Ліричні роздуми поета

БІОГРАФІЧНИЙ КОНТЕКСТ

Краще зрозуміти Шевченкову лірику допоможуть біографічні обставини її створення. Багато змін у долі поета визначив арешт 1847 року. На нього чекало життя рядового солдата, він був відірваний від звичного оточення, від українських читачів. Та навіть за цих умов поет не полишив творчої праці. Написані вірші автор заносив до невеликих саморобних записників, які було легко сховати. Усього існувало чотири такі «захалявні книжечки».

Серед товарищів (Т. Шевченко, 1851)

Півтора року Т. Шевченко був художником у науково-географічній експедиції, що займалася вивченням Аральського моря, потім жив в Оренбурзі. Він багато писав і малював. Через це за доносом одного з офіцерів у 1850 році його заарештували. Арешт гнітюче вплинув на Шевченка, призвів до тривалої творчої кризи. Наступне заслання довелося відбувати на півострові Мангишлак у несприятливих для здоров'я кліматичних умовах.

Лише після смерті царя Миколи І з'явилася надія на звільнення. В ув'язненні й на засланні поетові судилося провести більш як десять років. По дорозі із заслання в 1857 році Т. Шевченко мусив зупинитися в Нижньому Новгороді. Там написав нові твори, зокрема й ліричну медитацію «Доля». Згодом він оселився в Петербурзі. У 1859 році відвідав родичів у Кирилівці, мріяв про власну домівку на батьківщині. Мрія не здійснилася: поета заарештували й вислали до російської столиці, де й минули останні роки його життя.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Куди поет записував свої твори часів заслання?
• 2. За що Т. Шевченка заарештували в 1850 році? Як це на нього вплинуло?
• 3. Куди його відправили після заслання?
• 4. Коли Т. Шевченко востаннє побував в Україні?
• 5. Чому він повернувся до Петербурга?

Досліджуємо самостійно

• 6*. Поясніть, чому біографічний контекст допомагає краще зрозуміти творчість поета.

Порівнюємо твори різних видів мистецтва

• 7. Розгляньте ілюстрацію на с. 203. Який настрій викликає у вас малюнок Т. Шевченка? Як малюнок допомагає зрозуміти внутрішній світ поета?

ТЕОРЕТИЧНИЙ КОМЕНТАР

Якщо в епічному творі діють різні персонажі, то в ліриці ми, як правило, знайомимося лише з одним героєм — ліричним. Це художній двійник автора, носій його думок і переживань. Він має багато спільного з реальною особистістю автора, але не тотожний йому, адже в літературному творі не обійтися без художнього вимислу й ідеалізації. Ми судимо про ліричного героя за його думками, переживаннями й емоціями — за тим, як саме він сприймає світ.

Ліричній поезії властивий автобіографізм. Це не події з життя автора, а насамперед відображення емоцій і настроїв, викликаних цими подіями. Не випадково лірику нерідко визначають як душевну й духовну автобіографію письменників.

Слід пам'ятати, що ліричні твори передають не лише мінливість настроїв та емоцій. Вони можуть охоплювати весь внутрішній світ людини зі складними роздумами морального, соціального, філософського характеру. Художньо представити ці роздуми дозволяє окремий жанр — медитація. Його назва походить від латинського слова meditatio — роздум. У медитації ліричний герой максимально наближений до самого автора. Його хвилюють філософські проблеми, він прагне розібратися в самому собі, у своїх відносинах зі світом та власною долею.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Чому ліричного героя вважають художнім двійником автора?
• 2. Чи може він відрізнятися від автора?
• 3. На підставі чого ми характеризуємо ліричного героя?
• 4. Чи можна вважати ліричну поезію душевною автобіографією автора? Чому?
• 5. Як називається жанр лірики, у якому переважають не емоції, а роздуми автора?

ЛІРИЧНІ НАСТРОЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ЧАСІВ ЗАСЛАННЯ

Переважну більшість творів, написаних Т. Шевченком на засланні, складає лірика. Поет опинився в майже цілковитій ізоляції, далеко від своїх однодумців. Звідси й наявність сумних, мінорних ліричних інтонацій. Іноді Шевченків герой немов балансує на межі зневіри. У вірші «Самому чудно. А де ж дітись?..» його охоплює емоційне неприйняття неволі, яке все ж не переходить у розпач. Йому вистачає мудрості й витримки, аби визнати: «Людей і долю проклинать / Не варт, єй-богу».

Ханга-баба (Т. Шевченко, 1851)

А щоб уберегтися від зневіри, поет шукає розради, духовного захисту. Для цього він подумки переноситься до рідної України, звертається до її героїчної історії та фольклору як джерела натхнення. Особистісні переживання в Шевченка часто поєднуються з громадянськими почуттями. Так, у вірші «І виріс я на чужині...» спогади про дитинство й рідне село переростають у викриття зла й несправедливості: «І не в однім отім селі, / А скрізь по славній Україні / Людей у ярма запрягли / Пани лукаві». Майже всі Шевченкові твори часів заслання перейняті настроями нескореності й готовності до нових випробувань. Його ліричний герой може сумніватися, переживати емоційну кризу, однак він завжди пам'ятає про свою місію. Поет покликаний перебувати в духовному єднанні зі своїм народом, нести правдиве слово, бути вищим за особисті вагання й сумніви.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Які настрої виявились у Шевченковій ліриці часів заслання?
• 2. До яких тем звертався автор?
• 3. Назвіть основні риси ліричного героя у творах Т. Шевченка періоду заслання.

Запрошуємо до дискусії

• 4. На засланні Т. Шевченко зробив чимало малюнків, на яких зобразив природу, людей із тих країв, де він перебував. Але писав Тарас Григорович лише про Україну. Чому поет не зображував дійсність, яка його оточувала, а подумки переносився до рідного краю?

РОЗМОВА З ДОЛЕЮ

Тарас Шевченко продовжував творчу працю до останніх днів свого життя. Серед його поезій, написаних після заслання, чимало ліричних. У них відобразилась громадянська позиція, почуття й переживання автора.

Досить виразним є прагнення вже немолодого поета підбити підсумки пройденого життєвого шляху, осмислити минуле, поміркувати над майбутнім. Його лірична медитація «Доля» (1858) містить і спогад про дитинство, і філософські роздуми. Вона відкриває цикл із трьох поезій (до нього належать ще вірші «Муза» і «Слава»). Автор написав ці твори в етапний період свого життя — після завершення десятирічного заслання.

Тарас Шевченко (автопортрет, 1851)

Ліричний герой намагається розібратись у собі, осмислити власне буття у світі. Немов озираючись у минуле, він веде уявну розмову зі своєю долею. Герой згадує дитинство — час, коли тільки розпочався його шлях до науки, до слова. Він визнає, що доля не принесла йому багато щастя, але не нарікає на неї. Навпаки, вона уявляється йому «другом, братом і сестрою», вірною супутницею. Це доля нелукава й незрадлива, яка веде тернистим шляхом до слави. Переживши ув'язнення й заслання, подолавши чимало сумнівів і вагань, поет із гідністю міг сказати, звертаючись до своєї долі: «Ми просто йшли, у нас нема / Зерна неправди за собою».

У зв'язку з цим відомий учений Сергій Єфремов писав: «Слово для Шевченка тільки через те й дороге таке, що воно служить за видимий знак правди, тієї бажаної основи всіх людських стосунків; ми бачимо, що скрізь у нього правда і слово стоять поруч, єднаються неподільно...».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно