Войти
Закрыть

Іван Котляревський (1769—1838). Життєвий і творчий шлях

9 Клас

Місце і час народження талановитих людей, атмосфера у батьківській сім’ї завжди виявляються важливими чинниками. І. Котляревський народився 9 вересня 1769 р. в козацькій родині, яка отримала дворянський статус, хоча й не мала великих маєтків, зокрема належної кількості землі й кріпаків, через що пізніше дехто з дослідників ставив дворянство родини Котляревських під великий сумнів. Збереглися згадки, що прадід і прапрадід І. Котляревського були священниками, а мати, Параска Жуковська, - дочкою козака Решетилівської сотні. Усі ці нюанси1, безперечно, проливають світло на родинні перекази та ідеали, під впливом яких і формувався світогляд Івася. 1 Нюанс - дрібниця, деталь, подробиця. Початкову освіту Котляревський, як тоді було прийнято, здобув у дяка, а в 1780 р. батьки віддали сина в Полтавську семінарію. У спогадах самого І. Котляревського натрапляємо на такий висновок: «Погано у нас було, і не дай, Боже, як погано!.. Учили нас казна-чому і учили як-небудь». Утім, навіть схоластична наука, як виявилося, могла згодом стати в пригоді. Наприклад, обов’язковою для детального вивчення в шкільних програмах Російської імперії була поема римського автора Вергілія «Енеїда». Причиною вибору саме цього твору російським міністром стала ідея Римської імперії, яка виявилася суголосною з російською політичною доктриною прославляння власних монархії та царя. Глибоке знання поеми Вергілія для І. Котляревського виявилося неоціненним скарбом....
0 Переглянути

Суспільно-історичний, культурний контекст в Україні кінця XVIII — першої половини XIX ст.

9 Клас

Населення Східної України, остаточно узурпованої Російською імперією, потребувало нового явища: давня література, писана книжною староукраїнською мовою, перестала бути зрозумілою для більшості українців. Те народне живе слово, у якому в усіх барвах засяяла краса українського духовного світу, в літературі запровадив саме Іван Котляревський: вихід його «Енеїди» став початком успішного застосування української мови як літературної. Разом із українською мовою на сторінки літератури ввірвалась стихія народного життя, багатих традицій, потужної сміхової культури, волелюбного лицарського духу. Над мороком ідеології Російської імперії пролунав життєствердний сміх, розвіюючи імперську доктрину про те, що українського народу, за Валуєвським циркуляром, «не было, нет и быть не может». У підросійській Україні на кінець XVIII - початок XIX ст. цілеспрямовано проводилася політика агресивного і невідворотного зросійщення. У всі сфери життя українців проникали імперські порядки й ідеологія. Активним знаряддям колонізації та примусової асиміляції українців виступала Російська православна церква1. 1 Київську митрополію, що із часів хрещення Русі була автономною і підпорядковувалася патріархові Царгородському, ще в 1684 р. підступом було офіційно підпорядковано Московському патріархатові. Метою якнайшвидшої і остаточної політичної й культурної асиміляції свідомих верств українського народу була зумовлена й видана царським урядом у 1712 р. заборона друкувати оригінальні твори українською мовою. З цієї причини українська література в другій половині XVIII ст. постає як рукописно-анонімна. Якщо взяти до уваги, що ще в 1764 р. Катерина II ліквідувала гетьманство, чим остаточно знищила будь-які прояви державної автономії України, а в 1775 р. за її наказом було підступом зруйновано Запорозьку Січ і сама назва «Україна» опинилася під офіційною забороною, то стає зрозуміло, що все це робилося з прицілом на далеку перспективу, тому й після Петра І і Катерини II Російська імперія неухильно тримала курс на викорінення українського духу в усіх сферах життєдіяльності поневоленої нації....
0 Переглянути

Григорій Сковорода (1722—1794). Творча спадщина Григорія Сковороди

9 Клас

Байки Г. Сковорода почав писати у 1760 р. під час викладання в Харківському колегіумі і згодом скомпонував цілу рукописну збірку «Байки харківські». Крім використання «мандрівних» байок, український мислитель став автором оригінальних фабул, розширив тематику жанру байки, надав їй національного колориту. Пригадайте Античного байкаря-раба Езопа вважають батьком жанру світової байки, для якої характерні алегорія (під образами тварин, рослин, стихійних явиш, природи тощо за їхніми провідними рисами чи ознаками читачі вгадують людей із певним характером, соціальним станом, професією), фабула (стисло подані подія або вчинок) і на рівні тексту чи підтексту яскраво виражена мораль. Українські народні байки, як і відповідні твори Езопа чи Г. Сковороди, - прозові. Мораль у фольклорних творах такого жанру здебільшого відсутня, оскільки повчальність гранично зрозуміла й без цього. Наприклад, в українській народній байці «Мудра Ворона» йдеться про те, як у літню спеку Ворона побачила глечик із водою, що його принесли в поле женці. До води у глечику дотягнутися Ворона не могла, бо шийка глека була вузька, а води мало, тому почала носити й кидати в посудину камінці. Рівень води піднявся, й кмітлива Ворона щасливо втамувала спрагу. «Сковорода чи не першим серед філософів Нового часу висунув ідею, що справжнє людське щастя забезпечується лише "сродною працею”. Ця ідея червоною ниткою проходить крізь усі його "Байки Харьковскія” і філософські діалоги»....
0 Переглянути

Григорій Сковорода (1722—1794). Життя як легенда

9 Клас

Навіть для своїх сучасників Григорій Сковорода видавався людиною-легендою. Тож нічого дивного в тому нема, що чим далі в часі віддалялася його доба, тим цікавішим для українців ставав мандрівний філософ, перший український байкар, поет, у творчості якого вже звучали виразні тони не силабічної, що була характерною для давньої української літератури, а силабо-тонічної системи віршування. «Своєю творчістю Сковорода підсумував найвищі досягнення давнього українського письменства... Він підводив давню українську літературу до тієї межі, за якою відразу поставала нова українська література». Василь Яременко Народився Григорій Савич Сковорода 3 грудня 1722 р. в с. Чорнухи на тодішній Київщині (нині це Полтавська обл.). Оскільки на сволоці в хаті, де з’явився на світ Григорій, була вирізьблена ціла молитва, то, ймовірно, хтось у родині навіть священникував. Непересічні здібності не по літах розумного Грицька проявлялися дуже рано. Трирічним він уже знав напам’ять не лише молитви, а й усі колядки, щедрівки і віншування, які тільки міг усно перейняти від родичів і сусідів. Виростав хлопчина у середовищі, багатому на історичні перекази та легенди. Початкову освіту, як тоді було прийнято для більшості дітей селянського походження, Григорій здобув у місцевого дяка....
0 Переглянути

Ренесанс і Бароко в давній Україні. Зв’язок української барокової літератури з музикою, архітектурою, образотворчим та декоративно-ужитковим мистецтвом

9 Клас

Як зазначає Д. Чижевський, спочатку поняття «бароко» застосовувалося переважно до сфери пластичних мистецтв (архітектури, скульптури, малярства). Пізніше помітили, що музика і література мають з ними спільні риси. Саме в музиці, на думку М. Максимовича, найважливіша особливість стилю бароко - захопити, вразити, зворушити слухача - не звучить, а промовляє, живе, обпікає, роздирає душу. Глибиною душевних переживань і українськими інтонаціями сповнена барокова музика композитора Максима Березовського (1745-1777), автора духовної музики Артемія Веделя (1767 (за іншими даними 1770 або й 1772)-1808), а також великого майстра хорової музики Дмитра Бортнянського (1751-1825). З іменами цих українських геніїв, слава яких вийшла далеко за межі батьківщини, колишніх вихованців Глухівської співацької школи, що збагатили своїми талантами столичну російську культуру, пов’язаний розвиток симфонічної музики: концертів, кантат, ораторій. Феномен їхнього мистецтва полягав у поєднанні бездоганного професіоналізму найвищого європейського рівня з народними українськими традиціями. Доля талановитих композиторів була трагічною. Артемія Веделя зачинили в будинку для божевільних на дев’ять жахливих і страдницьких літ, а його музику заборонили. До самогубства був доведений російськими заздрісниками-інтриганами Максим Березовський. Від могили Дмитра Бортнянського в Петербурзі не залишилося й сліду. На основі народнопісенних традицій народилися романси літературного походження («Стоїть явір над горою», «Всякому місту звичай і права» Г. Сковороди, «Їхав козак за Дунай» Семена Климовського, низка популярних пісень «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри...», авторство яких приписують полтавській піснярці Марусі Чурай (1625-1653). Розвиток стилю бароко в Україні мав свої особливості. Оскільки в цей історичний період частина українських земель перебувала у складі католицької Польщі, вплив цієї держави на українську культуру був вагомим. Так, українська барокова архітектура західних земель тяжіла до традицій латинських, натомість центральне і східне українське мистецтво - до місцевих, тобто набувало самобутності й автентичних рис (козацьке бароко). Найяскравіше відмінності між західним і центрально-східним українським бароко виявилися передусім в архітектурі, менше - у скульптурі, і майже не різнилося в образотворчому мистецтві....
0 Переглянути

Ренесанс і Бароко в давній Україні. Історично-мемуарна проза

9 Клас

Козацькі літописи було названо літописами за аналогією з історіографічними творами Київської Русі. Насправді це історично-мемуарна проза, тобто спогади очевидців чи близьких у часі до певних історичних подій людей, які у своїх записах використовували свідчення їх учасників та документи. Автори, на відміну від давньоруських літописців, - не духовні особи, не монастирські ченці, а переважно люди військові чи й цивільні. Автори козацьких літописів використовували фольклорні твори, найчастіше думу «Хмельницький і Барабаш», уміщували відгуки іноземних мандрівників, польських істориків. «Козацьких літописців не просто цікавило походження козаків - їх запалювала участь козацтва у славних подіях XVII ст. і, зокрема, національно-визвольної війни 1648-1657 рр. під проводом Б. Хмельницького». Володимир Полєк • «Літопис Самовидця» Текст історіографічного твору невідомого автора виявив Пантелеймон Куліш. Оскільки розповідь у творі велася від першої особи, він назвав його «Літописом Самовидця», дав цьому літописові, просякнутому «українським козацько-старшинським патріотизмом», блискучу оцінку, назвавши його цінним історичним джерелом і визначною пам’яткою української літератури XVII ст. Також П. Куліш використав окремі матеріали цього козацького літопису для створення «Чорної ради» - першого українського історичного роману....
0 Переглянути

Ренесанс і Бароко в давній Україні. Літературні здобутки доби українського Бароко

9 Клас

Література українського Бароко засвідчила великий життєлюбний потенціал народу, його стійкість у протистоянні випробуванням, самобутність, велику творчу обдарованість. Ця історична доба була цінна тим, що не відкидала і не заперечувала культурних набутків минулого й повсякчас дбала про майбутнє. Бароко (від італ. «дивний», «химерний») - напрям у мистецтві та літературі XVІІ-XVІІІ ст., який прийшов на зміну Ренесансові, але не став його запереченням. Для барокової літератури характерні пишномовність, мінливість, ускладнена форма художніх творів, поєднання релігійних і світських мотивів, бажання справити сильне враження (використання гіпербол, парадоксів, протиставлень, гротеску; декоративність; театральність). Доба Бароко в Україні тривала з кінця XVI й аж до кінця XVIII ст. Українське бароко мало такі історичні та культурно-освітні передумови формування: загострення соціальних, міжконфесійних, міжнаціональних суперечностей; значний вплив козацтва на життя України; полеміка між православними і католиками, запозичення українськими авторами стильових прийомів у польських письменників; заснування шкіл, де викладали поетику і риторику, які виховували європейський літературний смак; витіснення візантійства з національної культури. Стиль бароко в Україні мав виразні національні особливості: синтез ідей Середньовіччя, Ренесансу і Просвітництва; релігійність (переважання духовної поезії);...
0 Переглянути

Ренесанс і Бароко в давній Україні. Українська література доби Ренесансу

9 Клас

Із зарубіжної літератури ви вже знаєте, що в часи Ренесансу в Західній Європі (XIV-XVI ст.) прокинулася цікавість до античності, а в центрі мистецьких студій опинилася людина, красива не тільки душею, а й тілом. Якщо в часи Середньовіччя передові люди шукали індивідуального порятунку душі, то Ренесанс, за визначенням Дмитра Чижевського, «не стільки "відкрив”, себто знайшов людину», скільки виокремив її з цілості матеріального та духовного всесвіту. Відродження, або Ренесанс, - історичний період у культурі, мистецтві, у тому числі й літературі, країн Європи у XV-XVI ст. У цей час мовами літератур окремих народів стають національні мови, у красному письменстві й образотворчому мистецтві зароджується реалістичне бачення світу. В Україні епоха Ренесансу почалася дещо пізніше (друга половина XVI - перша половина XVII ст.). У другій половині XVI ст. українська література перебувала під впливом європейського гуманізму й візантійської традиції. Представники останньої, такі як Іван Вишенський, Йов Княгиницький, Йов Почаївський, Ісая Копинський, прославляли християнську громаду з її орієнтацією на загальну рівність. Представники ренесансного антропоцентризму1 та християнського гуманізму - Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький, Захарія Копистенський, Дем’‎ян Наливайко та інші - проповідували активну діяльну особистість, а захоплення вченням Арістотеля сприяло розриву з візантійством, наближуючи суспільство до європейського ідеалу. 1 Антропоцентризм - зосередження на людині....
0 Переглянути

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України. «Слово о полку Ігоревім, Ігоря, сина Святослава, внука Олега...»

9 Клас

Жоден із літературних шедеврів не віддалений від нас так сильно, як «Слово о полку Ігоревім...» (написання цього твору сучасні науковці датують 1185 р. або двома-трьома роками пізніше). І хоча понад два століття не було знайдено жодного іншого списку «Слова о полку Ігоревім...», окрім того, що був утрачений у Москві під час війни Російської імперії з Наполеоном, саме цей твір щоразу спричиняє появу нових досліджень і наукових відкриттів, а текст пам’ятки доводить її оригінальність, незважаючи на те що неодноразово з’являлися сумніви, чи це не значно пізніша в часі підробка. «Світова література знає небагато творів, які б протягом століть захоплювали нові й нові покоління, перетинали межі країн і материків, здобували все ширшу й гучнішу славу. І саме до таких пам’яток належить безсмертне "Слово о полку Ігоревім...” - героїчна, сповнена палкої любові до вітчизни, до свого народу пісня-заклик, яка лине з сивих віків Київської Русі і гаряче відлунює в наших серцях». Леонід Махновець Подібних до нього творів - за рівнем творчого обдарування автора й потенційною силою впливу на слухачів або читачів - у давній українській літературі немає, хоча існують релігійні та художні тексти, написані в період, близький до створення «Слова о полку Ігоревім...»: «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Сказання про князів Бориса і Гліба», «Повість про осліплення Василька Теребовлянського». • Історія знахідки Як засвідчують факти, десятисторінкове «Слово о полку Ігоревім...» було виявлене у збірнику оригінальних і перекладних давньоруських творів на початку 90-х рр. XVIII ст. колекціонером стародавніх шедеврів рукописної спадщини, археологом-аматором і водночас обер-прокурором Святійшого Синоду, президентом Академії мистецтв Росії - графом Олексієм Мусіним-Пушкіним (1744-1817), який, за його ж свідченнями, купив цей стародавній текст разом з іншими старовинними творами в архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Йоіля Биковського в 1791 р. Проте відомо, що майже двадцять років рукописний текст «Слова о полку Ігоревім...» був доступний лише близькому колу друзів-науковців О. Мусіна-Пушкіна, які навряд чи не розуміли, що тримають у руках літературну пам’ятку, що здатна принести велику славу народові, якому належить. Тільки з причини незаконного придбання обачний і далекоглядний обер-прокурор не квапився широко оприлюднювати шедевр. Не секрет, що в ті часи Катерина II вимагала, щоб кожен старовинний рукопис...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 21 22 23 24 25 26 27 28 29 ... 50
Назад

Навігація