Ігор Павлюк

(нар. 1967 р.)

Ігор Зиновійович Павлюк народився 1 січня 1967 року на Волині в селі Малий Окорськ Локачинського району. Через десять днів після народження майбутнього поета померла його мама. Доглядати немовля взялися дідусь із бабусею із села Ужова Рожищенського району цієї ж області.

Рідні намагалися забезпечити улюбленому онукові найкращі умови. Хлопчик дуже добре вчився, багато читав, а згодом із Золотою медаллю закінчив середню школу. Батько майбутнього поета, Зиновій Якович Павлюк, у юності теж писав вірші, й, очевидно, саме від нього тонке, чутливе лірично-драматичне сприйняття життя передалося й синові.

В юності Ігор мріяв стати військовим, тому серйозно займався спортом, а після закінчення середньої школи вступив до Ленінградського військового інженерно-будівельного училища. Там відчув потяг до літературної праці. Ігор написав заяву на відрахування з училища, щоб нічого не заважало йому стати поетом. Та в СРСР бажання творити розцінювалося як злочин. Рішення-розплата не забарилося: юнака направили для проходження армійської служби в Забайкальську тайгу в будівельні війська, й там довелося будувати автомобільну трасу.

Попри реальні загрози життю в серці молодого поета вирувало, шліфувалося, зріло українське слово, яке могло мати справжній розвиток лише в рідній поетові Україні, куди Ігор Павлюк повернувся після демобілізації в 1986 році. Працював кореспондентом Ківерцівської районної газети на Волині. 1987 року вступив на факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка, який закінчив із відзнакою. Друзям-однокурсникам Ігор запам’ятався невиправним романтиком, який пішки сходив Карпати, побував на всіх вершинах Кримських гір та чи не на всіх волинських ріках і лісових озерах. Працював журналістом у друкованих виданнях і на радіо, мріяв робити наукові відкриття. 1996 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Митець - влада - преса: історико-типологічний аналіз» в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2009-го - докторську дисертацію «Українськомовна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя як вагома частина загальнонаціонального інформаційного простору».

«Поезія Павлюка має всі дані для того, щоб її читали багатьма мовами в Європі».

(Дмитро Павличко)

Першою книгою поета стала збірка «Острови юності» (1990). А далі - «Нетутешній вітер» (1993), «Голос денного Місяця» (1994), «Скляна корчма» (1995), «Алергія на вічність» (1999), «Стихія» (2002), «Чоловіче ворожіння» (2002), «The angel (or) English language?» (вірші Ігоря Павлюка англійською мовою) (2004), «Магма» (2005), «Бунт» (2006), «Камертон» (2007), «Лірика» (2008), «Україна в диму» (2009), «Стратосфера» (2010), «Гра і битва» (2014), кілька книг перекладів. Є в його доробку книжки повістей: «Біографія дерева племені поетів» (2003), «Заборонений цвіт» (2007) та «Поза зоною» (2012), друкованих у журналах романів, серед яких «Вирощування алмазів», «Вакуум» тощо. Усе більше творів Ігоря Павлюка стають піснями, як-от: «А я стою й дивлюся на сніги», «Доброта», «Поет і муза», «Сопілка», «Вирій».

Ігор Павлюк. Алергія на вічність (1999)

Для дітей Ігор Павлюк написав п’єсу «Літаючий казан» (2003). Чимало чудових поезій Ігоря Павлюка перекладено багатьма мовами світу. Його книги виходять друком за кордоном: у США, Польщі, Росії, Англії, Франції. Нещодавно у Франції (місто Руан) вийшла друком книга лірики Ігоря Павлюка «Поліська магма» французькою мовою. Перекладачі віршів цієї збірки - Атанас Ванчев де Трасі та Дмитро Чистяк.

У 2015 році Ігор Павлюк здобув міжнародну відзнаку за книжку «Політ над Чорним морем» («А Flight Over the Black Sea») у Великій Британії. На думку читачів із різних країн світу та британського ПЕН-клубу1, вона найкраща в проекті «Сто найяскравіших книг, підтриманих ПЕН-клубом», за 10 років.

1 «ПЕН-клуб» - міжнародна неурядова організація, яка об'єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів.

Ігор Павлюк - активний учасник міжнародних літературних фестивалів у Естонії, Грузії, Росії, Білорусі, Польщі, Туреччині, Ірландії, Сполучених Штатах Америки, Пакистані, Великій Британії. Талановитий митець відзначений багатьма літературними преміями, зокрема: імені Василя Симоненка, імені Бориса Нечерди, імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди, міжнародною літературною премією імені Миколи Гоголя «Тріумф», премією британського ПЕН-клубу. Цей автор є також лауреатом Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай).

«Для мене великою честю є можливість перекладати цю геніальну поезію на доступну і зрозумілу англійську».

(Том Мур, відомий ірландський поет-бард)

«Я вдячний Ігореві Павлюку за його енергію справжньої людяності, яку я знайшов у його віршах...»

(Мо Янь, китайський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури)

Пейзажні вірші Ігоря Павлюка з виразним філософським осмисленням проймають душу:

Вже осінь, та ніщо не золоте.

Крилом пташиним серце

розпанахане.

Все більше хочу відчувати те,

Що залишилось поміж нами й

птахами.

Вражає своїм трагічним надривом поезія «Ностальгія»:

Екстерном прожите моє життя

На злім переломі часу,

Коли помінявся не тільки стяг,

А все і усі відразу.

Моє покоління пропаще... що ж...

Були покоління й у пащі.

Майбутнє в тумані.

Душевна дрож.

Пегас не знаходить паші.

Чорнобильські трави йому не в смак.

Базар...

Навіть храм базарний.

На продаж усе: і червоний мак,

І дівчина-сарна.

Тому я на владу таку плював

З високих сосен Полісся.

Іще Україна ледь-ледь жива,

Іскрить - наче шкіра лиса.

Розруха Імперії.

Не нове.

Уже не одна розпалась.

А ми на мості старому живем,

Високі багаття палим.

І дим від багать тих солодкий, сол...

А вітер ламає віти.

Ждем... може, прийде який могол

І нас же про нас просвітить.

...І це вже було.

І усе було:

Бунти, круги і дороги...

Шукаєм у Всесвіті НЛО,

В собі загубивши Бога.

Діалог із текстом

• 1. Що цікавого й повчального для себе ви довідалися з біографії Ігоря Павлюка?
• 2. Який факт із життя поета вас найбільше вразив?
• 3. Прокоментуйте одну з думок відомих в Україні та світі людей про творчість Ігоря Павлюка.
• 4. На прикладі творчого доробку Ігоря Павлюка доведіть, що сучасна українська поезія є вагомою і визнаною у світі.

ДІВЧИНКА

Плаче дівчинка боса

На бабусин поріг.

Розчарована осінь

Клигає по дворі.

На душі прохолода.

Навіть півень затих...

- А кого тобі шкода?

Каже дівчинка:

- Всіх...

Діалог із текстом

• 1. Як ставиться автор до маленької дівчинки - дійової особи (персонажа) вірша?
• 2. З якою метою поет уживає епітети «дівчинка боса», «бабусин поріг», «розчарована осінь»? Який із перелічених художніх засобів несе особливе навантаження?
• 3. Доведіть, що вірш має філософську нотку. У якій строфі і як саме вона найрельєфніше проступає?

Мистецькі діалоги

Уважно розгляньте репродукцію картини англійського художника Чарльза Бертона Барбера «Персональний адвокат» («Собачий захист») й доведіть, що живописне полотно за змістом суголосне віршу Ігоря Павлюка «Дівчинка».

Чарльз Барбер. Персональний адвокат (1893)

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 8 клас Слоньовська", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)