Войти
Закрыть

Літературний процес наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

9 Клас

Наприкінці XVIII ст. Правобережжя України перебувало в складі Польщі, а частина земель була під владою Австрії. Лівобережна Україна входила до складу Російської імперії. Ось неповний перелік подій, які духовно та фізично поневолювали українців: 1764 р. — скасування гетьманства російським царатом; 1775 р. — скасування Катериною II Запорозької Січі; 1783 р. — уведення Катериною II кріпосного права. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. відбувалася суцільна русифікація; закривали українські школи; забороняли вивчення української мови й друк українських книжок... Невдоволені селяни виступали на захист своїх прав: Коліївщина (1768); діяльність народного месника Устима Кармелюка, який понад 25 років очолював антикріпосницькі виступи селян. Однією з форм боротьби народних мас проти соціального й національного гніту стає збереження рідної мови, національних традицій і звичаїв. У цей період поширюються ідеї самопізнання, вивчення світу, вільнодумство, антикріпосницькі настрої....
0 Переглянути

Григорій Сковорода (1722—1794)

9 Клас

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в с. Чорнухах, що на Полтавщині, у сім’ї малоземельного козака. Першу свою школу Гриць пройшов у дяка-скрипаля, який і виявив музичне обдарування хлопчика, що мав гарний голос, тож він став першим співаком у церковному хорі. На дванадцятому році життя з торбинкою харчів, латинською граматикою та улюбленою сопілкою Григорій покинув рідну домівку й вирушив до Києва. Він вступив до Києво-Могилянської академії. У цій найвідомішій на той час вищій школі Східної Європи Г. Сковорода став одним із найкращих студентів, навчався в ній 10 років із кількома перервами й закінчив цей заклад у тридцятирічному віці. На двадцятому році життя Григорія відрядили до Петербурга співати в придворній капелі. Він прославився грою на скрипці, бандурі та ще кількох музичних інструментах, мав композиторський хист, до того ж у цей час уже писав вірші. Усебічно обдарований юнак міг би зробити хорошу кар’єру, проте вирішив повернутися до Києва. З 1745 по 1750 р. у складі Токайської1 комісії, яка заготовляла вино для царського двору, Г. Сковорода перебував за кордоном. Він побував у Німеччині, Словаччині, Польщі, Італії, Угорщині й Австрії, відвідував університети, у яких слухав лекції відомих учених, працював у бібліотеках, вивчав філософські праці, до речі, знання багатьох мов дало йому можливість вільно дискутувати з ученими різних країн....
0 Переглянути

Українська література доби Ренесансу й доби Бароко

9 Клас

У XIV-XV ст. українські землі були спустошені турецькими й татарськими ордами, унаслідок чого ослаблену країну поділили сусіди: Галичину захопили поляки, Закарпаття — угорці. Для захисту своїх земель наш народ створив збройні сили — козацтво, яке прославилося на всю Європу, адже захистило від турків і татар слов’янські землі. У середині XVII ст. український народ повстав проти феодального гніту. На чолі з Богданом Хмельницьким українське військо розгромило польських магнатів. Проте приєднанням до Росії (Переяславська рада 1654 р.) Україна прирекла себе на століття кріпацтва, русифікації і повної втрати державності. Незважаючи на складні умови, українці й далі творили свою культуру, науку й освіту. Книгодрукування. У XV ст. в Україні розквітає книгодрукування. Засновником українського друкарства став Святополк Фіоль, який у 1491 р. видав 2 книжки слов’янською мовою для потреб українців (ці книжки — Октоїх і Часослов — були опубліковані в Кракові). Працю С. Фіоля продовжив Франциск Скорина, який на початку XVI ст. в Празі видрукував 23 книжки в перекладі на тодішню українсько-білоруську мову (у той час Україна й Білорусь належали до Великого князівства Литовського, були пов’язані тісними культурними відносинами й спільністю книжної мови). У другій половині XVI ст. друкарні з’являються по всіх українських землях — у Львові, Острозі, Перемишлі, Луцьку, Житомирі, Чернігові, Почаєві й інших містах. Найбільшою українською книговидавничою установою в той час була друкарня Києво-Печерської лаври, яка за перші 15 років свого існування надрукувала 40 книжок, з-поміж яких значну частину становили монументальні видання на 500-1500 сторінок. Розвитку нашого книговидавництва сприяв славетний Іван Федоров, який у 1574 р. надрукував у Львові «Буквар» і Апостол, а ще через 7 років в Острозі — Біблію....
0 Переглянути

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України

9 Клас

Літопис — це хронологічний опис важливих історичних подій у часи Київської держави й козацтва. Автор був очевидцем подій або міг дізнатися про них із письмових джерел чи почути від когось. Розповідь у літописі, як правило, починалася словами: «У літо...» — саме від цих слів жанр і дістав свою назву. «Повість минулих літ» — це перший літопис, який дійшов до нас, його ще називають «Початковим літописом». Він розповідає про історію нашого народу від найдавніших часів і до днів життя Нестора Літописця — упорядника цього твору. Хто такий Нестор Літописець? Він походив, мабуть, з багатої родини, адже був дуже освіченою людиною (хорошу освіту в той час могли здобути лише заможні люди). У сімнадцятирічному віці його прийняли до Києво-Печерського монастиря — найбільшого культурно-освітнього й політичного центру Русі-України. Цей монастир (нині — лавра1) відомий як центр перекладів і переписування книг, саме тут писали житія святих, тож, імовірно, що Нестор став ченцем, аби займатися улюбленою справою. Дослідники знайшли в монастирській бібліотеці опис зовнішності Нестора: «Подобою сивий, борода не роздвоювалася, на плечах клобук2, у правій руці перо, а в лівій — чотки...» Установлено, що літопис має кількох авторів, але відомо, що саме Нестор упорядкував його, художньо довершив, ведучи розповідь до 1113 р....
0 Переглянути

Перекладна література

9 Клас

Біблія (від грецьк. βιβλία — збірка книг) — це священна книга християн та іудеїв. Ця найдавніша книга світу, яку писали з XII ст. до н. е. до II ст. н. е., містить твори різних жанрів: міфи, пророцтва, проповіді, повчання, історичні хроніки, ритуальні молитви, притчі, пісні (псалми) та ін. По суті, це «божественна бібліотека», яка складається з різних як за формою, так і за змістом релігійних і світських творів, що сприймаються як окремі книги. До Старого Заповіту входить 50 книг1, а до Нового — 27. Хто ж автор Біблії? Відомо, що написання цієї найдавнішої у світі книги тривало багато століть, її творили представники шістдесяти поколінь — тож автор у Біблії не один. Дослідники нараховують понад сорок творців Біблії, серед них — люди різного соціального стану: вихований у єгипетській сім’ї Мойсей, митник Матвій, цар Соломон, рибалка Петро та ін. Біблію писали в Азії, Африці та Європі трьома мовами — давньоєврейською, арамейською і грецькою. Єремія писав свої твори у в’язниці, Лука — під час подорожей, Мойсей — у пустелі, а деякі автори — навіть під час воєнних походів. Започаткував Книгу Книг Мойсей, а завершили апостоли Христа. 1 У православних Старий Заповіт містить 50 книг, у протестантів — 39, у католиків — 47. Як уже було зазначено, Біблія складається з двох частин — Старого й Нового Заповіту. Старий Заповіт містить: • літописно-розповідні книги (Буття, Вихід, 4 Книги Царств, Книга приповістей Соломонових та ін.); • художні книги (твори Пророків, Книга Йова, Псалтир, Пісня Пісень та ін.). З літературного погляду найцікавіші епічні фрагменти Біблії, у яких розповідається про створення землі, неба, світла, тварин і перших людей — Адама та Єви (про вигнання їх із раю через гріхопадіння), про всесвітній потоп і Ноїв ковчег, про виведення Мойсеєм єврейського народу з єгипетської неволі. Новий Заповіт складається з: • Євангелій (від святих Матвія, Марка, Луки й Івана); • історичного твору (Діяння святих апостолів); • послань (21 послання апостолів); • Апокаліпсиса....
0 Переглянути

Українська середньовічна література ХІ—XV ст.

9 Клас

Розвиток писемності та найдавніші рукописні книги Русі-України. Коли ж виникли найдавніші рукописні книги? Вони були створені на українських землях і дійшли до нас, розпочинаючи своє літочислення із середини X ст. Розквіт Київської держави в X-XI ст. пов’язаний з іменами князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Для зміцнення християнства й поширення греко-візантійської культури Володимир Великий заснував у Києві школу для дітей вищих верств суспільства. Один із перших літописів розповідає, що матері дітей, узятих на навчання, плакали, бо тоді ще не розуміли, наскільки важливою для людини є освіта. Із цього часу не лише в Києві, а й в інших містах Русі-України почали відкривати школи. Ярослав Мудрий, що уславився любов’ю до книг, при Софійському соборі відкрив першу бібліотеку, яку пізніше було втрачено й не знайдено до сьогодні. Із запровадженням християнства в Русі-Україні (988) пожвавився розвиток торгівлі, ремесел, зовнішньої політики й культури, що й спричинило розвиток писемності....
0 Переглянути

Українські народні балади

9 Клас

Терміном «балада» (з фр. танцювальна пісня) у середньовічній Франції називали любовну пісню, під яку виконували танці. В Італії балада втратила танцювальний характер, а з XVIII ст. вся європейська література перебувала під впливом англо-шотландської балади, у якій драматично було зображено сцени нещасливого кохання, помсти, сімейні чвари й історичні події. Балада — це ліро-епічний пісенний твір легендарно-історичного або родинно-побутового змісту з описами незвичайних ситуацій, людей і вчинків. Балада має спільні ознаки з ліричною піснею, казкою, міфом, легендою і думою. У 7 класі ви вивчали баладу як літературний жанр на прикладі твору Т. Шевченка «Тополя». Згадаймо ознаки балади:...
0 Переглянути

Родинно-побутові пісні

9 Клас

Пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють» починається романтичним пейзажем, у якому наявні народні символи: місяць — хлопець, козак; зоря — дівчина-красуня; човен символізує життєву дорогу. Дівчина співає пісню, пливучи в човні, а серце козака мліє від кохання до неї. Провідний мотив пісні — торжество кохання, незважаючи на тимчасову розлуку молодої пари. Пісню оздоблено художніми засобами, традиційними для фольклорних творів: порівняннями (як нічка, як день), повторами («Пісня та мила, пісня та люба — / Все про кохання, все про любов»), риторичними звертаннями й запитаннями («Ви ж мені, очі, вік вкоротили, / Де ж ви навчились зводить людей?»). Пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють» популярна й нині. Науковці вважають, що вона належить до пісень літературного походження (щоправда, автор пісні невідомий)....
0 Переглянути

Українське весілля

9 Клас

Сватання — обрядова дія, у якій оприлюднюють почуття кохання хлопця і дівчини перед батьками, а також їхні наміри щодо згоди або незгоди на шлюб. Зазвичай обрядові пісні під час сватання не співали, щоб зберегти його в разі відмови в таємниці. У весільному дійстві беруть участь: старости — два поважні чоловіки, які добре знали традиції сватання; хлопець, дівчина, рідні або хрещені (названі) батьки дівчини. Сватів запрошують до хати молодої, де вони кладуть хліб-сіль на знак того, що прийшли з добром. Тоді розігрували сцену мисливців, або сцену багатих купців. Під час розмови дівчина стояла біля печі. На знак згоди вийти заміж за парубка вона мала колупати піч. У хаті на запитання батька: «А що ви за люди та звідки вас бог приніс?» старости відповідали притчею про «куницю, красну дівицю», яку вони розшукують на прохання князя, а вона забігла на це подвір’я. Коли батьки погоджувалися на одруження, то дівчина виносила рушники, якими старости перев’язували один одного через плече, а молода затикала женихові за пояс хустку. Батько і мати благословляли молодих. За народним віруванням благословення батьків на шлюб є основним духовним підґрунтям сімейного щастя. Той, хто просить благословення, за давнім українським звичаєм стає на коліна перед батьками й цілує руку. На знак благословення мати доторкає хлібиною схилену голову дитини. Після цієї церемонії старостів частували....
0 Переглянути

Народна обрядовість

9 Клас

Усна народна творчість, або фольклор (з англ. folk-lore — народне слово, народна мудрість), — різножанрові твори, що виникли в сиву давнину в певному середовищі, передавалися з уст в уста. Цей процес творення тривав відповідно до історичних епох, існує він і нині. Авторів пісень, казок, балад і легенд здебільшого ніхто не знав. Талановиті оповідачі й співці, виконуючи фольклорні твори, вводили в них нових героїв, додавали слова, які вживали тільки на певній території (діалектизми), іноді скорочували текст — у такий спосіб вони їх відшліфовували. З огляду на це пісні, казки, легенди й інші фольклорні жанри побутують у багатьох варіантах. Не всі твори фольклору дійшли до наших днів, адже регулярно збирати й записувати їх почали лише у ХVIII-ХІХ ст. Специфіка фольклору як усної народної творчості: • усна форма творення і побутування; • традиційність; • колективність; • варіантність; • анонімність. У фольклорі відображено національний характер, світогляд і менталітет, працю, побут і мрії українців. Отже, це явище національне....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 11 12 13 14 15 16 17 18 19 ... 50
Назад

Навігація