Самовидець намагається не порушувати об'єктивного викладу подій. Рідко коли можна побачити його власні оцінки. Стосуються вони переважно ставлення до посполитих і простих козаків, яким автор часто співчуває. З осудом звучать його слова: «по знесенню тоей своєволі с Хмелницким мали панове Украину плюндровати и болшую часть осажовати людми немецкими и полскими. Также и у віри руской помішка великая била от уният и ксендзов, бо уже не тилко унія у Литві, на Волині, але и на Україні почала гору брати». Співчуває він також простому народові при описі стихійних лих, епідемій, морозів тощо. Але як прибічник козацької старшини й державних порядків, Самовидець, однак, часто засуджує козаків за нехтування встановлених законів.

Так само досить стримане його ставлення до гетьмана Богдана Хмельницького. Лише на початку літопису він дає йому позитивну характеристику: «В Чигирині місті мешкал сотник Богдан Хмелницкий, козак ростропній в ділах козацких воєнних, и у писмі біглій, и часто у двора королевского в поселстві будучій». Надалі ж навіть в епізодах бойових перемог Б. Хмельницького автор обмежується сухою констатацією фактів. Захоплення в нього викликають лише гетьман Сомко й козацький ватажок Сірко. Неприховані симпатії Самовидець виявляє також до російського царя та його політики щодо України. Автор підтримує Переяславський договір 1654 р. Він — прибічник міцної державної влади та союзу України з Росією. Натомість читач знайде різко негативні оцінки Кримського ханства, Туреччини, Речі Посполитої, зокрема польської шляхти та єзуїтів. Але водночас автор прихильно ставиться до польського короля.

Твір написано староукраїнською мовою, наближеною до народної, позбавленою прикрас. У XVII—XVIII ст. він мав велику популярність у читачів. Автори інших літописів користувалися ним як взірцем або й запозичували його частини у своїх творах, як це зробив, наприклад, Григорій Грабянка.