Фольклор — доісторія літератури

Слово до читачів

Коли мова заходить про український патріотизм, то навіть ті, для кого слово «Батьківщина» — не порожній звук, часто починають мислити шаблонами. У цьому контексті лунає традиційно «мова калинова», «пісня солов’їна», а вишиванки й рушники стають зовнішнім — необхідним, але формальним атрибутом вияву патріотизму. Частина з нас збайдужіла до української мови й вільно послуговується мовою сусіднього народу, наше серце іноді холодно мовчить, коли лунає українська народна пісня. А між тим нам є чим пишатися! Мовознавці вважають українську мову за милозвучністю другою у світі після італійської, а українським народним пісням немає рівних серед народів світу! Жодна нація за всю історію не створила такої кількості пісень, як українці, — визнає ЮНЕСКО1. За найскромнішими підрахунками — близько 200 тисяч, за іншими — майже півмільйона! Коли їх слухаєш, то чуєш, як крізь століття до тебе промовляє твій величний народ. Українські народні пісні, як і танці, вишиванки, рушники, козацькі звичаї, традиції — це той генетичний національний код, який зв'язує покоління невидимою, але міцною ниточкою. Бути патріотом — це не тільки заявляти, що любиш свою Батьківщину. Бути патріотом — означає послуговуватися мовою народу України, знати його історію, культуру й розуміти, як духовні надбання, створені нашими предками понад тисячоліття тому, пронести в майбутнє, передати наступним поколінням.

1 ЮНЕСКО — спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвитку національних культур, охороні пам'яток культури тощо.

Усна народна творчість

Навчальний маршрут розділу

У цьому розділі ви:

• пригадаєте, як виник український фольклор та в чому полягає його багатство й розмаїття;
• ознайомитеся з родинно-побутовими піснями та їх видами; народними баладами та їх тематичними групами;
• прочитаєте родинно-побутові пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють...», «Цвіте терен, цвіте терен...», «Сонце низенько...», «Ой під вишнею, під черешнею...»; народні балади «Ой летіла стріла...», «Ой на горі вогонь горить...»;
• вивчите напам'ять одну баладу або пісню (на вибір)
• відчуєте неповторну красу української народної пісні й балади;
• пригадаєте види й жанри усної народної творчості;
• зрозумієте, яка роль фольклору в житті українського народу, місце фольклору в розвитку літератури;
• дізнаєтеся, про що розповідають родинно-побутові пісні та балади й чим вони відрізняються одні від одних;
• удосконалите вміння аналізувати балади й родинно-побутові пісні; визначати їх художні особливості

• Визначте, які завдання із запропонованих вище ви вважаєте найважливішими для себе. Додайте до них інші, що є значущими саме для вас. Визначте стратегії, за допомогою яких досягатимете запланованого результату.

Мені завжди здається, що коли де можна побачити вдачу народу, то це скоріше в ліричних піснях.

Леся Українка

Пригадайте!

Пригадайте, що вам відомо про фольклор і процес його виникнення. У чому полягає його багатство й розмаїття? При підготовці відповіді вам стануть у пригоді завдання, наведені нижче.

1. Прокоментуйте схему, що відображає особливості творення фольклору. Потім прочитайте уривок із книжки М. С. Грушевського «Українська література» (текст 1) й доберіть цитати, які ілюструватимуть тези в таблиці.

Порівняйте, чи однаково розуміють М. С. Грушевський і М. К. Наєнко (текст 2) процес виникнення фольклору. Для цього доберіть з обох уривків найсуттєвіший, на ваш погляд, аргумент.

Твір не записаний — перепущений через усну традицію поколінь, часом довгого ряду їх — тратить сі контури, обтирається, шліфується, як камінь, несений водою. Колектив, властиво, цілий ряд колективів, через які сей твір переходить, мандруючи з покоління в покоління, з краю в край, мають тенденцію стирати все індивідуальне, зв'язане з обставинами місця й моменту, а полишати й розвивати найбільш загальне, яке віддає настрої питомі, загальнолюдські, більше-менше спільні різним верствам, часам і місцям. Притім з такими творами поводяться часто дуже свобідно: їх зміняють відповідно свому уподобанню, перероблюють, комбінують — беруть з одного початок, з другого кінець. Часом заціліють імена осіб і місцевостей, але до них причепляться зовсім нові факти; часом навпаки: затримується тема, але тратяться всі вказівки на місце, час і особи. Усні твори, які перейшли через кілька країв, через кілька віків, не раз тратять свій характер ґрунтовно — зістається тільки скелет фабули. Твори, які обертаються приблизно в тім самім соціальнім, класовім і національнім окруженні, тратять менше, і не раз від колективного шліфування багато виграють в естетичному розумінні та дістають більшу вартість як вираз колективного настрою.

Михайло Грушевський, український історик, громадський і політичний діяч

Почну з єретичної думки: фольклор не твориться, ним стає щось уже створене. Нам не відомо, скільки й коли народилося безіменних фольклорних творів: ми маємо у своєму розпорядженні лише те, що народ відібрав із створеного і поклав у свою пам'ять. Це, можливо, десять відсотків з усього колись створеного. Істинна народна творчість — це поезія, а поезія, як сказав би Олександр Довженко, це «проза, з якої викреслені всі зайві слова». Народ із своєї творчої діяльності викреслив щонайменше дев'яносто відсотків власної «прозової» роботи. Запам'ятав лише десять, бо в пам'яті людській уготоване місце лише для поезії.

Михайло Наєнко, сучасний український літературознавець

2. Назвіть фольклорні жанри, згрупувавши їх за родами.

Родинно-побутові пісні — перлини задушевності

Пісня — душа моя, вона і серце звеселяє, і жалю завдає, і до помсти кличе...

Тарас Шевченко

Українські пісні — своєрідний художній документ життя нашого народу, скарбниця його духовності. Вони є художнім свідченням суспільного й особистого життя, розкривають людські почуття, роздуми, переживання.

Серед великої кількості українських народних пісень найбільшу частину становлять родинно-побутові.

Родинно-побутові пісні — це ліричні поетично-музичні твори, у яких відображені почуття й переживання людини, пов'язані з її особистим життям і родинними стосунками.

Вони виникли на основі календарно-обрядових і весільних пісень і пов'язані з прагненням народу висловити свої переживання в різні моменти повсякденного життя.

Як би не змінювався світ за тисячоліття, особисті почуття та переживання людини залишаються такими ж. Наші предки, як і ми нині, кохали й страждали від нерозділеного або зневаженого кохання, раділи й переймалися різними негараздами в шлюбі, вибудовували стосунки з членами родини тощо. Особисті переживання вони виливали в ліричних піснях, і часто саме пісня була єдиною розрадою в тяжкі хвилини. Поштовхом до створення родинно-побутових пісень ставали певні життєві події, а ліричні твори — своєрідною реакцією на них.

Розгляньмо особливості кожної тематичної групи.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 9 клас Коваленко, Бернадська 2017", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)