Без перебільшення можна сказати, що найпопулярнішою книгою у світі є Біблія. За кількістю перекладів, повторних перекладів і переказів їй немає суперників серед інших книжок. Британська енциклопедія пише, що до 1966 р. повний текст Біблії був опублікований 240 мовами і діалектами, окремі її книги — ще 739 мовами, що загалом становить 1279 перекладів. Загальний тираж її сягає майже мільярда екземплярів.

Біблія — невичерпна книга, яка акумулювала знання про Бога й людину. У ній Бог розмаїто розкриває людям свої таємниці; через неї людина пізнає свою сутність. Але в Біблії пояснюється не лише релігійне вчення, Божественна істина, а й життєва мудрість. Історія, географія, соціологія, мистецтво — ось неповний перелік сфер людського пізнання, які так чи інакше спираються у своїх пошуках істини на тексти Святого Письма. Без Біблії ні Мікеланджело, ні Леонардо да Вінчі, ні Рембрандт, ні Ель Греко не стали б тими визначними митцями, якими протягом століть захоплюється весь світ. На ній ґрунтувалася творчість Шекспіра, Расіна, Данте, Сковороди, Шевченка, Толстого, Достоєвського та інших видатних письменників.

У чому ж секрет вічного потягу людей до цього твору? Як зауважив канадський дослідник Біблії Нортроп Фрай у книжці «Великий код: Біблія і література», «...Біблія, більше схожа на малу бібліотеку, аніж власне на книжку; можливо, про неї ми звикли думати як про одну книгу тільки тому, що для зручності її вміщують під одну обкладинку».

Справді, слово Біблія у своєму первинному сенсі означало «малі книжки», або «зібрання книжок». Писали їх на трьох континентах — в Азії, Африці та Європі протягом І тис. до н.е. - II ст. н.е. Уявіть тільки: шістдесят поколінь людей змінилося за цей час!

Існують припущення, що тексти Святого Письма створювали майже сорок авторів з різних суспільних верств: царі й філософи, державні діячі, учені й поети, рибалка, пастух, виночерпець, воєначальник, лікар, збирач податків та інші. За релігійним тлумаченням, їх написали люди, яких сам Бог обрав для цієї місії й керував їхньою роботою. У самій Біблії про Божих пророків апостол Петро сказав: «Люди говорили від Бога, керовані Святим Духом». Але сучасний мовознавчий аналіз текстів дає підстави стверджувати, що авторів було значно більше ніж сорок. Наприклад, «П'ятикнижжя» Старого Заповіту, авторство якого протягом століть приписували Мойсею, можливо, створювали щонайменше четверо авторів! Та й тексти Нового Заповіту не є стилістично однорідними, а отже, можуть належати різним творцям.

Зміст Біблії від часу її першого перекладу дійшов до нас майже в незмінному вигляді. 66 книг Святого Письма поділено на 1189 розділів, які у свою чергу розбито на 31 173 вірші.

Канон1 книг Старого Заповіту остаточно був затверджений на Лаодикійському Соборі 364 р. і Карфагенському Соборі 397 р. Але, крім канону, існує також частина неканонічних текстів, які не увійшли до книг Святого Письма. Деякі з них церква вважає корисними для християн і дозволяє їх читати, більшість неканонічних текстів не рекомендовані як такі, що спотворюють зміст священних книг.

1 Канон — список, зібрання релігійних книг, узаконених церквою.