Войти
Закрыть

Вплив Біблії на творчість і світогляд Тараса Шевченка

9 Клас

Тарас Шевченко добре знав Біблію, любив її перечитувати. Він захоплювався духовним змістом біблійних книг, цінував їх за сповідування високих моральних ідеалів. Однак не лише це приваблювало поета. Він сприймав Біблію як джерело справжньої релігійності, в основу якої покладено любов до ближнього. Недарма звернення до Бога як утілення любові й вищої справедливості відчувається в усій Шевченковій творчості. Бог уособлює віру поета в неминучу перемогу правди над кривдою, добра над злом. Підтримуючи постійний зв'язок зі своїм народом, поет віддавав перевагу простоті народної релігійності, яка понад усі формальні прояви християнства ставила щиру віру в перемогу справедливості. У його творах народний оптимізм органічно поєднався з християнськими уявленнями про братолюбство як основу гармонійних взаємин у суспільстві. Герої Шевченкових поезій звертаються до Бога, нарікаючи на безкарність зла. Немало поезій містять монологи, що являють собою стилізовані молитовні звернення. Але в усіх випадках духовна розмова поета з Богом сповнена глибокої й непохитної віри в перемогу добра....
0 Переглянути

Ліричні роздуми поета. Доля

9 Клас

Заслання, а потім роки самотнього життя в російській столиці забрали в Шевченка багато фізичних і душевних сил, однак не позбавили його життєвого оптимізму. Поет продовжував мріяти про особисте щастя. Ці мрії відобразились у ліричному творі «Росли, укупочці зросли...» (1860). Для поета, який засуджував зло і звеличував красу материнства, ідеалом особистого життя була родина, заснована на взаємній любові й повазі. Ліричний герой твору вірить у можливість ідеального шлюбу навіть у недосконалому світі, бо двоє щирих людей завжди здатні створити свій затишний куточок добра й любові, захистити його від усіх загроз і зберегти у випробуваннях. Автор захоплюється тими простими людьми, які попри все зберігають душевну чистоту, любов і вірність у подружньому житті. Своє визнання їхньої духовної величі він передає у формі стилізованого молитовного прохання: «Подай же й нам, всещедрий Боже! / Отак цвісти, отак рости, / Так одружитися і йти, / Не сварячись в тяжкій дорозі, / На той світ тихо перейти». У цих словах прочитується ще й сум ліричного героя, якому болить його самотність. Він теж мріє про щастя і не втрачає віри в можливе здійснення ідеалу....
0 Переглянути

Ліричні роздуми поета

9 Клас

Краще зрозуміти Шевченкову лірику допоможуть біографічні обставини її створення. Багато змін у долі поета визначив арешт 1847 року. На нього чекало життя рядового солдата, він був відірваний від звичного оточення, від українських читачів. Та навіть за цих умов поет не полишив творчої праці. Написані вірші автор заносив до невеликих саморобних записників, які було легко сховати. Усього існувало чотири такі «захалявні книжечки». Півтора року Т. Шевченко був художником у науково-географічній експедиції, що займалася вивченням Аральського моря, потім жив в Оренбурзі. Він багато писав і малював. Через це за доносом одного з офіцерів у 1850 році його заарештували. Арешт гнітюче вплинув на Шевченка, призвів до тривалої творчої кризи. Наступне заслання довелося відбувати на півострові Мангишлак у несприятливих для здоров'я кліматичних умовах. Лише після смерті царя Миколи І з'явилася надія на звільнення. В ув'язненні й на засланні поетові судилося провести більш як десять років. По дорозі із заслання в 1857 році Т. Шевченко мусив зупинитися в Нижньому Новгороді. Там написав нові твори, зокрема й ліричну медитацію «Доля». Згодом він оселився в Петербурзі. У 1859 році відвідав родичів у Кирилівці, мріяв про власну домівку на батьківщині. Мрія не здійснилася: поета заарештували й вислали до російської столиці, де й минули останні роки його життя....
0 Переглянути

Жіноча доля в поезії Т. Шевченка. Наймичка

9 Клас

Символічний підхід до розкриття теми жіночої долі, ледь накреслений у «Наймичці», повною мірою був реалізований у поемі «Марія». Цей твір, який належить до пізньої творчості Т. Шевченка, став своєрідним підсумком в осмисленні теми материнства. Автор запропонував дуже суб'єктивне трактування євангельської розповіді про Марію та її сина Ісуса. Він наблизив священну історію до сприйняття українських читачів. Залучення фольклорних художніх деталей дозволило йому показати звичайну жінку й водночас підкреслити, що саме в таких «звичайних» людях криється величезна сила, яка здатна змінювати світ. У цьому образі поєдналися риси стражденної української жінки-покритки і величної у своєму святому материнстві Богородиці. Поет змалював матір як джерело любові й добра, утвердив ідею самовідданої боротьби за вічні життєві цінності. Шевченко пройшов через творчу еволюцію в розкритті теми жіночої долі від романтичного образу Катерини до освяченого євангельським авторитетом образу Марії. Дослідниця Валерія Смілянська писала: «Позбавивши євангельську історію будь-якої містики, поет не принизив Марію; навпаки, вмістив її як найбільший скарб "в душі невольничій, малій"..., творячи апофеоз родини — Матері й Сина, що віддали себе громадському служінню заради високих ідеалів правди, справедливості, "всетворящої" любові, братерства»....
0 Переглянути

Жіноча доля в поезії Т. Шевченка. Катерина

9 Клас

У «Наймичці» (1845) Т. Шевченко розвинув тему материнства. Як і в «Катерині», у цьому творі зображено героїню, яка народила дитину поза шлюбом. Однак її життєвий вибір інший, ніж у Катерини, котра в розпачі покінчила життя самогубством. Усвідомлення власної соціальної неповноцінності в умовах звичаєвого права, що передбачало осуд позашлюбних стосунків, з одного боку, та самовіддана любов до власної дитини, з другого, змушують її зректися материнства. Відмовляючись від права називатись матір'ю та віддаючи свого сина чужим людям, вона хоче зробити його повноцінним членом суспільства — знімає з нього ганебне тавро байстрюка. Залишивши сина на виховання бездітному подружжю, героїня перебуває поряд із ним як наймичка, але до останніх хвилин свого життя не зважується розкрити таємниці. Поема приваблює емоційним змістом образу головної героїні. Вона не постає у творі як грішниця. Самозречення Ганни, яка своє життя присвятила синові, автор осмислює як високу жертовність. Для характеристики Ганни дуже важливі її монологи, у яких вона виявляє свої емоції. Приваблює її материнське ставлення до сина, постійна турбота про його благополуччя. Ганна останні роки свого життя ходить на прощу до Києва, молиться за свою дитину. Автор дає зрозуміти читачам, що ця героїня давно спокутувала помилку молодості своєю самовідданою жертовною любов'ю. Він підносить материнську любов до рівня святого почуття, непрямо відсилаючи читачів до найважливішого в християнській культурній традиції жіночого образу — Богородиці....
0 Переглянути

Жіноча доля в поезії Т. Шевченка

9 Клас

У мистецтві є теми, близькі й зрозумілі людям різних епох. Вони не вичерпують себе повністю, а розкриваються щоразу новими гранями. Є в цих «вічних темах» особлива притягальна сила, що змушує митців повертатися до них знову й знову. Вони мають загальнолюдське значення. До «вічних» належать не лише філософські теми на кшталт життя і смерті, добра і зла, а й більш конкретні теми кохання, війни тощо. До вічних належить і тема жіночої долі та один з її варіантів — тема материнства. Ідеальним утіленням ідеї материнства в українській традиції здавна вважався образ Богородиці. Від часів прийняття християнства українці виявляли особливу увагу до цього образу. Він вийшов поза межі церковного життя й був органічно сприйнятий народною свідомістю. Козаки вважали Богородицю своєю небесною заступницею. Народний ідеал не проводив чіткої межі між земним і небесним. Недарма в народній уяві Богородиця наблизилась до реалій українського життя, набула земних рис. Саме на цей народний ідеал багато в чому орієнтувався Т. Шевченко, працюючи над темою материнства та жіночої долі....
0 Переглянути

Послання поета до свого народу («І мертвим, і живим, і ненарожденним...»). І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє

9 Клас

Якщо в поемі «Сон» Т. Шевченко спрямував свою сатиру проти Російської імперії як зовнішнього зла, то в посланні він звернувся до критичного осмислення внутрішнього українського життя. Не випадково твір побудований так, що в ньому звучать суперечки, заклики, перестороги, навіть погрози, а адресати для автора то «недолюди», то «брати». Уже від початку поет виявляє себе як пророк, якому відкрилась уся глибина народного горя («Тілько я, мов окаянний, / І день і ніч плачу...»). Розпач переростає у звинувачення та заклик до українців, які миряться з таким становищем: «Схаменіться, недолюди, / Діти юродиві!» Після емоційного вступу поет переходить до аналізу причин виродження української еліти. Автор апелює до національної свідомості читачів, закликає триматися свого родового досвіду. Бо навіть найкраща чужоземна наука нічого не варта, якщо не приносить духовної свободи. Попри засвоєні гучні слова, прогресивні заклики, на ділі все лишається як колись: «І хилитесь, як і хилились! / І знову шкуру дерете / З братів незрящих, гречкосіїв». Виголосивши аргументи-застереження, автор нагадує про неминучу розплату за байдужість до народних страждань: «Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде. / Розкуються незабаром / Заковані люде, / Настане суд...». Вислови автора прості й водночас афористичні. У них звучить критика дилетантизму і всезнайства, відірваного від реальних проблем. Соромно знати всі слов'янські мови, та не знати до пуття рідної. Те саме стосується й історії: некритичне сприйняття минулого не дає чіткого розуміння сучасного життя. Поетове ставлення до козацької верхівки доволі жорстке: «Раби, подножки, грязь Москви, / Варшавське сміття — ваші пани / Ясновельможнії гетьмани». Тож чи є підстави пишатися такими предками, які передали нащадкам лише «свої кайдани»? Зрештою, автор робить гіркий висновок: «Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають»....
0 Переглянути

Послання поета до свого народу («І мертвим, і живим, і ненарожденним...»)

9 Клас

Літературне послання може бути звернене не лише до конкретної особи, а й до великої групи людей. Як видно з повної назви твору, «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» (1845) адресоване всій нації поза часовим і територіальним вимірами її буття. Такий тип звернення дуже подібний до спілкування пророка зі своїм народом; він, зокрема, характерний для біблійних пророків та апостолів, які проголошували істину й викривали прояви зла. Т. Шевченкові в період «трьох літ» образ поета-пророка був дуже близьким. Поет вірив у здатність натхненного правдивого слова впливати на свідомість людей і спонукати до змін. Не випадково він обрав епіграф із Соборного (тобто зверненого до багатьох) послання апостола Іоанна Богослова. За його допомогою автор нагадує про братню любов як духовну основу національної єдності. Слова поета звернені в першу чергу до української еліти, освічених поміщиків, які на словах підтримували передові ідеї, а на ділі з байдужістю ставились до соціального й національного поневолення свого народу....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 26 27 28 29 30 31 32 33 34 ... 50
Назад

Навігація