Т. Шевченко створив десять вільних перекладів псалмів, які відповідали його власним ідейним пошукам. Майстерно розставивши акценти, він наділив давню духовну лірику актуальним звучанням, наблизив її до болючих проблем українського народу. Поет утверджував перемогу пригнобленого люду над «катами», проголошував настання справедливого ладу. Звертаючись по заступництво до Бога, ліричний герой «Давидових псалмів» засуджує зажерливих і злих «владик», указує на рівність багатих і бідних перед Богом, уславлює братню любов, висловлює віру в справедливий вищий суд. «Діла добрих оновляться, / Діла злих загинуть», — у цих Шевченкових рядках сконцентровано основну ідею всього циклу.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Що таке псалми?
• 2. Кому приписують їх авторство?
• 3. Чим поета привабили біблійні псалми?
• 4. Яку назву має цикл переспівів псалмів?
• 5. Які акценти поставив автор у своїх переспівах?

СВІТЛЕ ПРОРОЦТВО («ІСАІЯ. ГЛАВА 35»)

Художнє осмислення Біблії було особливо плідним в останній період творчості Т. Шевченка, коли він повернувся із заслання. У цей час викривальні мотиви поет утілював у наслідуванні біблійних пророків («Ісаія. Глава 35», «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19», «Осія. Глава XIV»). Шевченків вірш наближається до піднесених рядків біблійних пророцтв і псалмів. Автор то вибухає ненавистю до кривавих царів-тиранів, то поетизує страдників і праведників, пророкуючи оновлення народного життя. Наслідуючи старозавітного пророка у вірші «Ісаія. Глава 35» (1859), поет проповідує прийдешнє утвердження правди, покарання лиходіїв і щасливе життя для всіх скривджених та зневажених.

Ісаія — один із біблійних пророків, який у своїх проповідях торкався не лише релігійних, а й морально-етичних та соціальних питань. Він таврував жадібність і грошолюбство суспільної верхівки, засуджував жорстокість у ставленні до слабких і беззахисних, нагадував про неминучість вищого суду й перемогу справедливості. На основі його пророцтва український поет створив справжній гімн перемоги добра та правди. Він використав прийом паралелізму — зіставив оновлення природи із чудесним оновленням у житті народу. Пробудження природи — вищий знак, що вказує на прихід довгоочікуваних змін. Кожен одержить по заслугах, і перед праведними відкриються шляхи «вольнії, широкії» до нового життя: «І спочинуть невольничі / Утомлені руки, / І коліна одпочинуть, / Кайданами куті!»

Пророк Ісаія (Рафаель, 1512)

Шевченко створив піднесений, урочистий твір. Автор не показав у ньому народних страждань, а звернувся натомість до прийдешнього, яке принесе волю. Це справді гімн майбутнього щасливого життя. Характеризуючи Шевченків твір, український літературознавець Юрій Бойко писав: «У пророка Ісаії, в 35 главі, що її оце переспівує Шевченко, є "спасенні" і є "нечисті", царство "нечистих" згине, "спасенних" збудується. Шевченко увиразнює в своєму переспіві момент соціальний. На місце "нечистих" ставить "владик", а в іншому варіанті рукопису — просто царів. "Спасенних" замінює "рабами". Від цієї заміни поезія оживає фарбами сучасності і звучить як ораторія, як гімн в честь переможного ходу Божої справедливості, що визволяє убогих і воздає злодіям за їхні злочинства».

Звернення Т. Шевченка до Біблії важливе не лише в громадянському та мистецькому плані. Воно має ще й національне значення. Поет у своїй творчості розкрив своєрідність власне українського погляду на християнські цінності, поєднавши тим самим народні етичні уявлення із загальнолюдськими.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. У яких творах поет наслідував біблійних пророків?
• 2. Ким був пророк Ісаія?
• 3. Проти чого він виступав?