«Воскресіння народу почалось»
- 10-12-2022, 13:20
- 195
9 Клас , Українська література 9 клас Міщенко 2017
«Воскресіння народу почалось»
БАЙКАРСЬКА ТА ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
Справжнім надбанням не лише національної, а й світової культури є збірка Григорія Сковороди «Байки харківські». Саме в цьому винятково цікавому жанрі він обстоює і свої філософські погляди. Сковорода створив першу в українській літературі збірку оригінальних байок, тим самим проторував широку дорогу цьому жанрові, заклавши основу, на якій звелася довершена українська класична байка.
Першу байку було написано 1760 року. Сам автор указав причину, яка спонукала його вдатися до цього літературного жанру, адже «багато хто з учнів, нітрохи для цього не народжені, навчалися». Гірку правду про своїх учнів він сказав мовою великого Езопа, і, як виявилося, саме така форма була найефективнішою. Було негайно звільнено більше 40 «недоуків» - у такий спосіб їх позбавили «непосильної праці».
Про що, на вашу думку, свідчить така «сила слова» Сковороди?
Писати мудрого Григорія Савича спонукало бажання донести до своїх співвітчизників провідні положення своєї філософії, навчити, передати життєвий досвід і спостереження, плоди багаторічних роздумів. Зразком для Сковороди була класична грецька та римська байка, передусім езопівська. А ще джерелом його байкарської творчості є український фольклор - бездонна криниця мудрості, дотепності, афористичності.
Протягом 1769-1774 років у Харкові, в околицях міста та в селі Бабаях було написано 30 байок, які й увійшли до знаменитої збірки «Байки харківські». Її віншував Сковорода своєму другові Панасові Панкову. Про те, чому він учинив саме так, ми дізнаємося з передмови.
Ця передмова - цілком самостійний твір, який містить численні афоризми, цікаві спостереження, думки мислителя про дружбу, істину, походження символіки, ієрогліфіки, притч, байок. І особливо важливим для нас є його міркування з приводу значущості жанру байки: «Байка тоді буває кепська й бабська, коли в нікчемній і смішній своїй полові не містить зерна істини, схожа тоді на горіх свищ... Іноді і в дранті коштовний криється камінь... Як обряд є без сили божої безглуздя, так і байка без істини. Коли ж із істиною, хто насмілиться назвати брехливою?». Як великий педагог, Сковорода наголошує: «Батьківське покарання містить у гіркоті своїй солодощі; а мудра іграшка таїть у собі силу».
Які положення філософії Сковороди можна віднайти в цьому міркуванні?
ПАМ’ЯТАЙМО!
Байки написані прозою, кожна з них має дві частини: фабулу, в якій, власне, викладено сюжет твору, і мораль-повчання, яку Сковорода називає силою. Особливість байок українського філософа якраз і полягає в тому, що його прагнення навчити, переконати, застерегти впливає на композицію байки: мораль іноді вдвічі або втричі перевищує фабулу. І ця мораль, здебільшого висловлена афористично, звучить виразно й переконливо.
У байках Сковороди переважають філософські мотиви, автор торкається актуальних проблем сучасної йому доби. Найбільша група байок (близько половини) - це твори, в яких філософ продовжує втілювати ідею спорідненої праці, необхідності жити «за природою», за покликанням.
Чи не найкраще розкрито ці думки в байці «Бджола і Шершень». У ній ідеться не лише про потребу обирати споріднену працю, а й про життєву необхідність праці взагалі. Творча праця за природним нахилом, за здібностями - це, за Сковородою, джерело справжнього щастя. Нещасна та людина, яка робить не свою справу, адже вона не приносить користі суспільству і сама не може бути щасливою.
Автор твору славить бджіл, що є символом працелюбності. Вони збирають мед, «бо народжені для цього». І праця для них важливіша й солодша, аніж сам мед. Але є й інші створіння - шершні. Це паразити, «що живуть крадіжкою чужого». «Бджола - це мудра людина, що у своєму спорідненому ділі працює». Шершні - люди, що дивляться на науку тільки як на засіб власного збагачення, які не прагнуть бути корисними для інших. Сковорода протиставляє їм тих, хто не в розкошах, а в скромній щоденній праці знаходить розраду і щастя, сенс життя.
Розмірковуючи над сутністю байки, Сковорода особливий наголос робить на силі думки, на її безсмерті: «Все не наше, все загине і самі бовдури наші. Одні лиш думки наші завжди з нами, одна лише істина вічна. А ми в ній, як яблуня у своєму зернятку, сховаємось».
Як ви зрозуміли цю думку Сковороди?
ПАМ’ЯТАЙМО!
За жанром байки Сковороди визначають як байки-притчі.
А ще філософ визначав байку як «мудру іграшку», що ховає в собі неабияку силу. Його байки здебільшого побудовані на діалогах, контрастах, уже в самих заголовках часто використовується прийом антитези - задається протистояння головних персонажів за їхніми певними характеристиками: «Орел і Черепаха», «Бджола і Шершень», «Голова і Тулуб».
Цікавими є й байки, в яких порушено тему дружби, товариських взаємин, порозуміння між людьми. Ці мотиви звучать у байках «Соловей, Жайворонок і Дрозд», «Собака і Вовк». Провідна ідея таких творів - слова самого Сковороди: «Щасливий, хто хоч саму тільки тінь доброї дружби нажити спромігся. Немає нічого дорожчого, солодшого і кориснішого за неї».
Мислитель вважав, що саме дружба - вища єдність людей, в основі якої лежить спільна праця, близькість інтересів, поглядів, уподобань. Якщо між людьми такої спільності немає, дружба між ними немислима. Це красномовно доводить байка «Собака і Вовк». Вовк не може потоваришувати із собаками Левконом та Фирідамом, хоча між ними є зовнішня подібність. І навпаки, пастух Тітир і собаки зовні зовсім різні, а проте поєднані спільною справою, спільною відповідальністю за отару, а відтак вони справжні друзі.
Зрештою, Сковорода наголосив, що «...і багатство, і чини, і родинні стосунки, і тілесні обдарування, і науки - не в силі утвердити дружбу. Але серце, в думках суголосне, і однакова чесність людинолюбної душі, що живе у двох чи трьох тілах, саме це є істинна любов і єдність...».
Що для вас означає дружба? У яких творах ви читали про неї? Чи є у вас справжні друзі?
Байки Сковороди наснажені національним колоритом, численними побутовими деталями, фразеологічними зворотами, афоризмами, приказками, прислів’ями. Сюжети переважно оригінальні, хоча частина байок побудована на розвиткові класичних байкових сюжетів, відомих із творчості Езопа.
Спробуйте визначити, які сюжети байок оригінальні, а які - запозичені з творчості попередників. Для цього прочитайте не лише програмові, а ще кілька байок Григорія Савича.
Байки Сковороди відкрили нову епоху українського байкарства, а продовжувати його справу взялися Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Левко Боровиковський, Леонід Глібов.
Народна мудрість стверджує, що талановита людина талановита в усьому. А тому ми захоплено читатимемо й поезії Григорія Савича, так само мудрі, глибокі, розважливі. Маємо неоціненний скарб - тридцять віршів-пісень, об’єднаних у збірку «Сад божественних пісень». Написані вони були протягом 1757-1785 років. Повна назва збірки - «Сад божественних пісень, що проросли із зерен Святого Письма». Справді, до кожного твору автор дібрав влучні епіграфи з біблійних текстів, у кожній пісні осмислив певну ідею з Біблії. Тому ці пісні є довершеним циклом.
Його поезія - це вдумливе споглядання навколишнього життя з усіма проблемами, це серйозні роздуми над сенсом і сутністю людського буття, над взаєминами між людиною і природою, між людьми взагалі.
Іван Марчук. Природа дивує нас
Прокоментуйте назву та символічний зміст картини в контексті філософських поглядів Григорія Сковороди.
Широкі тематичні обшири, глибина філософської думки - такими є визначальні риси його поетичної творчості.
Це літопис душевних переживань, щира сповідь благородної людини, спосіб спілкування з навколишнім світом. Прочитавши збірку, ви відчуєте, що Сковорода спізнав і гіркого смутку («Пісня 19-та» - «Ой ти, туго проклята!»), обурювався проти несправедливості, і гнів хвилею скипав у благородній душі («Пісня 17-та»). Але бували й хвилини щастя від здобутого умиротворення («Пісня 16-та» - «Пройшла вся туга. Світло нам зблиснуло»).
Написані під впливом фольклору, пісні Сковороди зі збірки «Сад божественних пісень» стали народними: «Ой пташино жовтобока», «Ах, поля, поля зелені». У них бринить щирий ліризм, у протиставленні картин природи і людського життя вчуваються непохитні переконання автора: щастя не в багатстві чи панівному становищі:
То у тих хай мозок рветься,
Хто високо вгору пнеться.
Скромність, гармонійне співіснування з природою - ось нетлінні скарби, які людина повинна взяти до серця і цінність яких усвідомити.
Найвідомішим твором збірки є філософсько-сатиричний вірш «Всякому місту - звичай і права...» («Пісня 10-та»). Він теж став народною піснею, яку згодом заспіває возний Тетерваковський - герой п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка».
Починається твір розважливими оповідними інтонаціями: автор розмірковує про мету і сенс життя, про смаки й уподобання, адже кожен їх розуміє по-своєму.
Ідеал, на якому наголошує автор, - чесність, безкорисливість, ясність розуму, чиста совість.
Саме в цій поезії Сковорода продемонстрував свій яскравий талант сатирика: він гостро викрив потворні явища тогочасної дійсності, «узвичаєння» панства, чиновництва, купецтва, шахраїв і злочинців. Усе це змальовано переконливо, яскраво, хоч і стисло. Це нагадує твір живопису, коли талановитий художник економними, але точними мазками намагається максимально увиразнити зображуване:
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір купець обдурити прудкий.
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір.
Антитеза цим яскравим картинам - високі моральні ідеали самого автора:
В мене ж турботи тільки одні,
Щоб з ясним розумом вмерти мені.
Сковорода висміює панський побут з п’яними оргіями в шинках і маєтках, розпусту та сваволю «господарів життя», продажність судочинства, відірваність від життя школи, науки:
Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова.
У цій пісні вади тогочасного суспільства й сатиричні типи постають із живих, цілком реальних явищ і деталей. Змальовані персонажі - не символи і маски, не довільна й строката життєва мозаїка. Перед нами цілісна, яскрава картина дійсності, узагальнена автором.
Що із сучасного життя можна висміяти і затаврувати за допомогою цього твору Сковороди?
Твори зі збірки «Сад божественних пісень» - це гімн гуманізмові, свободі. Ідея неоціненності волі для кожної людини лежить в основі однієї з кращих поезій - «De Libertate» («Про свободу»).
Вона є взірцем високої громадянської патріотичної лірики, в якій поет пов’язує волю з боротьбою за національне визволення. Автор розмірковує над долею покріпаченого народу, возвеличує вольність - єдине, на його думку, що варте боротьби.
Показово, що «батьком вольності» Сковорода вважає Богдана Хмельницького. Неабияку сміливість мав автор цієї поезії, адже насмілився в часи, коли російська цариця Катерина II, зруйнувавши Запорозьку Січ, прагнула знищити саму пам’ять про українське козацтво, уславлювати великого гетьмана.
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
Найціннішою поет завжди вважав особисту свободу. Він тлумачив її як свободу сумління, як незалежність від кріпосного та колоніального рабства.
У цьому вірші втілено естетичні та соціальні ідеали Сковороди. Сформулюйте їх тезово.
Спадщина Григорія Сковороди в національному духовному просторі - окрема віха. Іван Франко писав: «Глибокий гуманізм, якого вістуном був Сковорода, робиться основою всіх кращих творів української літератури XIX віку». Прогресивні ідеї Сковороди не втратили своєї значущості й нині. Його переконаність у неодмінній перемозі добра стала заповітом суспільству, яке він так прагнув вилікувати від виразок.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
Повторюємо
- 1. Назвіть збірки Сковороди, роки, коли їх було створено, відомі твори, що ввійшли до них.
- 2. Вивчіть напам’ять «Всякому місту - звичай і права».
- 3. Визначте, які філософські ідеї втілив Григорій Савич у поезії та байкарській творчості.
Міркуємо
- 1. Прочитайте в ролях байку «Бджола і Шершень». Які інтонації потрібно використати, щоб схарактеризувати кожного з персонажів?
- 2. Доберіть з хрестоматії афоризми Сковороди, якими можна проілюструвати провідні ідеї його поетичних творів і байок.
- 3. Поясніть, чому твір «De Libertate» був надзвичайно актуальним у час його написання.
Аналізуємо
- 1. Наскільки важливими є, на вашу думку, для самореалізації ідеї самопізнання і гармонії зі світом? Свою думку доведіть.
- 2. Продовжте думку: «Бджола з байки-притчі Сковороди - це символ ..., а шершень - ...».
- 3. Чому саме Богдан Хмельницький став утіленням ідеалів свободи для Григорія Сковороди?
Дискутуємо
- 1. Доведіть або спростуйте думку, що збірка «Сад божественних пісень» має біблійну основу.
- 2. Поясніть, чому за жанром твори Сковороди є притчами.
- 3. Доведіть чи спростуйте, що творчість Григорія Сковороди підготувала прихід нової української літератури, вплинула на творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, інших письменників.
- 4. Чи реально в наш час повторити духовний подвиг Сковороди? Чи може нині людина стати мандрівним філософом?
РОБОТА В ГРУПАХ
Об’єднайтеся в пари. Підготуйте запитання за творчістю Григорія Сковороди. По черзі ставте їх іншим групам, які мають дати вичерпну відповідь на них, користуючись цитатами з творів, філософських трактатів, знаннями з біографії видатного мислителя.
ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ
ВАШЕ ПОРТФОЛІО
Назва проекту - «Вшанування пам’яті Григорія Сковороди в Україні та у світі». Поцікавтеся, де саме встановлено пам’ятники видатному мислителю, віднайдіть інформацію про меморіальний музей Сковороди. Доповніть інформацію про відтворення образу Григорія Савича в малярстві, музиці, літературі. Довідайтеся, у яких країнах світу вшановують геніального сина України.
ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ
Спробуйте скласти власну байку, мораль якої містила б цікавий афоризм. Найвдаліші афоризми з вказівкою на автора розмістіть у шкільній газеті або виготовте плакат для вашого кабінету.
ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК
Афоризм (грец. відокремлюю, визначаю) - це короткий влучний оригінальний вислів, узагальнена глибока думка, виражена в лаконічній формі.
Афоризм не містить аргументації, натомість впливає на свідомість людини глибиною, а іноді й парадоксальністю судження. Сократ колись сказав: «Я знаю, що я нічого не знаю», а римський імператор Октавіан Август зауважив: «Поспішай повільно!».
Поміркуйте, що об’єднує і що різнить афоризми та фразеологізми.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Образ Григорія Савича Сковороди, його виняткове життя вражало не лише його сучасників, а й нащадків. У таїну таланту цієї непересічної особистості прагнули проникнути всі наступні покоління українців, які жили й творили, дотримуючись заповітів видатного земляка.
Ви можете прочитати симфонію «Сковорода» Павла Тичини, вірші Івана Драча, Дмитра Павличка, Миколи Вінграновського, Бориса Олійника, Андрія Малишка. Привертає увагу поема Пантелеймона Куліша «Сковорода» та повість Тараса Шевченка «Близнецы» (саме в цьому творі Шевченко створив незабутній образ Сковороди-педагога).
До образу мандрівного філософа звернулися класики українського малярства Сергій Васильківський, Іван Іжакевич, Карпо Трохименко, Василь Касіян, Тетяна Яблонська. У скульптурі безсмертний образ Сковороди відтворили Іван Кавалерідзе та Валентин Зноба, в музиці - Борис Лятошинський.
Віднайдіть ці репродукції, музичні записи, підготуйте з допомогою вчителя урок-презентацію «Образ Григорія Сковороди в українському мистецтві».
ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ
Сковорода, як син свого часу, багато зробив для того, щоб люди зрозуміли сенс і значущість самопізнання, а відтак - духовного самовизволення. Жан-Жак Руссо, наприклад, у своїй відомій праці «Чи сприяло відродження наук і мистецтв очищенню нравів» так само рекомендував «увійти в самого себе і прислухатись до голосу совісті». На цікаві роздуми наштовхує це гасло і геніального німецького письменника Йоганна Вольфґанґа Ґете. І навіть у першій чверті XIX століття його підхоплює Байрон у своїй містерії «Каїн», де Люцифер, демонструючи Каїнові всесвітні простори, каже: «Ти хотів знання? А в тім, що показав тобі, хіба ж ти не пізнав самого себе?».
Як ви вважаєте, чому ідея самопізнання заволоділа на той час світом, свідомістю митців?
ВІДПОЧИВАЮЧИ, ВЧИМОСЯ
Спробуйте закінчити розпочаті афоризми Григорія Сковороди, а потім перевірте за будь-яким виданням його творів, чи збігаються ваші думки з думками вашого видатного пращура. Можливо, так народиться новий афоризм!
Не суди лиця, суди...
Чисте серце перебуває в любові, а любов залишається...
Хороша любов є та, яка є...
Я не люблю ніякого дару, якщо він не пов’язаний з...
Найкраща помилка та, яку допускають при...
Сміх є рідний брат...
З усіх втрат втрата часу...
Не можна збудувати словом, коли те ж саме руйнувати...
ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКА ВІТАЛЬНЯ
ГЕОРГІЙ ЯКУТОВИЧ
Схилившись над аркушем незавершеного малюнка, майстер заснув навіки. Того вечора транслювали фільм «Тіні забутих предків». Кожен кадр у ньому вибудував художник-постановник Георгій Якутович... Над Карпатами і в оселі майстра сумно й тривожно плакали трембіти.
Георгій Якутович, академік, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, професор Української академії мистецтв, майстер графіки, символізував собою в історії українського мистецтва злам старого мислення й народження принципово нової художньої системи.
1960-ті роки - час короткотривалої «хрущовської відлиги» - дали потужний імпульс до чергового відродження. Повітря ілюзорної політичної та творчої свободи надихало на експерименти й відкриття. «Кожна епоха вирізняється власним співвідношенням форми та простору», - часто повторював слова Володимира Фаворського молодий графік. Створене Якутовичем мистецтво - це політ розкутої творчої волі й водночас результат самовідданої роботи яскравої, артистичної особистості. Здобувши ще замолоду авторитет у художньому середовищі, він став знаковою постаттю в мистецтві України.
У той час народна стихія стала духовно необхідною частиною життя суспільства. Проте фольклорне, національне було настільки гострою, а часом і трагічною темою, що за право бути національним художником інколи розплачувалися не лише свободою, а й життям. Без перебільшення можна твердити, що відродив українську етнокультуру енергійний талант Якутовича. Ілюстратор творчості видатних письменників, людина честі, сподвижник Сергія Параджанова, товариш Івана Дзюби й Івана Драча, Георгій Якутович став потужним каталізатором оновлення інтелектуального життя в Україні. Саме завдяки йому творча молодь зачаровувалася поетикою Карпат, зачитувалася Михайлом Грушевським, Володимиром Винниченком, слухала твори юних Івана Драча, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко. Оселя художника стала в ті часи воістину «вільною академією».
В українському мистецтві Георгія Якутовича пам’ятають насамперед як неперевершеного ілюстратора творів Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, «Слова про похід Ігорів» і «Повісті временних літ». Крім книжної графіки, художник створив окремі ілюстрації на історичні теми: «Іван Вишенський», «Олег Гориславич», а також цикли на мотиви українських народних пісень і казок.
ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО СВІТОГЛЯД
- 1. Багалій Д. Український мандрівний філософ Григорій Сковорода. - К., 1992.
- 2. Життя і творчість Г. Сковороди.
- 3. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. - К., 1992.
- 4. Ковалинський М. Життя Григорія Сковороди. - К., 1963.
- 5. Пільгук І. Григорій Сковорода. - К., 1971.
- 6. Повна академічна збірка творів / Григорій Сковорода. За ред. проф. Леоніда Ушкалова. - 2-ге вид., стер. - Харків, 2016.
- 7. Шевчук В. Дорога в тисячу років. - К., 1990.
- 8. Драч І., Кримський С., Попович М. Григорій Сковорода. Біографічна повість. - К., 1984.
Коментарі (0)