Войти
Закрыть

Ніна Бічуя (нар. 1937 р.)

8 Клас

Повість «Шпага Славка Беркути» вперше була опублікована в далекому 1968 році. Однак це не означає, що проблеми, які колись хвилювали українських підлітків, втратили свою актуальність. Щоправда, сучасні школярі дечого з того, про що згадується в повісті, вже зовсім не знають. Скажімо, у школах давно не використовуються чорнильниці, натомість учні все частіше задіюють комп’ютери, планшети та електронні книжки. Пережитком минулого став і так званий товариський суд, який влаштовують у школі над головним героєм повісті. Ще за радянських часів такі суди діяли в багатьох установах, зокрема й у школах. Вони розглядали порушення дисципліни, громадського порядку, могли виносити попередження або догани. Часто справу заводили за поданням міліції. Товариські суди були виборними органами, до яких входили шкільні активісти, котрих підтримувала адміністрація. Вони мали впливати на порушників шляхом загального осуду. У більшості випадків такі суди, хоч і називалися товариськими, лишалися байдужими до реальних проблем конкретних людей. У повісті «Шпага Славка Беркути» формалізмові «товариського суду» протиставляються нормальні людські стосунки, в основу яких покладено довіру, дружбу та взаємну підтримку. Пишучи про життя школярів, авторка звернулася до важливої проблеми — неминучості суду власного сумління, який є дієвим засобом формування відповідальної молодої людини....
0 Переглянути

Олександр Довженко (1894—1956)

8 Клас

Олександр Петрович Довженко народився 29 серпня (10 вересня) 1894 року в селі Сосниці на Чернігівщині в сім’ї селян. Його дитячі роки пройшли в мальовничій місцевості поблизу Десни. «Далека красо моя! — зізнавався митець. — Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину...» Навчався О. Довженко в Сосницькій школі та Глухівському вчительському інституті. У цей час познайомився з українською літературою, яку студенти читали потай від викладачів. Закінчивши інститут, учителював у Житомирі. Після повалення російського самодержавства в 1917 році О. Довженко переїхав до Києва, працював учителем та паралельно навчався в Комерційному інституті, слухав лекції в Українській академії мистецтв. Під час громадянської війни митець зі зброєю в руках захищав Українську Народну Республіку. Побував у полоні, лише дивом урятувався від загибелі. Після війни жив і працював у Варшаві й Берліні, майже рік навчався у школі відомого німецького художника Віллі Геккеля. Улітку 1923 року О. Довженко оселився в Харкові — на той час офіційній столиці України. Там він опанував професію художника-ілюстратора й карикатуриста, публікував свої твори під псевдонімом Сашко. Потім митець захопився кінематографом, у 1926 році переїхав до Одеси, працював режисером на місцевій кіностудії. Згодом його фільми здобули світове визнання....
0 Переглянути

Михайло Коцюбинський (1864—1913)

8 Клас

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 5 (17) вересня 1864 року у Вінниці в сім’ї службовця. Початкову освіту здобув у містечку Бар, потім навчався в Шаргородському духовному училищі на Вінниччині. Тоді захопився літературою, почав планувати власне літературне майбутнє. Через складні родинні та матеріальні обставини не зміг потрапити до університету. Брак систематичних знань надолужував шляхом самоосвіти. Усе життя навчався, самотужки вивчив дев’ять мов. Ретельна підготовка допомогла скласти іспит на право працювати народним учителем. У цей час Михайло Коцюбинський зближується з «Братством тарасівців». Це була організація молодих інтелігентів, які обстоювали українські національні інтереси. Письменник мав активну громадянську позицію, своєю працею сприяв розвитку національної культури. Через це перебував під негласним наглядом поліції. Після нетривалого періоду вчителювання М. Коцюбинський став співробітником філоксерної комісії. Вона займалась організацією боротьби зі шкідником винограду — філоксерою. Декілька років письменник жив у Бессарабії, у Криму. Після п’яти років у філоксерній комісії М. Коцюбинський деякий час працював журналістом у Житомирі. Згодом переїхав до Чернігова, де обіймав різні посади в земстві, тодішньому органі місцевого самоврядування. Письменник також брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори. Хвороби легень, серця змушували М. Коцюбинського виїздити на лікування до Італії. Після загострення хвороби 12 (25) квітня 1913 року письменник пішов із життя....
0 Переглянути

Прозова творчість українських письменників

8 Клас

Усім відомо, що автора віршів називають поетом, а того, хто пише оповідання, романи й повісті, — прозаїком. Читачам, як правило, не потрібна спеціальна підготовка, щоб відрізнити прозу від вірша. Віршова мова наділена ритмом, тоді як у прозі ритмічна організація дуже слабо виражена — це і становить головну відмінність між двома різними формами художнього мовлення. Ми помічаємо різницю між поезією і прозою навіть візуально, оскільки існує давня традиція графічного виділення віршової мови на книжковій сторінці. Здебільшого епічні твори мають саме прозову організацію. Епічний рід літератури передбачає відображення дійсності у вигляді розгорнутої авторської розповіді про важливі життєві події. Використовуючи саме прозову форму, письменникові набагато легше здійснити масштабний художній задум, який передбачає всебічне висвітлення й осмислення життєвих процесів. Українська проза має давню історію. Вона виникла ще за часів Середньовіччя. Першим її зразком є літопис «Повість минулих літ...». У XIX столітті з’явилася нова українська проза. Її засновником став Григорій Квітка-Основ’яненко, автор багатьох повістей та оповідань про життя й побут українського селянства. Його традиції розвивали Марко Вовчок, Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Іван Франко, Ольга Кобилянська....
0 Переглянути

Іван Карпенко-Карий (1845—1907)

8 Клас

Іван Карпович Тобілевич народився 17 (29) вересня 1845 року в слободі Арсенівка на Херсонщині в багатодітній сім’ї управителя поміщицького маєтку. Його батько, Карпо Адамович Тобілевич, мав дворянське коріння, мати, Євдокія Зіновіївна Садовська, походила з простого селянського роду. Коли хлопцеві виповнилося одинадцять років, він вступив до Бобринецького повітового училища, після закінчення якого служив на різних посадах: починав писарем і канцеляристом, згодом був судовим та поліцейським чиновником. Довголітня обтяжлива служба задля хліба щоденного не надто приваблювала Івана Тобілевича, однак вона збагатила його цінним життєвим досвідом, що пізніше неабияк прислужився в роботі над драматичними творами. Іще за часів свого навчання І. Тобілевич захопився театром, мріяв про акторське майбутнє. Залишивши службу та вступивши до театральної трупи, він обрав творчий псевдонім Карпенко-Карий. Перша частина псевдоніма походить від батькового імені (Карпенко — син Карпа), а друга — від прізвища персонажа з драми Тараса Шевченка «Назар Стодоля», хороброго козака Гната Карого. За участь у політичній діяльності І. Тобілевич потрапив на заслання до Новочеркаська. Маючи вдосталь вільного часу, він із головою поринув у творчу працю. Відбувши заслання, митець повернувся в Україну й оселився на власному хуторі Надія. Тривалий час Іван Тобілевич успішно поєднував працю актора й драматурга. Він не лише зіграв на сцені чимало різних ролей, а й написав п’єси «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Сава Чалий», що стали класикою української літератури й театру. Загалом письменнику належить авторство вісімнадцяти драматичних творів....
0 Переглянути

Українська національна драма

8 Клас

Щоб скласти уявлення про драму, найкраще відвідати театральну виставу й побачити все на власні очі. Драма призначена для постановки на сцені, тому не слід забувати, що драматичний твір належить одночасно театру й літературі. Актори грають ролі, написані драматургом та пристосовані до сценічного втілення театральним режисером. Окрім акторів і режисера, у підготовці вистави беруть участь представники різних професій: художники малюють декорації, костюмери шиють одяг для виконавців, оркестр відповідає за музичний супровід. Опинившись у театральній залі та спостерігаючи за подіями на сцені, ми самі стаємо глядачами. Тісний зв’язок із театром визначає особливості драматичного твору. Текст драми складається з мовлення персонажів та ремарок. Мовлення персонажів представлене у вигляді монологів та діалогів, які відтворюють актори. Ремарки виконують допоміжну роль: у них подано інформацію про дійових осіб, особливості декорацій, дії, жести та міміку акторів тощо. Працюючи над п’єсою, драматург закладає літературну основу майбутнього сценічного дійства, тому дуже важливо, щоб він був обізнаний у тонкощах театрального життя. Зокрема, не слід забувати, що між частинами вистави мають бути перерви — хоча б для того, щоб глядачі та актори змогли перепочити. Відповідно до цього драматичний матеріал поділяють на частини, які називають діями. Між діями влаштовують перерви — антракти. Іноді виникає необхідність замінити декорації посеред дії, через це дію поділяють на частини, що називаються сценами. Поділ усередині дії може відбуватися також за виходами персонажів. Ті частини дії, коли дійові особи на сцені не змінюються, називають явами....
0 Переглянути

Галина Кирпа (нар. 1950 р.)

8 Клас

Галина Миколаївна Кирпа народилася 1 січня 1950 року в селі Любарці на Київщині. «У дитинстві мені хотілося одного — прочитати всі на світі книжки і все на світі знати», — зізналася поетеса в одному з інтерв’ю. Закінчивши школу, вона вступила на філологічний факультет Київського університету, пізніше працювала у видавництвах, була журналістом. Їй належить авторство книжок «День народження грому», «Гостини», «Цвіт королевий», «Ковток тиші», «Слон мандрує до мами», «Профіль вечора». Галина Кирпа також перекладає художні твори з білоруської, німецької, шведської, данської та норвезької мов. Її власні вірші перекладені різними мовами світу. Поетеса підготувала декілька навчальних посібників для дітей, серед яких читанки «Ластівка», «Біла хата», «Писанка», «Зелена неділя». ІЗ ВІРОЮ В ДОБРО («МІЙ АНГЕЛ ТАКИЙ МАЛЕНЬКИЙ...») Ліричний вірш «Мій ангел такий маленький...» запрошує читачів замислитися про існування речей, які, хоч і не мають матеріального виміру, однак суттєво впливають на наші вчинки. Це ті духовні цінності, завдяки яким ми почуваємо себе людьми. У творі Галини Кирпи янгол символізує не лише вищу опіку, а й віру в людину, яка несе у своєму серці часточку добра. Вірш спонукає до роздумів про вічне та виводить уяву читачів поза межі буденності, навіює світлий, мрійливий душевний стан. Не випадково в ньому так багато слів у зменшено-пестливих формах, що надають поетичним роздумам особливої лагідної простоти....
0 Переглянути

Ігор Павлюк (нар. 1967 р.)

8 Клас

Ігор Зиновійович Павлюк народився 1 січня 1967 року в селі Ужова на Волині. Після закінчення середньої школи поїхав до Росії, деякий час навчався у військовому училищі в Ленінграді, працював на будівництві автодороги в Забайкаллі. Після повернення в Україну Павлюк закінчив Львівський університет, був журналістом, викладачем, займався науковою діяльністю. Нині поет працює в Інституті літератури імені Т. Шевченка. Його перу належать збірки «Острови юності», «Нетутешній вітер», «Стихія», «Камертон», «Лірика», «Гра і битва» та ін. СКЛАДНА ПРОСТОТА («ДІВЧИНКА») Вірш «Дівчинка» — не надто простий для читацького сприйняття текст. До речі, сам автор неоднозначно ставиться до того, що його творчість вивчають школярі: «Нещодавно мої твори внесли у шкільну програму. З одного боку, це добре, тішить поетичні амбіції, з іншого — розумієш, що діти можуть тебе зненавидіти, сміятися з тебе, як колись було в школі, коли ми вчили: "трактор в полі дир-дир-дир...” Хоча коли запитував дітей про вірш "Дівчинка", який внесли до шкільної програми, то казали, що подобається.». Справді, непідготовлений читач спершу реагує на будь-яку поезію дуже просто: подобається чи не подобається. При цьому він спирається насамперед на загальне враження від твору. Згодом твір можна аналізувати, пізнавати його глибше, однак в основі нашої оцінки будуть перші враження від прочитаного — від них багато в чому залежатиме ставлення до всієї творчості поета....
0 Переглянути

Анатолій Мойсієнко (нар. 1948 р.)

8 Клас

Анатолій Кирилович Мойсієнко народився 9 липня 1948 року в селі Бурівці на Чернігівщині. Вищу освіту поет здобув у Ніжинському педагогічному інституті. Працював журналістом у газеті, очолював відділ поезії у видавництві «Молодь». Йому належать збірки «Приємлю», «Сонети і верлібри», «Шахопоезія», «Сім струн», «Віче мечів», «Нові поезії», «Спалені камені» та ін. Анатолій Мойсієнко є не лише майстром, а й знавцем слова. Він відомий учений, який фахово досліджує українську мову. А ще поет перекладає з німецької та слов’янських мов. МІНЛИВА ПАЛІТРА ОСЕНІ («ЖОВТЕНЬ ЖОВТІ ЖОЛУДІ...») Справжня поезія здатна змінювати наше сприйняття світу. Вона дає змогу побачити те, чого ми просто не помічаємо поза щоденними турботами. Саме завдяки поезії ми щоразу по-новому відкриваємо для себе казкову красу природи. Звичайний осінній пейзаж під пером майстра слова олюднюється й оживає, наповнюється в нашій уяві яскравими кольорами та звуками. Анатолій Мойсієнко зображує осінь у стані її найбільшої краси — вона викликає не сум, а захоплення. Присутність ліричного героя у творі «Жовтень жовті жолуді...» виражена мінімально. Він постає як заворожений спостерігач, який читає «золоте есе» осені в загадковій книзі природи....
0 Переглянути

Іван Малкович (нар. 1961 р.)

8 Клас

Іван Антонович Малкович народився 10 травня 1961 року в селі Нижньому Березові на Івано-Франківщині. Після закінчення середньої школи майбутній поет навчався в музичному училищі. Перші твори молодого автора побачили світ у 80-х роках минулого століття, коли він був студентом Київського університету. Тоді ж вийшла дебютна збірка Малковича «Білий камінь», яку високо оцінила видатна поетеса Ліна Костенко. Пізніше митець видав книжки «Ключ», «Вірші», «Із янголом на плечі», «Вірші на зиму», «Все поруч», «Подорожник». Його твори перекладено різними мовами світу. Малкович працював у видавництвах «Веселка» та «Молодь», у редакції дитячого журналу «Соняшник». У 1992 році він заснував й очолив власне видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», тепер добре знане в Україні та за її межами. За свою літературну, видавничу та перекладацьку діяльність Іван Малкович здобув чимало нагород і відзнак. Однак найголовнішим свідченням успіху поета є щира прихильність багатьох українських читачів. Читачі та фахівці високо оцінили й нову збірку поета «Подорожник з новими віршами». 2017 року Іван Малкович став лауреатом Шевченківської премії....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 32
Назад

Навігація