Войти
Закрыть

Українські історичні пісні

8 Клас

Українські історичні пісні як окремий жанр виникли в XV-XVI ст., коли нашим землям постійно загрожували грабіжницькі набіги татар із Кримського ханства. Рятуючись від ворожої навали, мешканці українських сіл і міст покидали свій дім і вирушали за Дніпрові пороги. Так боротьба проти нападників перетворила хліборобів і ремісників на воїнів-козаків, які будували укріплення із січених дерев’яних колод. Згодом утворилася Запорозька Січ — суспільно-політична й військово-адміністративна організація українського козацтва, про яку ви більше дізнаєтеся на уроках з історії України. Звичайно ж, український народ возвеличив своїх славних синів — захисників рідного краю — у піснях. Теорія літератури Історичні пісні Історичні пісні — це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та реальних історичних осіб. Вони розповідають про конкретні або типові історичні події, їхні персонажі — реальні особи. Основною темою творів цього жанру є боротьба українців із турецько-татарськими нападниками та польськими й московськими загарбниками. До якого ж літературного роду — лірики, епосу чи драми — належать історичні пісні? Цей жанр поєднує ознаки лірики (віршова форма, емоційність) та епосу (події, герої, сюжет). Тому історичні пісні є жанром ліро-епічних творів....
0 Переглянути

Художній образ

8 Клас

Коли за селом стихає гул комбайна, коли в тиші ночей на землю починають падати зорі та груші, коли з небесного купола з’їде Великий Віз, мене щемно огортає передчуття осені. А ще як побачу в пишних кронах жовтий листок, а ще як підпалить хтось картоплиння! Дим перемішується з пахощами яблук і нагадує мені, що це минає серпень, що сонце заходить далеко не там, де заходило в червні. І, дивлячись на край свіжої ріллі, бачу кінець літа. А я наче й не набувся в його теплі, не нажився в його розкоші! Та зелені клени вже маряться золотими. І здається, що не комори наповнюються врожаєм, а сама душа збагачується життєвим ужинком. О цій порі, коли копають картоплі, я щоразу й дедалі глибше впадаю в якусь велику та терпко-піднесену покору. Під її могутнім впливом безмовно дозволяю деревам скидати листя, відпускаю у вирій журавлів і благословляю діток у школу. Бо повітря дедалі дужче пахне вереснем, а вересень пахне сторінками нових підручників. На шкільному подвір’ї враз здійметься гамір, і почнеться новий навчальний рік. Так заведено здавна, і це неодмінно, як осінь. У цій мініатюрі є чимало якихось незвичайних поетичних слів (терпко-піднесений, щемно, покора, благословляти), проте вся вона дуже поетична. Її могла написати лише людина з багатим духовним світом і тонким відчуттям слова. Це — Василь Думанський, письменник із с. Серединки, що на Вінниччині. Сталося так, що з раннього дитинства він був прикутим до ліжка: здавалося, вибору не було, адже долю не зміниш... Але, приречений на нерухомість, Василь зробив свій вибір, єдино можливий та правильний, — він вибрав Слово....
0 Переглянути

Художня література як одна із форм духовної діяльності людини...

8 Клас

Прикметною особливістю художньої літератури, як і інших видів мистецтва, є образність. Якщо науковці оперують цифрами, фактами й поняттями, даючи точну характеристику предмета, то митці створюють художню дійсність за допомогою фантазії та з позицій прекрасного. У тексті з інтернету подано інформацію про дуб чітко, в емоційному плані нейтрально, з кількісними показниками, а в поезії це дерево наділено властивостями людини: він стояв, «стиха шепочучи листом» (персоніфікація). У науці індивідуальне не враховують: економісти й соціологи досліджують життя людини, види її діяльності. А в художньому образі поєднується загальне й індивідуальне: люди (загальне) мають імена (індивідуальне), свій характер, по-різному сприймають світ. Наука робить людину фахівцем, а мистецький твір ознайомлює її з добром і злом, прекрасним і потворним. Наука може впливати на мистецтво й навпаки: завдяки винаходам учених чорно-біле кіно свого часу стало кольоровим; а першу подорож на підводному човні здійснили герої Ж. Верна, і вже потім науковці сконструювали субмарину. Є люди, які схильні до науки й водночас вправні в мистецтві. Наприклад, Л. да Вінчі досліджував будову ока й механіку, називаючи її «раєм математичних наук», але найбільше прославився як майстер живопису. І. Франко відомий і як науковець (історик, філософ, літературознавець), і як митець (письменник). А винахід талановитої актриси Г. Ламар нині використовують у мобільних телефонах, Wi-Fi та GPS....
0 Переглянути

Літературознавчий словник 8 клас Авраменко

8 Клас

Громадянська лірика — твори, у яких думки й переживання викликані суспільно-політичними подіями. Гумор — відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні. Дактиль — трискладова стопа з наголосом на першому складі. Драматичний твір — літературний твір, побудований на основі вчинків персонажів та їхніх висловлювань, дія в якому показана в діалогах, монологах, полілогах героїв безпосередньо перед глядачами (або читачами) у теперішньому часі. Драматург — письменник, який створює драматичні твори для постановки на сцені. Дума — віршований ліро-епічний твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконується речитативом у супроводі кобзи, бандури чи ліри. Епічний твір — розповідний твір, у якому життя змальовується у формі авторської розповіді про людей і їхні вчинки. Імпровізація — процес одночасного складання та виконання якогось твору. Інтимна лірика — вірші, у яких настрій ліричного героя викликаний особистими переживаннями. Іронія — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення; насмішка, замаскована зовнішньо благопристойною формою (висловлювання набуває в певному тексті протилежного значення). Історична поема — поема, у якій зображено героїчні постаті й події минулого. Історичні пісні — народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб. Кобзарі (лірники, бандуристи) — українські народні співці, творці й виконавці історичних пісень і дум, які супроводжували спів грою на кобзі, бандурі чи лірі. Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири відображається смішне, висміюються негативні явища, риси вдачі людей. Конфлікт — зіткнення, боротьба протилежних поглядів; серйозне непорозуміння, суперечка. Пейзажна лірика — твори, у яких настрій ліричного героя суголосний із природою, переживання й відчуття виникають від споглядання природи. Переклад — текст, слово, усне висловлювання, літературний твір, перекладені з однієї мови іншою з максимальним збереженням стилю письменника, мовних особливостей, без імпровізації. Переспів — вільний переклад віршами; те, що є повторенням відомого, сказаного, написаного; власний твір автора, написаний на основі сюжету, змісту, образів, ідей іншого твору. Періоди — різноскладові рядки думи, об’єднані найчастіше дієслівною римою....
0 Переглянути

Валентин Чемерис (Народився 1936 р.)

8 Клас

Валентин Лукич Чемерис народився 8 липня 1936 р. в с. Заїчинцях Полтавської області. Потім родина переїхала до м. Дніпропетровська (нині м. Дніпро), де майбутній письменник закінчив школу. Саме тут розпочалася творчість митця. Навчався в Літературному інституті імені О. М. Горького (м. Москва). Нині письменник живе в Києві, працює в редакції газети «Літературна Україна». Свій творчий шлях В. Чемерис розпочав як сатирик-гуморист, хоча в його творчому доробку є й історичні твори, багато з яких перекладено іноземними мовами. Павло Глазовий назвав його «добрим вигадьком і штукарем», адже читати ці твори — одне задоволення. Письменник видав багато веселих збірок із гуморесками, пародіями й повістями. Одну з таких гумористичних повістей ви сьогодні почнете читати. Ви станете свідками подій, що розгортаються в селі Великих Чаплях: дружба й перше кохання, вірність і перший поцілунок, дуель і перше побачення. Усе це В. Чемерис приправив гумористичним соусом у повісті «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання». 25 липня 1964 року в селі Великі Чаплі мала відбутися незвичайна подія: о сьомій годині ранку Вітька Горобець буде стрілятися на дуелі з Петром Білим за селом, біля третього колгоспного ставка. Якраз отам, де три плакучі верби до самої води схилили свої довгі гнучкі віти, де колись Вітька потай від рибника витяг на вудку отакезного дзеркального коропа, котрого в нього потім украв кіт Васька......
0 Переглянути

Юрій Винничук (Народився 1952 р.)

8 Клас

У вікні дзижчала муха, і нудотливе оте дзижчання навівало сон, так само, як і порипування віконниць од непомітного вітру. Спекотливий полудень порозморював усе довкола, жовтою від пилюги й сонця вуличкою пленталася баба Дрімота й мак розсипала — куди мак сипне, там усе й засне, а по нивах недожатих блукала Полудниця із серпом і пильнувала, чи не зостався який сміливець у полі в полудень дожинати, але не було нікого, бо добре відомо, що від Полудниці нічим не відкупишся й не відмолишся — махне серпом по шиї, та й край. Попід парканами дрімали коти, собаки, свині й кози впереміш, наче одна родина, позаривалися в порох кури, навіть метелики непорушно застигли на квітах, мов одинокі пелюстини. Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням, у сни занурений, наче в мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених. Були це особливі сни, бо з’являлися вони лише в полудень, а вночі ніколи, і тому-то він із такою шанобою до них ставився, що навіть оголосив по всьому князівству наказ, щоб ані одна душа не наважилася в полудень потривожити його супокій. Небавом навіть собаки призвичаїлися до нового розпорядку, хоч, правда, кілька вже поплатилося життям за те, що о тій святій порі дозволили собі продерти горлянку. Відколи князь посів батькові володіння, запанувало на люботинських землях небувале затишшя. Лицарі, які були, сиділи по своїх добрах та й наливалися тлущем, якось самі собою відійшли в забуття турнії, а якби й збрело князеві затіяти щось таке, то невідомо, що б з цього вийшло, бо лицарі, не тримаючи тривалий час у руках ні меча, ні списа, тільки посміховсько із себе зробили б. Сусіди перестали зазіхати на спірні прикордонні села й містечка, хоча раніше затівалися баталії навіть через задрипаного хутора чи старого вітряка, якого хтось на межі поставив. Ніхто ні в кого не викрадав доньки, нікому жита не толочив під час ловів. Потроху оця сумирність передавалася міщанам і селянам, ба навіть бурсаки втихомирились і не влаштовували колотнеч на ярмарках і міських ринках....
0 Переглянути

Володимир Дрозд (1939—2003)

8 Клас

Біографія Володимира Дрозда — сина колгоспника з глухого поліського села, який одразу ж після закінчення школи працював журналістом районної газети, закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, працював редактором у видавництвах, був головним редактором журналу «Київ» і, урешті, став відомим письменником, — увійшла до його творів. Вони побудовані на аналізі його власного життя та душі й поєднують реалістичне бачення світу й осмислення народного життя. Сьогодні ви ознайомитеся з оповіданням «Білий кінь Шептало», яке вперше було надруковане в 1965 р. У 1967 р. з’явилося його продовження — «Кінь Шептало на молочарні». Нині ці твори перекладені десятками мов світу. Вони в оригінальній алегоричній формі не лише передають стан людини в тогочасному українському суспільстві, а й пропонують читачам віднайти власну позицію та шлях вирішення проблеми її внутрішнього роздвоєння. Босий підпасок1 тягнув через бригадне дворище батіг — зимно блискало дротяне охвістя. Шепталові зсудомило спину: якось повесні він задрімав у приводі, підпасок дошкульно хльоснув, дротинки порвали шкіру, ранка, уподобана ґедзями, досі не гоїлася. Хлопчак наблизився до загорожі та хвацько стрельнув батогом, аж луна прокотилась од клуні, що на краю села, і сивою гадючкою повисла курява. Коні, гризучи й штовхаючи одне одного, сахнулись од пострілу в куток. Тією живою, наполоханою хвилею Шептала зім’яло, притисло до жердин; гостро тхнуло потом, він гидливо підібрав губи та весь зіщулився — змалку ненавидів табун, гурт і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам. Спершу бригадні коні глузували з того, далі звикли й самі почали обходити Шептала. Хлопчик наблизився до конюшні, зазирнув у темну ополонку дверей:...
0 Переглянути

Ніна Бічуя (Народилася 1937 р.)

8 Клас

Був вечір. Звичайний вечір із першим, дуже раннім і дуже лапатим снігом. Ліхтарі на дротах понад бруківкою гойдалися від вітру, і з ними разом гойдалися тіні на землі, і густа, мереживна, подібна до театральної, завіса снігу. Угорі вона була біло-прозора, а внизу, ближче до тротуарів, — зелена й синя від неонового, студенішого за сніг вогню реклами. Однак трьом хлопчакам, які вийшли з магазину, було зовсім байдуже, якого кольору сніг. В одного кишеня відстовбурчувалася, він ласкаво поплескав по ній і прицмокнув: — Гарний набуток! Я ж вам казав — Надя дасть пляшечку. Мене тато завжди до Наді посилає, коли хоче промочити горло. Один із супутників «бувалого» хлопчини голосно реготав, зачіпаючи плечем перехожих, а другий — високий, у хутряній шапці — увесь час намагався йти осторонь, мовби хотів показати, що не має анінайменшого стосунку до тих двох. Урешті вони звернули в якусь напівтемну браму. Пройшли на подвір’я, де добули з кишені булку, оселедця й пляшку вина. Хлопець у хутряній шапці відмовився пити: — Ні-ні, я не хочу. — Боїшся — мама битиме? Чи, може, компанія не та? — насмішкувато запитав один. — Що ти! Розумієш, я... — Тихо! — раптом шикнув третій. — Хтось іде! Двоє кинулися тікати: двір був прохідний, мабуть, вони знали про це. Третій, високий, спіткнувся об ящик... У дитячій кімнаті міліції записали прізвище затриманого, його адресу, номер школи. Учнівського квитка хлопець при собі не мав. Немолода жінка втомлено мружила очі, ніби надто довго дивилася на яскраве світло: — І що ж, хлопче, було дуже весело? Отак, як бездомні кошенята, на чужому подвір’ї, біля смітника, — дуже весело? І компанія чудова, такі виховані джентльмени, правда? Утекли, а тебе покинули... Нічого не скажеш — вірні друзі....
0 Переглянути

Олександр Довженко (1894—1956)

8 Клас

Олександр спочатку навчався в Глухівському вчительському інституті, потім учителював у Житомирі, Києві. Він мріяв навчатися в Академії мистецтв, бо відчував потяг до малярства, проте вступив на економічний факультет Київського комерційного інституту. 1921 р. О. Довженка направили за кордон на дипломатичну службу, цікавими були життя й робота у Варшаві, Парижі, Лондоні, Берліні... У німецькій столиці Олександр приватно навчався в майстерні відомого на всю Європу художника Віллі Єккеля, часто відвідував лекції в Берлінській академічній вищій школі образотворчого мистецтва. Повернувшись в Україну, О. Довженко став відомим у мистецьких колах художником-ілюстратором, автором політичних карикатур. 1926 р. митець потрапляє до Одеси, яка в ті часи була колискою українського кіномистецтва, що тільки-но зароджувалося. Й ось тут він зрозумів, що саме кіно — його природна стихія. Перші ж його кінороботи «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання» мали успіх, а фільм «Земля» приніс митцю світову славу. 1933 р. О. Довженко переїхав до Москви, потім працював на Далекому Сході, тут він зняв фільм «Аероград». На початку війни разом із Київською кіностудією, якою керував, переїздить до Уфи, а згодом до Ашхабада. Проте добровольцем іде на фронт як кореспондент газети «Красная армия», потім бере участь у визволенні Харкова та Києва. У цей період О. Довженко пише статті й оповідання, які друкують фронтові газети, починає вести свій знаменитий «Щоденник», пише кіноповість «Зачарована Десна». Саме в цей час світ побачило оповідання «Ніч перед боєм» про героїзм і самовідданість українців, проявлені під час воєнного лихоліття. З цим твором ви сьогодні ознайомитеся....
0 Переглянути

Михайло Коцюбинський (1864—1913)

8 Клас

В одинадцятирічному віці Михайло мусив уперше відірватися від рідної домівки. Закінчивши дворічну народну школу в м. Барі, де мешкала тоді родина, хлопець їде до Шаргорода, щоб продовжити навчання в духовному училищі. І хоча в цей період освітньою реформою було скасоване в школі «волосодраніє», «вуходраніє» і вистоювання голими коліньми на гречці, проте задоволення від навчання учні все одно не діставали, адже лекції обмежувалися лише запитаннями й відповідями, від учнів вимагалося тільки зазубрювання текстів підручників. У родині Коцюбинських за чиновницькою традицією панувала російська мова. І як же були здивовані батьки, коли якось дев’ятирічний Михайло, занедужавши на запалення легенів, під час марення раптом заговорив по-українськи. Після одужання хлопчикові розповіли про цю дивину — і він загорівся цікавістю до українського слова. В училищі сталася подія, про яку потім письменник згадував із гумором: 12-літнім підлітком він закохався в 16-річну дівчину, а щоб привернути її увагу, вирішив стати «великою людиною» і захопився читанням книжок. Твори Тараса Шевченка й Марка Вовчка справили на Михайла таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником. Почав складати українські пісні на зразок народних, а потім узявся за написання повісті....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 32
Назад

Навігація