Літопис Самійла Величка

Народився Самійло Величко (1670-1728) на Полтавщині в козацькій родині. Його батько був освіченою людиною, родина мала як на той час численну бібліотеку, тому закономірно, що основи наук хлопець опановував удома. У Києво-Могилянській академії, де С. Величко продовжив навчання, він здобув ґрунтовну освіту, вивчив кілька мов, засвоїв правила риторики й поетики.

На початку 1705 р. С. Величко почав служити в Генеральній військовій канцелярії. Обов'язки відкривали йому доступ до важливих і навіть секретних документів. Саме спираючись на них, автор згодом у своєму літописі зміг відтворити широку панораму життя українського народу з 1648 по 1700 р. На службі він виконував секретні доручення генерального писаря B. Кочубея. Коли того стратили за зраду І. Мазепи, постраждав і C. Величко. На довгі сім років його було ув'язнено за те, що був наближений до відступника. Ізоляція від суспільного життя, самотність дали можливість С. Величку поміркувати про долю батьківщини. У нього визрів намір розповісти про козацький період історії України. Звільнившись із в'язниці, Самійло Величко береться за справу, яка тривала до кінця його життя. Він пише найбільший козацький літопис своєї доби. Не спинила працю навіть сліпота автора — другу книгу літопису він надиктовував своїм помічникам. С. Величко перебував на роздоріжжі між прихильністю до національної ідеї та новою ідеологією Росії, до складу якої увійшла Лівобережна Україна. Але відданість своєму народові бере гору. У літописі С. Величко виступає як виразник інтересів низового козацтва. Саме крізь призму його визвольних змагань за відновлення своїх прав у Речі Посполитій автор й аналізує події Визвольної війни 1648-1654 рр.

За широтою зображених подій літопис Самійла Величка вражає своєю монументальністю. У вступі автор зазначає, що працювати над твором його спонукало прагнення задокументувати важливі історичні події, як це роблять інші народи. У літописі він використовує понад 200 різних документів, доповнює розповідь переказами, легендами (наприклад, як Хмельницький хитрощами заволодів грамотою про козацькі вольності, яку Барабаш отримав від короля), козацькими хроніками, оповіданнями, віршами тощо. Отже, літопис не можна віднести лише до історичних творів. Він і публіцистичний, і художній, і документальний водночас. Характеризуючи Величка як автора літопису, український письменник Валерій Шевчук писав: «У ньому змагається історик і митець — історик примушує шукати історичної правди, а митець вимагає вбрати всі факти і звістки у вибагливу мистецьку одежу».

Літопис написано староукраїнською книжною мовою зі значною кількістю народнорозмовних елементів. Цьому твору притаманні ознаки барокового стилю. Автор використовує речення ускладненої конструкції, його мові притаманна метафоричність й алегоричність.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно