Поет пройшов з Катериною весь страдницький шлях - від порога батьківської хати, з якої вигнали її, до холодних доріг Московщини, на яких зустріла дівчина свого москаля.

Високим емоційним напруженням переповнені ліричні рядки, де автор оповідає про сина героїні - сироту-безбатченка Івася.

Романтичний характер поеми «Катерина» виявився в загостреному драматизмі подій: Катерина стає покриткою, батьки виганяють її з дому, вона прощається з рідним селом і вирушає в Московщину, іде від оселі до оселі, живучи з милостині, зрештою, зустрічає свого милого, та він нехтує нею. Романтична картина зимових сутінків закономірно підводить читача до трагічної смерті Катерини.

Пейзаж у поемі цілком суголосний переживанням і стражданням героїні. Зверніть увагу: «кричать сови, спить діброва», коли вирушає Катерина у свою страдницьку путь; «свище полем завірюха», «реве, стогне хуртовина», «крізь хмару сонце зайнялось, надувся вітер, та тільки лісом загуло».

Відомий український поет-дисидент Іван Світличний відзначив ще один важливий аспект поеми: «Шевченко мужньо дивився правді в вічі і бачив, як підневільне життя здеморалізувало найширші верстви простих, покріпачених людей, як здичавіли вони в своєму тваринному бутті, здеградували до страшного в своїй реальності людожерства. Моральна деградація народу була для Шевченка доконаним фактом, і він не пробував її зменшити... Люди гірші від собак - отакий остаточний присуд знедоленої героїні, і такий же підтекст усієї поеми Шевченка».

Що мав на увазі критик? Аргументуйте свою відповідь цитатами.