,

та добре вигострить сокиру,

та й заходиться вже будить.

• 1. Читай вірш голосно, тихо, мовчки.
• 2. Яка основна думка твору?
• 3. До чого закликає Тарас Шевченко цим віршем?
• 4. За що цар наказав віддати Тараса Шевченка в солдати?

Доля

Ти не лукавила зо мною,

ти другом, братом і сестрою

сіромі стала. Ти взяла

мене, маленького, за руку

і в школу хлопця одвела

до п’яного дяка в науку.

— Учися, серденько, колись

з нас будуть люде, — ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

і вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

ми просто йшли; у нас нема

зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

а слава — заповідь моя.

Сірома — незаможна людина; бідняк.

• 1. Читай вірш спочатку голосно, дотримуючись інтонації, а потім — мовчки.
• 2. Знайди в тексті вірша й зачитай рядки, у яких поет описує своє життя. Чому він називає свою долю вбогою, нелукавою?
• 3. Розкрий основну думку твору.
• 4. Доведи, що назва твору розкриває його зміст.
• 5. Які професії опанував Тарас Шевченко?
• 6. Визнач зачин, основну частину й кінцівку вірша. Зачитай їх.
• 7. Поясни, яка основна заповідь поета.

* * *

(Уривок)

Над Дніпровою сагою*

стоїть явор меж лозою,

меж лозою з ялиною,

з червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,

яворові корінь миє.

Стоїть старий, похилився,

мов козак той зажурився.

Що без долі, без родини

та без вірної дружини,

і дружини і надії

в самотині посивіє!

• 1. Читай вірш уголос, дотримуючись розділових знаків.
• 2. Перечитай вірш мовчки. Виділи деталі пейзажу. Доведи, що поет зобразив природу влітку.
• 3. Кого зобразив Тарас Шевченко в образі явора?
• 4. Чому зажурився козак, якого порівняно з явором?
• 5. Уяви й усно опиши зображену у вірші природу. Склади невеличкий твір-опис на тему: «На березі Дніпра». Використовуй вислови з тексту вірша.

ДЛЯ ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ

В казематі

III

Мені однаково, чи буду

я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

мене в снігу на чужині —

однаковісінько мені.

В неволі виріс меж чужими

і, неоплаканий своїми,

в неволі, плачучи, умру.

І все з собою заберу,

малого сліду не покину

на нашій славній Україні,

на нашій — не своїй землі.

І не пом’яне батько з сином,

не скаже синові: — Молись,

молися, сину, за Вкраїну

його замучили колись. —

Мені однаково, чи буде

той син молитися, чи ні...

Та не однаково мені,

як Україну злії люде

присплять, лукаві, і в огні

її, окраденую, збудять...

Ох, не однаково мені.

В. Адамкевич. Т. Г. Шевченко в Україні

• 1. Що було для поета однаково? Зачитай про це.
• 2. Про що турбувався поет?
• 3. Про що мріяв Тарас Шевченко? Як він це висловив?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 8 клас Кравець 2020 (F70)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)