Михайло Стельмах, чию повість «Гуси-лебеді летять», ви читали й аналізували в 7 класі, також цікавився історичною постаттю Марусі Чурай. У його уяві ймовірна авторка найкращих українських пісень поставала дівчиною з легенди. Марусі Чурай присвячені такі його захоплені слова: «Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких національних скарбів належить і наша лірична пісня. Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в прості і хвилюючі слова пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій - і вам відкриється багато поетичних таємниць, і ви почуєте голоси великих творців, імена яких розгубила історія, та так розгубила, що ми навряд чи знайдемо багато сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує по всій землі українській. І тільки тоді, крізь тумани часу, окреслиться схожа на легенду постать творця. До таких славнозвісних постатей і належить народна поетеса Маруся Чурай... Три віки ходить пісня Марусі по нашій землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям. А попереду - вічність, бо велика любов і велика творчість - невмирущі».

Діалог із текстом

• 1. Хто така Маруся Чурай і авторкою яких саме народних пісень її вважають?
• 2. Що ви довідалися про життя легендарної співачки? Який факт із біографії Марусі Чурай вас зацікавив найбільше? Чим саме?
• 3. Думки кого з численних дослідників творчості Марусі Чурай вас особливо вразили і чим саме?
• 4. Чому такими людьми, як Маруся Чурай, пишається весь український народ?
• 5. На підставі чого Олександр Шаховський порівнював талант Марусі Чурай із генієм давньогрецької поетеси Сапфо? Чи є це порівняння, на вашу думку, доречним?

Діалоги текстів

1. Змальовуючи образ Марусі Чурай у художніх текстах, сучасні автори намагаються показати середовище, у якому жила й творила легендарна співачка. Безсумнівно, що не всі сучасники Марусі могли належно оцінити її талант. Порівняйте судження про Марусю Чурай персонажів художніх текстів:

а) Іван Іскра (за романом у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай»):

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа.

Коли в похід виходила батава1, -

Її піснями плакала Полтава.

Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена і її пісні;

б) мати Гриця Бобренка (за повістю В. Чемериса «Маруся Чурай»):

- Подумаєш, пісні складає! - порушила мовчанку пані хорунжова2 за борщем. - А кого вона в тих піснях знеславлює? Кого, питаю, як не мого Гриця, єдину мою дитину.

- Не про кожного парубка пісні складають, - озвався чоловік.

- А що вона складає? - відкинула ложку пані хорунжова. - На всю Полтаву сина мого знеславляє: «Грицю, Грицю - до телят, в Гриця ніженьки болять. Грицю, Грицю - до Марусі, зараз-зараз уберуся3!». Он вона що про твого сина витворяє! А ти вухами метеляєш. А ще осавул4. Вдовина дочка з господарського сина кепкує, а йому хоч би що!;

в) Орихна Бобренчиха (за романом у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай»):

- Та й то сказати, - що вона співає?

Сама собі видумує слова.

Таких дівок на світі не буває,

хіба для цього дівці голова?

Які там «Засвіт встали козаченьки»?

А цілий полк співає. Дивина.

Це щось для дівки, сину, височенько.

Не вірю, щоб складала це вона.

Бо людські, сину, невістки і дочки

співали зроду, сину, і тепер:

«Посіяла огірочки»,

«Йшли корови із діброви»,

«Нащо мені чорні брови», -

а про любов, походи і лабети5 -

на це дівкам не вчеплено кебети6;

г) Богдан Хмельницький (за романом у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай»):

За ті пісні, що їх вона складала,

за те страждання, що вона страждала,

за батька, що розп'ятий у Варшаві,

а не схилив пред7 ворогом чола, -

не вистачало б городу Полтаві,

щоб і вона ще страчена була!

Тож відпустити дівчину негайно

і скасувати вирока того.

2. Полиньте думкою в історичну епоху легендарної співачки й уявіть цю дівчину. Прочитайте, як лікар і письменник Олексій Шкляревський (1839-1906) описав портрет Марусі Чурай, зроблений невідомим художником на основі народних уявлень для Григорія Квітки-Основ'яненка (1778-1843): «Маруся була справжня красуня і в суто малоросійському стилі: дрібненька (тобто невелика на зріст, трохи худорлявенька, мініатюрно складена), струнка, як струна, з маленьким, але рельєфно окресленим під тонкою білою вишитою сорочкою бюстиком, із маленькими ручками і ніженьками, з привітним виразом ласкавого, матового кольору, засмаглого личка, на якому виступав рум'янець, з карими очима під густими бровами і довгими віями... Голівку дівчини покривало розкішне, чорне як смола, волосся, заплетене в густу широку косу. Чарівність дівчини довершував маленький ротик з білими, як перламутр, зубками, закритий, мов червоний мак, рожевими губками... Але при цьому у Марусі було круте, трохи випукле гладеньке, сухе чоло і трохи дугоподібний, енергійний, з горбинкою ніс».

Порівняйте цей портрет із тим, що постає у вашій уяві. Що спільного, а що відмінного ви помічаєте? Який портрет вам більше подобається: словесний чи витворений вашою власною уявою? Чому саме?

1 Батава (архаїчне) - військо, збройні угруповання.

2 Хорунжова - дружина хорунжого (прапороносця й охоронця полкового прапора, а також представника козацької старшини, який інспектував військо).