Вступ 9 клас Слоньовська, Мафтин (Повторне видання) 2022
- 11-12-2022, 12:59
- 223
9 Клас , Українська література 9 клас Слоньовська, Мафтин (Повторне видання) 2022
Вступ
Вам відомо, що художня література - це особливий вид мистецтва, що малює дійсність словом, а художній твір - мистецьке явище, яке допомагає нам пізнавати самих себе і світ, що нас оточує. Ви знаєте, що письменник - це творець сюжетів та образів, нового ірреального (уявного) світу, легко можете перелічити функції художньої літератури, пояснити, що означають літературознавчі терміни «ліричний герой», «прототип», «літературний персонаж», уловлюєте відмінності між епітетом, порівнянням, метафорою та образом-символом, на доступному вам рівні можете зробити пообразний та сюжетно-композиційний аналіз художнього твору. Як на юний вік - це доволі солідний багаж знань та належні навички й уміння, які ви вдосконалюватимете й надалі.
«Кожен художній твір належить своєму часу, своєму народові, своєму середовищу».
Німецький філософ Георг Гегель (1770-1831)
Мистецтво має вселюдське й національне значення. Літературні категорії високого, піднесеного, прекрасного (естетичного) роблять читачів свідомими й тонкими поціновувачами взірців для наслідування, які людська цивілізація виробляла тисячоліттями. Саме література найефективніше допомагає людині національно самоідентифікуватися, відчути нерозривний зв’язок зі своїм родом і народом, його славним минулим і складним теперішнім, збагатитися історичною пам’яттю, почуватися в суспільному контексті, тобто в численних стосунках із іншими людьми, з нинішньою історичною добою, політичними подіями, громадською думкою. Літературні твори також існують у середовищі інших художніх текстів і шедеврів багатьох видів мистецтва, адже різні митці порушують одні й ті самі актуальні проблеми, художники ілюструють літературні твори, композитори пишуть музику до віршів, і ті стають піснями, а письменники через учинки й помисли літературних персонажів ненав’язливо пропонують читачам свою версію розв’язання наболілих життєвих вузлів.
«Автор пише тільки половину книги. Другу половину пише читач».
Англійський письменник Джозеф Конрад (1857-1924)
Важливою особливістю художнього твору є те, що через його текст ведеться вічний діалог автора і читачів. Роздумуючи над змістом, аналізуючи образи, кожен читач завжди стає своєрідним співавтором твору. Але якщо читача можна вважати уявним співавтором, то завжди правомірно виникає питання: чи варто ставати співавтором будь-якого автора будь-якої книги?
Книги виховують, збагачують нас чи призводять до того, що починаємо наслідувати далеко не найкращих літературних персонажів. Тож прискіпливо ставтеся до того, що читаєте, і вибирайте для себе вишукане й елегантне книжкове оточення.
«Серед книг, як серед людей, можна потрапити в погане товариство».
Французький філософ Клод Адріан Гельвецій (1715-1771)
Етапи розвитку українського красного письменства:
- Давня література (XI - перша половина XVIII ст).
- Нова українська література (друга половина XVIII - початок XIX ст).
- Література другої половини XIX - початку XX ст.
- Література XX - початку XXI ст.
Мистецтво залежить від розвитку людства. У літературі, як у дзеркалі, відображаються естетичні цінності, події, герої кожної історичної доби.
Кожен із цих періодів містить свої структурні частини. Так, на 40-60-ті рр. XIX ст. припадає так званий шевченківський період, за ним слідує доба 70-90-х рр. XIX ст.
Письменник у творах увіковічнює насамперед свій народ, власну епоху, виводить безстрашних героїв, які стають взірцями для наслідування. Через відразливі образи митець таврує зло. Пригадайте персонажів української та зарубіжної літератури. Минуть роки, а у вашій уяві не потьмяніють прекрасні образи маленького Климка з однойменної повісті Григора Тютюнника чи полоненого німецького солдата з новели Любові Пономаренко «Гер переможений». У той же час згадка про ледачого Павлуся з оповідання Олекси Стороженка «Скарб» чи скупого Герасима Калитки з комедії «Сто тисяч» Івана Карпенка-Карого завжди викликатиме у вас іронічну посмішку чи й відверту зневагу. Життєвий досвід вам ненав’язливо підкаже, що й сьогодні є люди, які подібні до славних героїв або до одіозних1 персонажів художніх творів.
1 Одіозний - той, який викликає негативне ставлення до себе; чия поведінка неприйнятна для інших, вартий осуду.
Пам’ятайте, що письменник не фотограф життя, а його художник. Митець прагне не скопіювати, а узагальнити й увиразнити, підкреслити найважливіше. Другорядне й несуттєве залишається поза художнім твором.
Мистецькі тексти формуються за особливими законами.
Закон стиснутого або сповільненого часу. Про події, що відбувалися роками, письменник може сказати одним коротеньким реченням, а розповідь про окремий учинок героя, який потребує детального опису, може зайняти кілька сторінок. Пригадайте епізод із повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною», коли гине Соломія. За обсягом опис відчайдушної боротьби сміливої жінки за своє життя у водах Дунаю займає цілу сторінку, а про опис поневірянь ув’язненого Остапа, які тривали щонайменше чверть століття, сказано лише одним реченням: «Чимало води утекло в Дунаї з того часу».
Закон функціонування вимислу й домислу. Літературний текст викликає довіру читачів, але він не тотожний реальному світу. Навіть в історичних і біографічних творах письменник лише частково використовує життєву правду. Образи князів, гетьманів, видатних осіб автор завжди своєрідно трансформує й осучаснює завдяки художньому домислу. Такі літературні герої обов’язково порушують проблеми, важливі для нового часу, цікаві для розв’язання найактуальніших викликів нової доби. Часто письменник, намагаючись застерегти суспільство від негараздів або, навпаки, прагнучи створити зразки для наслідування, моделює вигадані ситуації, демонструючи не історичну, а художню правду, яку ми сприймаємо як реальність.
«Книги - це кораблі мислі, які подорожують хвилями часу й бережно несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління».
Англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626)
Твори художньої літератури здатні завойовувати серця представників багатьох поколінь різних націй. Геніальні тексти, на думку відомого літературознавця Михайла Бахтіна, здатні з «малого» часу свого написання й публікації переростати у «великий» час, який стосується лише тих творів, які входять до скарбниці цілого людства. Інколи при житті автора художній твір, який згодом одноголосно буде визнаний геніальним, не має великого розголосу. Це означає, що своєю творчістю письменник значно випередив час. Саме такі національні геніальні твори легко долають кордони й бентежать уми представників інших народів, а спадщина митця стає скарбом і рідної нації, і всієї людської цивілізації. Так сталося з трагедіями англійського драматурга Вільяма Шекспіра, з творчістю українського поета XX ст. Василя Стуса (1938-1985). Щоб перерости «малий» і сягнути «великого» часу, твір повинен бути продуктом творчості генія, у книзі мусять порушуватися проблеми, які здатні вічно спонукати людей до самовдосконалення. Саме такими художніми текстами для українців є вірші Тараса Шевченка.
Діалог із текстом
- 1. Пригадайте, що ви знаєте про художню літературу. Які види мистецтва вам відомі? Чому художня література - особливий вид мистецтва, мистецтво над мистецтвами?
- 2. Що ви можете сказати про особливості творчості письменника, який пише художній твір? Чому одним подіям він відводить багато місця, хоча в часі вони тривають недовго, а іншим, навіть довготривалим, - дуже мало?
- 3. Чому, на вашу думку, високохудожні твори переживають своїх авторів на цілі століття, стають набутком усієї людської цивілізації?
- 4. Чим цікава думка М. Бахтіна про «малий» та «великий» час художнього твору?
- 5. Чому можна говорити про співавторство читача з письменником під час прочитання твору?
- 6. Виберіть цитату зі «Вступу» і поясніть письмово, як ви її розумієте.
- 7. З якої причини кожен твір прийнято аналізувати в історичному та естетичному контекстах?
Діалоги текстів
Прочитайте наведені нижче вислови. Що ви можете сказати про авторів цих висловів? Якими справами й книгами вони залишили слід у красному письменстві людства? Чия думка вам найбільше подобається й чому саме?
- а) «Книга життєздатна лише тоді, коли її дух спрямований у майбутнє» (французький письменник Оноре де Бальзак (1799-1850));
- б) «Усі хороші книги подібні в одному - коли ви дочитаєте до кінця, вам здається, що все це сталося з вами, і так воно назавжди при вас залишиться: хороше або погане, захоплення, печалі, співчуття, люди і місця, і яка була погода» (американський письменник Ернест Хемінгуей (1899-1961));
- в) «Читаючи гарну книгу вперше, ми переживаємо те ж саме почуття, як коли заводимо нового друга. Знову прочитати вже читану книгу - означає знову побачити старого друга» (французький письменник Франсуа-Марі Вольтер (1694-1778)).
Коментарі (0)