На початку свого розвитку давньокиївська література протягом багатьох століть була переважно релігійного характеру. Пов'язано це з тим, що в уяві середньовічного книжника церковнослов'янська мова сприймалася як священна, головним завданням якої було вираження об'явленої Богом істини. Автори та переписувачі не могли навіть подумати, що текст може слугувати для інших цілей. Лише значно пізніше відбулося розмежування художньо-естетичної функції літератури від прикладної релігійної.

Оригінальна література давньокиївського періоду до наших часів дійшла лише частково. Багато творів зникло в огні під час ворожих нападів, та й нефаховість або байдужість тих, кому до рук потрапляли безцінні манускрипти, завдали мистецькій спадщині непоправної шкоди. Але навіть та частина творів літератури, що дійшли через століття, дає уяву про багатство духовного життя наших предків.

Основними жанрами оригінальної літератури були літописи, проповіді (ораторська проза), повчання, житія святих, оповідання, сказання, паломницька література (ходіння).

Для переважної більшості творів оригінальної києворуської літератури були характерні такі ознаки:

• високий патріотизм;
• пафосність;
• повчальність;
• персонажі були носіями релігійно-моральних і політичних ідей.