Але національне відродження в Україні в XVI—XVII ст. все ж виявлялося в суспільному житті — через організований військовий спротив козацтва проти польського гноблення, громадську й освітню діяльність братств і шкіл, розвиток книгодрукування.

Діяльність братських шкіл і розвиток освіти

У XVI—XVII ст. розпочинають свою діяльність братства, які організовують свідомі міщани при церквах для опору єзуїтським школам. Виникали вони спочатку на західноукраїнських землях, а потім розгорнули діяльність по всій Україні. Головним їхнім завданням було протистояння католицизму та зміцнення православ’я. Кількість членів братств почасти не була великою: подекуди вони нараховували до десяти осіб. Але їхні учасники виявляли високу активність у захисті своїх релігійних, громадянських і культурних прав. Вони боролися проти покатоличення і полонізації українського народу, висловлювали протести проти протиправних дій католицьких священників чи урядовців, активно втручалися в громадське життя міста. Така діяльність формувала небайдуже ставлення людей до свого становища, виховувала національно свідомих громадян.

Братства розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність. Вони усвідомлювали, що освіта стає одним із найважливіших засобів у боротьбі за збереження національної та культурної ідентичності. За їхньої активної участі в містах відкривалися початкові школи, метою яких було виховання дітей у православних традиціях, підвищення освітнього рівня народу, виховання в нього патріотичних почуттів. До викладання в братських школах залучали високоосвічених діячів, яких можна назвати енциклопедистами доби українського Відродження. Братські школи працювали в Дрогобичі, Галичі, Рогатині, Перемишлі, Луцьку, Бережанах та інших містах. Найбільшого успіху досягли Львівська та Київська братські школи, які надавали учням ґрунтовну освіту європейського зразка. Містяни й козаки підтримували їхню діяльність, робили багаті грошові пожертви. Так, наприклад, шляхтянка Галшка Гулевичівна заповіла свій двір на Подолі й значні кошти Київському братству, а в 1620 р. до нього записався гетьман Петро Сагайдачний «зі всім Військом Запорозьким».

Києво-Могилянська академія

Острозька академія

У 1576 р. було відкрито перший вищий навчальний заклад — Острозьку академію. Другий — Києво-Могилянський колегіум — утворено в 1633 р. з Київської братської школи. У 1701 р. за сприяння гетьмана Івана Мазепи їй надано статусу академії. Ці навчальні заклади були організовані за європейським зразком у дусі Відродження. У них вивчали чимало світських наук: діалектику, поетику, риторику, граматику, природничі предмети, латину як мову науки й культури, грецьку й церковнослов’янську мови.

Завдяки діяльності Острозької академії, Києво-Могилянського колегіуму та братських шкіл в українців формувався новий світогляд і духовні цінності, виховувалися лицарство й героїзм у відстоюванні православної віри. Без перебільшення можна сказати, що ці навчальні заклади виховували культурну й політичну еліту свого часу.

При колегіумах, академіях, деяких братських школах і при монастирях працювали друкарні й бібліотеки.

Розвиток книгодрукування на українських землях

Коли говоримо про найвизначніші відкриття людства, що здійснили переворот у розвитку цивілізації, то лідерами, безперечно, є три: винахід письма, книгодрукування та інтернету. Зверніть увагу: усі вони пов’язані з відтворенням і поширенням людської думки.

Якщо про першотворця письма нічого не відомо, то точно встановлено автора другого революційного винаходу. Як ви добре знаєте, ним був німець Йоганн Гутенберг, який у 1456 р. надрукував на верстаті першу книжку — латинську граматику. Відтоді знання стали значно швидше поширюватися серед усіх верств населення і з елітарних стали більш доступними. Але винахід Й. Гутенберга церква сприйняла вороже, першодрукарів у всіх країнах оголошували єретиками, їх переслідували, майстерні знищували, а книжки спалювали.

На українських землях перші друковані твори церковнослов’янською мовою з’явилися наприкінці XV ст. завдяки подвижницькій праці Швайпольта Фіоля. У Кракові він підготував і видав тексти релігійного змісту Часослов, Псалтир й Осьмигласник.

У XVI ст. в Україні, що мала столітні традиції виготовлення рукописних книжок, за ініціативи братств також почали відкривати стаціонарні й пересувні друкарні в Луцьку, Кам’янці, Львові, Житомирі, Чернігові. Провідним центром книговидання стала друкарня при Києво-Печерському монастирі.

Крім літератури релігійного призначення, друкарні видавали полемічні твори, навчальну літературу для шкіл. У цей період опубліковано визначні мовознавчі праці — перша церковнослов’янська граматика Мелетія Смотрицького та словники церковнослов’янської мови Памви Беринди й Лаврентія Зизанія. Усі вони відзначалися високою художньою якістю оформлення.

У 1573 р. у Львові I. Федоров видав книгу релігійного змісту Апостол, а в наступному році — перший у Східній Європі підручник для навчання Буквар. Пізніше він прийняв запрошення від князя Острозького працювати в його маєтку. Людина із широким європейським мисленням, патріот і меценат, князь створив умови для роботи І. Федорова, підтримував його матеріально. Саме в цей період першодрукар підготував шість книг, одна з яких — шедевр друкарського мистецтва Острозька Біблія.