Вертеп як вид театрального дійства

У XVІІ—XVІІІ ст. значного поширення в Україні набуло театральне мистецтво. Авторами драматичних творів були викладачі та учні навчальних закладів. Тогочасним глядачам показували твори «високого» стилю — великодні, різдвяні, історичні, житійні та повчальні драми. У перерві між діями ставили драматичні твори «низького» стилю — короткі вистави з народного побуту. Їх називали інтермедіями та інтерлюдіями. Якщо драми були написані церковнослов'янською мовою зі значними домішками українізмів, то герої інтермедій та інтерлюдій розмовляли живою розмовною мовою.

Із XVII ст. на українських землях починає набувати популярності вертеп — ляльковий театр, який показували на різдвяні свята. Школярі, мандрівні дяки та міщани носили вертепи від хати до хати й розігрували лялькові вистави.

У перекладі зі старослов'янської вертеп означає «печера». За зовнішнім виглядом це була дерев'яна або картонна скринька з метр завдовжки й майже в людський зріст заввишки, у якій вистави розігрували за допомогою ляльок на паличках. Для їхнього пересування в дні скриньки робили прорізи. Вертепник тримався за палички, «водив» ляльок по сцені, а також озвучував героїв, змінюючи голоси. Ляльок виготовляли зазвичай із фарфору, дерева або картону, гарно розписували. Часто вони були справжніми витворами народного мистецтва і справляли велике емоційне враження на глядачів. З розвитком техніки ляльок у рух приводив прихований від глядачів спеціальний механізм. Деякі з вертепів були оснащені пристроями, що приводили в рух частини їхніх тіл. Наприклад, Смерть махала косою, Запорожець танцював навприсядки тощо.

Сама скринька була поділена на дві частини, що відображали уявлення українців про світоустрій. У горішній розігрували різдвяну драму про народження Ісуса Христа. Вона символізувала собою небесний, духовний світ, святість. У долішній вертепники представляли комічні сценки національно-побутового змісту. Нижній поверх уособлював земний, реальний світ людей.

Вертепники для верхнього поверху не створювали різдвяну виставу самостійно, а користувалися усталеними варіантами, написаними викладачами колегіумів чи академій. Між сюжетами різних авторів відмінності були несуттєвими, тому що в усіх їх було спільне джерело — Євангелія від Матвія та Луки. У виставі горішнього ярусу розповідалося, що цар Ірод дізнався від волхвів про народження Ісуса Христа й наказав знищити всіх дітей, тому що Ісус міг забрати його престол. Жінка Рахіль не дає воїнам убити свою дитину. За злочин перед людьми Смерть відрубує Іродові голову, а чорти тягнуть його до пекла. Театралізоване дійство супроводжувалося виконанням колядок і творів релігійного змісту. Мова героїв різдвяної драми була церковнослов'янською.

Значно цікавішими й різноманітнішими були вистави на нижньому поверсі вертепу. Їхній зміст залежав від таланту й фантазії ляльковода, який сам був автором інтермедійної частини. Її сюжет — завжди пов'язаний із різдвяною частиною дійства. Герої раділи народженню Ісуса та смерті царя Ірода, співали колядки й танцювали. Ляльки відображали представників різних національностей і стосунки між ними. Головного персонажа — Запорожця — зображено хоробрим і відчайдушним, захисником інтересів народу, який не боїться навіть смерті. У п'єсі він виступає проти Шляхтича, Попа-уніата, Єврея-шинкаря, свариться та б'ється з Москалем. Єврея-шинкаря зображено шахраєм та здирником, а Шляхтича — неробою, що пишається своїм заможним становищем. З гумором у вертепі представлено Цигана, який краде коня, та українське подружжя Діда й Бабу. Дія світської частини була динамічною, герої співали й танцювали, жартували та з'ясовували між собою стосунки тощо.

Костюми відповідним чином характеризували героїв: у різдвяній драмі ляльок одягали, як мешканців Віфлеєму часів Ісуса Христа, а вбрання персонажів інтермедійної частини вказувало на їхній соціальний стан або національну належність. Індивідуалізованою була також їхня мова: Запорожець та Дід з Бабою розмовляли українською, Шляхтич — польською; Москаль — російською, дяк — пародійною книжною мовою, а мова Цигана рясніла специфічними словами. Поєднанням кількох мов вертепники досягали комедійного ефекту.

Вертеп на тривалий час став традиційною різдвяною розвагою українського народу. Крім лялькового театру, існував ще так званий «живий» вертеп, який розігрували люди. Вони одягали костюми й маски та із зіркою ходили від хати до хати колядувати. У наш час відроджується ця стародавня народна традиція, а вертепне дійство набуває сучасного, часто викривального, змісту.

Сокиринський вертеп із експозиції Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України

Вертепні драми, поширені в Україні в XVII—XVIII ст., справили великий вплив на становлення й розвиток театрального мистецтва ХІХ ст. Це помітно у використанні драматургами нового часу сюжетів, способів творення образів, засобів гумористичного й комічного зображення.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Поясніть, за яких обставин виникає художній напрям бароко в західноєвропейському мистецтві. Назвіть його характерні ознаки та найвидатніших представників.

2. Розкажіть про особливості розвитку українського бароко в архітектурі, живописі, музиці. Назвіть видатних його представників.

3. Знайдіть зображення робіт І. Пінзеля й опишіть їх, закцентувавши увагу на ознаках бароко, що виявилися в його творах.

4. Назвіть спільні ознаки доби Бароко для української та західноєвропейської літератур. Скористайтеся матеріалом таблиці на с.106.

5. Назвіть ознаки, за якими українська література доби Бароко відрізнялася від західноєвропейської.

6. І. Франко розумів красне письменство як літературне вираження життя нації. У чому воно виявлялося? Наведіть приклади з української літератури XVII—XVIII ст.

7. Назвіть найвизначніших авторів козацьких літописів. Що ви запам'ятали з їхніх біографій?

8. Прокоментуйте, як ви розумієте слова Івана Франка про козацькі літописи: «З літературного погляду се було явище дуже цінне, здібне будити запал у широких масах народу; аж у XIX віці ми побачили його значення для національного відродження і формування наших політичних ідеалів...»

9. Поясніть, у чому полягала особливість творчості І. Величковського. Чи можна назвати його реформатором української поезії? Свою відповідь обґрунтуйте.

10. Розкажіть про українську вертепну драму. Коли вона зародилася? У чому її особливості? Яке значення вона мала для розвитку українського театру ХІХ ст.?

• 1. У робочому зошиті накресліть таблицю й за підручником запишіть особливості літописів Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка та «Історії русів» за схемою: рік / роки написання; історичний період, відображений у творі; особливості композиції; головні історичні особи; мова написання, погляди автора на українську історію.
• 2. Прочитайте зразки сучасної курйозної поезії (Микола Мірошниченко, Анатолій Мойсієнко) і зробіть висновок про наступність барокових традицій в українській літературі.
• 3. Складіть один-два курйозні вірші (за аналогією до форми творів І. Величковського — за бажанням).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно