Українські народні думи

Кожний народ пишається своїм героїчним епосом: греки — «Іліадою» та «Одіссеєю» Гомера, ісландці — сагами, французи — «Піснею про Роланда», а ми, українці, — «Словом про похід Ігорів» і народними думами.

Українські народні думи з’явилися в XV ст. — у час виникнення козацтва. Згадайте, що саме в цей період виникли й історичні пісні. Думи створювали здебільшого безпосередньо після важливих історичних подій, їхня тематика широка. Вони з’явилися у зв’язку із жорстокими нападами турецько-татарських орд, названі кобзарями невільничими плачами. У них оспівано страждання полонених, їхні муки на каторгах. Саме тоді й виникли думи про боротьбу українців проти турецько-татарських загарбників і неволю — «Козак Голота», «Маруся Богуславка», «Утеча трьох братів із города Азова», «Самійло Кішка» та ін.

До нашого часу дійшло чимало дум про боротьбу українського народу проти польсько-шляхетського поневолення — «Хмельницький і Барабаш», «Корсунська перемога», у яких уславлено подвиги народних героїв, зокрема гетьмана Богдана Хмельницького.

Також відомі соціально-побутові думи, у них оспівано родинні взаємини — між батьками і дітьми, сестрами та братами, — «Дума про сестру та брата», «Бідна мати і три сини» та ін.

Велику роль у становленні й розвитку дум відіграли народні професійні співці — кобзарі, які виконували пісні й думи в супроводі кобзи, бандури чи ліри. Вони передавали наступним поколінням знання про минуле та світогляд предків у доступній формі. Такі співці існували в усіх народів: у вікінгів Скандинавії — скальди, у Стародавній Греції — поети-кіфареди, у середньовічній Франції — трубадури. У ті часи народні співці відігравали роль новинарів. (Тоді ще не було газет, журналів і мережі «Інтернет».) Постійно подорожуючи, кобзарі знали найсвіжіші новини, вони ділилися ними, попереджали людей про небезпеку, можливий напад чужинців. Бувало й так, що влада намагалася обмежити їхній вплив, аби тримати під контролем інформацію на своїх територіях.

З покоління в покоління кобзарі своєю творчістю виховували високу духовність, почуття національної гідності й патріотизм. Т. Шевченко зростав на кобзарських піснях і думах. З поваги до народних співців він назвав збірку своїх творів «Кобзар», а в одній зі своїх повістей зауважив: «...коли б грецький сліпець Гомер воскрес і послухав хоча б одну думу у виконанні українського сліпого співця, то розбив би на тріски свій козуб, званий лірою, і пішов би міхоношею до найбіднішого нашого лірника».

Тяжкі умови кобзарського життя змушували цих незрячих людей об’єднуватися в братства, у яких вони передавали свій досвід учням. Вони не були жебраками, а заробляли собі на життя професійною грою на бандурі та співом. Одні з них виконували думи так, як їх навчили, інші імпровізували, змінюючи твір. А були й такі, що самі створювали пісні й думи. До нас дійшли імена лише кількох авторів, а саме: Михайла Кравченка, Петра Ткаченка, Євгена Мовчана, Павла Носача, Євгена Адамцевича.

Неперевершеним бандуристом, якого високо цінувала Леся Українка, був Гнат Гончаренко. Поетеса залишила про нього спогад: «Гончаренко грає ліпше, ніж співає: у музиці він віртуоз межи простими бандуристами». Улюблена бандура Г. Гончаренка нині зберігається в Музеї Миколи Лисенка (м. Київ).

В. Шаталін. Пісня бандуриста. XX cт.

Блискучим імпровізатором був Остап Вересай. Яскравою гранню індивідуальності цього співця було виконання гумористичних і сатиричних пісень. Неймовірного ефекту він досягав за допомогою грайливості мелодії, жвавості ритму, своєрідної міміки й пританцьовування в такт пісні. Він був ніби театром одного актора. Понад 70 років бандурист мандрував від села до села — і його ім’я стало легендою. Співом українського Гомера захоплювалися композитори М. Лисенко та П. Чайковський. Сенсацією стали виступи О. Вересая 1875 р. в Петербурзі перед ученими й діячами культури. Тоді в пресі писали, що «сліпий сімдесятилітній співець наділений величезним талантом, у його думах, як жива, стоїть Україна, сповнена спогадів про минуле». Професор Л. Леже під впливом виконаних О. Вересаєм пісень почав активно пропагувати у Франції українську культуру, навіть читав курс української мови. У с. Сокиринцях, що на Чернігівщині, створено Музей-кімнату О. Вересая, а з 1988 р. тут проводять фестиваль кобзарського мистецтва «Вересаеве свято».

Нині кобзарські традиції продовжують різні творчі колективи. Основне завдання сучасних співців-бандуристів — популяризація словесно-музичної культури українців. Один із найвідоміших професійних музичних колективів нашої країни — Національна заслужена академічна капела1 бандуристів України імені Г. Майбороди, створена ще в 1918 р. У колективі працює понад 50 співаків-музикантів. Сучасні кобзарі Василь і Микола Литвини створили кобзарську школу в с. Стрітівці, що на Київщині. Тут учнів навчають мистецтва гри та співу. Одним із професійних кобзарів сучасності є Василь Нечепа. Нині він єдиний представник чернігівської кобзарської школи. Вражає дивовижне виконання ним народних пісень і старовинний репертуар митця.

1 Капела (з іт. каплиця) — хор церковних півчих; хор узагалі.

Teopiя літератури

Дума

Думи належать до героїчного епосу. Згадаймо, що за основу епічних творів узято розповідь про події. Які жанрові особливості дум?

1. Це твори героїчного або соціально-побутового змісту.

2. За обсягом думи більші від історичних пісень, вони складаються з трьох частин: заспів, або зачин (заплачка), основна розповідь і закінчення (славословіє).

3. У думах немає поділу на строфи, як в історичних піснях; рядки найчастіше поєднані дієслівною римою.

4. Думи виконують речитативом — протяжним проказуванням, подібним до співу, супроводжуючи грою на бандурі, кобзі чи лірі.

5. Урочистий стиль посилюється прийомом ретардації — хаотичним повторенням частин тексту з метою уповільнення розповіді.

Отже, можна сформулювати визначення терміна.

Дума — це ліро-епічний віршований твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконують речитативом у супроводі кобзи, бандури чи ліри.

Тестові завдання

1. Установіть відповідність.

2. Українським Гомером називають

• А Остапа Вересая
• Б Василя Литвина
• В Євгена Мовчана
• Г Михайла Кравченка

3. Протяжне проказування, подібне до співу, називають

• А строфою
• Б ретардацією
• В речитативом
• Г славословієм

Завдання до художнього тексту

• 4. Що таке героїчний епос? Коли виникли думи?
• 5. Назвіть жанрові особливості думи.
• 6. Розкажіть, що ви знаєте про народних співців — кобзарів.
• 7. Назвіть імена відомих вам кобзарів.
• 8. У яких раніше прочитаних творах є образ кобзаря?
• 9. Знайдіть і прочитайте рядки Т. Шевченка, у яких він згадує українських народних співців і Гомера. Як ви розумієте ці слова?
• 10. Чому виступи О. Вересая в Петербурзі стали сенсацією?

Творче завдання

• 11. Поміркуйте, чому на звороті банкноти з портретом Т. Шевченка (номіналом 100 гривень) зображено саме кобзаря із хлопчиком-поводирем на тлі Чернечої гори в Каневі. Опишіть цю картину (усно).

Фрагмент звороту 100-гривневої купюри

• 12. Намалюйте в зошиті перетнуті кола. Упишіть у них ознаки дум та історичних пісень, а на перетині кіл — спільні особливості цих жанрів.

До речі

2014 р. вийшов кінофільм «Поводир» режисера й сценариста О. Саніна, за основу сюжету якого взято мандри Україною в 1932-1933 рр. американського хлопчика й українського кобзаря напередодні й під час Голодомору в Україні. Ця стрічка здобула гран-прі на Варшавському міжнародному кінофестивалі. Радимо вам переглянути цей кінофільм.

Домашнє завдання

• 1. Прочитайте матеріал «Маруся Богуславка — легендарна героїня» і перекажіть його.
• 2. Знайдіть в інтернеті інформацію про відмінності між кобзою, бандурою та лрою. Підготуйте невелику мультимедійну презентацію про ці музичні інструменти (за бажанням).

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА — ЛЕГЕНДАРНА ГЕРОЇНЯ

Маруся Богуславка — цілком реальна особа, проте документальних свідчень про це немає. Літописи, легенди й перекази розповідають нам про українок-полонянок, які вимушені були стати дружинами турецьких багатіїв і навіть султанів. Деякі із цих жінок допомагали своїм землякам на чужині.

З усних і писемних джерел вимальовується узагальнений образ дівчини-бранки, створений народною фантазією. Маруся Богуславка — дочка священника, яка жила приблизно в XVI-XVII ст. в м. Богуславі. Її взяли в полон ординці й віддали до гарему турецького хана. Він настільки закохався в Марусю, шанував її, що довірив ключі від замку й темниці на час, поки поїхав до мечеті. Відважна українка, скориставшись такою можливістю, звільнила з тридцятирічного полону сімсот козаків-невільників — своїх дорогих земляків. Маруся просить визволених земляків передати батькам вітання та сказати, аби її не чекали, бо вона вже «потурчилась, побусурменилась / Для розкоші турецької, / Для лакомства нещасного!».

Г. Якутович. Ілюстрація до думи «Маруся Богуславка». 1966 р.

Ця смілива дівчина символізує тих українок, котрі з примусу залишили рідний край, але любили його всім серцем і дбали про своїх земляків, які потрапили в полон.

Маруся — один із найсвітліших жіночих образів українських народних дум, у якому втілено високі патріотичні почуття. Українські письменники М. Старицький, І. Нечуй-Левицький, П. Куліш написали художні твори про Марусю Богуславку з однойменною назвою, а вдячні земляки в м. Богуславі, що на Київщині, звели пам’ятник легендарній героїні.

МАРУСЯ БОГУСЛАВКА

Що на Чорному морі,

На камені біленькому,

Там стояла темниця кам’яная.

Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,

Бідних невільників.

То вони тридцять літ у неволі пробувають,

Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.

То до їх дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Приходжає,

Словами промовляє:

«Гей, козаки,

Ви, біднії невільники!

Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?»

Що тоді бідні невільники зачували,

Дівку-бранку,

Марусю, попівну Богуславку,

По річах познавали,

Словами промовляли:

Г. Якутович. Ілюстрація до думи «Маруся Богуславка». 1966 р.

«Гей, дівко-бранко,

Марусю, попівно Богуславко!

Почім ми можем знати,

Що в нашій землі християнській за день тепера?

Що тридцять літ у неволі пробуваєм,

Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,

То ми не можемо знати,

Що в нашій землі християнській за день тепера».

Тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Теє зачуває,

До козаків словами промовляє:

«Ой козаки,

Ви, біднії невільники!

Що сьогодні у нашій землі християнській Великодняя субота,

А завтра святий празник, роковий день Великдень».

То тоді ті козаки теє зачували,

Білим лицем до сирої землі припадали,

Дівку-бранку,

Марусю, попівну Богуславку,

Кляли-проклинали:

«Та бодай ти, дівко-бранко,

Марусю, попівно Богуславко,

Щастя й долі собі не мала,

Як ти нам про святий празник, роковий день Великдень сказала!»

То тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Теє зачувала,

Словами промовляла:

«Ой козаки,

Ви, біднії невільники!

Та не лайте мене, не проклинайте,

Бо як буде наш пан турецький до мечеті від’їжджати,

То буде мені, дівці-бранці,

Марусі, попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати;

То буду я до темниці приходжати,

Темницю відмикати,

Вас всіх, бідних невільників, на волю випускати».

То на святий празник, роковий день Великдень,

Став пан турецький до мечеті від’їжджати,

Став дівці-бранці,

Марусі, попівні Богуславці,

На руки ключі віддавати.

Г. Якутович. Ілюстрація до думи «Маруся Богуславка». 1966 р.

Тоді дівка-бранка,

Маруся, попівна Богуславка,

Добре дбає, —

До темниці приходжає,

Темницю відмикає,

Всіх козаків,

Бідних невільників,

На волю випускає

І словами промовляє:

«Ой козаки,

Ви, біднії невільники!

Кажу я вам, добре дбайте,

В городи християнські утікайте,

Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,

Моєму батьку й матері знати давайте:

Та нехай мій батько добре дбає,

Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,

Великих скарбів не збирає,

Та нехай мене, дівки-бранки,

Марусі, попівни Богуславки,

З неволі не викупає,

Бо вже я потурчилась, побусурменилась

Для розкоші турецької,

Для лакомства нещасного!»

Ой визволи, Боже, нас всіх, бідних невільників,

З тяжкої неволі,

З віри бусурменської,

На ясні зорі,

На тихі води,

У край веселий,

У мир хрещений!

Вислухай, Боже, у просьбах щирих,

У нещасних молитвах

Нас, бідних невільників!

До речі

1966 р. на Київській кіностудії науково-популярних фільмів було знято мультфільм за мотивами думи «Маруся Богуславка».

Тестові завдання

1. Слова «Тоді дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка...» є

• А зачином
• Б строфою
• В ретардацією
• Г славословієм

2. У думі «Маруся Богуславка» згадано свято

• А Водохреще
• Б Великдень
• В Трійця
• Г Різдво

3. Прокльони «Та бодай ти... щастя й долі собі не мала» належать

• А турецькому панові
• Б попові з Богуслава
• В Марусі Богуславці
• Г козакам-невільникам

Завдання до художнього тексту

• 4. Який період історії України зображено в думі «Маруся Богуславка»? Що ви про нього знаєте?
• 5. Чому Марусю Богуславку називають легендарною героїнею?
• 6. Доведіть на конкретних прикладах із тексту, що твір «Маруся Богуславка» за жанром — дума.
• 7. Які епізоди зображено на ілюстраціях Г. Якутовича до думи «Маруся Богуславка» (с. 31, 32, 34)?
• 8. Прочитайте й прокоментуйте останні слова Марусі Богуславки про «розкіш турецьку» і «лакомства нещасні». У чому виявляється душевна роздвоєність героїні?
• 9. Кого символізує образ Марусі Богуславки?
• 10. Яке враження справила на вас дума «Маруся Богуславка»?

Творче завдання

• 11. Перекажіть зміст думи «Маруся Богуславка».
• 12. Поділіть текст на частини за змістом, доберіть до них заголовки й запишіть їх у зошит.

Домашнє завдання

• 1. Випишіть із думи «Маруся Богуславка» приклади епітетів.
• 2. Намалюйте ілюстрацію до думи «Маруся Богуславка» (за бажанням).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 8 клас Авраменко (повторне видання) 2021", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)