Відродження у літературі

Ідеї ​​європейського Ренесансу у XVI ст. просувалися через польське посредництво з Галичини на схід України. Найбільш відчутно його ознаки виявлялися в архітектурі на західноукраїнських землях, де відбувалося жваве містобудівництво, спорудження церквів, замків вельмож, оборонних споруд тощо.

У XVI – першій половині XVII ст. література мала переважно релігійний характер, але вона частично засвоювала ідеї Відродження та гуманізму. У цей період продовжують формуватися національні духовні цінності, які розвинуться у наступних століттях.

Творилася стара українська література на кількох мовах: книжній українській, латинській, польській, рідше — народній українській та грецькій. Таке мовне різноманіття не перешкоджало розумінню творів, бо українська культурна еліта опановувала ці мови у навчальних закладах. У цей період активно використовують польську та латинську мови, особливо у судочинстві, наукі, церковних відправах, літературі.

На українських землях латина в ту годину набула особливого значення. Якщо в Європі вона виконувала роль засобу міжнаціонального спілкування, то в Україні стала своєрідним буфером між українською та польською мовами. Вона заважала масовій насильницькій полонізації нашого народу, а також сприяла засвоєнню загальноєвропейських культурних надбань, надавала можливість освіченим українцям розповісти про свою батьківщину широкій іншомовній аудиторії.

Невідомий художник XVII ст. Портрет Юрія Дрогобича

Латиномовну ренесансну поезію, яку науковці відносять і до української, і до польської літератур, творили переважно вихідці з України, які здобули освіту в європейських університетах і засвоїли передові ідеї гуманізму. Зазвичай багато з них залишалися працювати в Італії, Речі Посполитій, Угорщині й інших країнах, ставали авторитетними вченими та громадськими діячами. Так, наприклад, Юрій Дрогобич (справжнє прізвище Юрій Донат-Котермак) був ректором Болонського університету (Італія) й професором двох університетів у Речі Посполитій, Григорій Русин і Георгій Тичинський-Рутенець — професорами Краківського університету, Себастіан Кльонович — ректором Замойської академії та бурмистром Любліна тощо. Вони, хоч і полонізувалися та писали свої твори латинською мовою, але духовно були близькі до батьківщини, уболівали за її долю, працювали на її піднесення. Латиномовні поети називали себе дрогобичами, рутенцями, русинами, роксоланами, підкреслюючи цим свою національну приналежність.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 9 клас Коваленко, Бернадська 2017", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)