Цей твір став кодексом честі й совісті української нації. Шевченко в невеликому вірші зумів вибудувати концепцію життя нації, об’єднавши минуле, сучасне і майбутнє. Ключовою для розуміння глибинного змісту твору є його повна назва «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє». Поет знову звертається до земляків, продовжуючи умовний діалог, розпочатий ще в поемі «Сон». За що картав Шевченко «земляків» у комедії «Сон»? Насамперед Кобзар говорить про те, що Україна - це славна історія, неповторна мова, могутня культура, невмирущий фольклор. І ті, до кого поет звертається, повинні це усвідомлювати. Вони мають почуватися дітьми, а не байстрюками на своїй землі, національна ідея - ось те, навколо чого повинні об’єднатися українці в боротьбі за вільне майбутнє. Дата написання твору - 14 грудня 1845 року - досить промовиста. Це були двадцяті роковини повстання декабристів. Напевно, і цим Шевченко прагнув підкреслити необхідність остаточного прозріння й боротьби свідомих українців за свободу своєї Вітчизни. Провідні ідеї, висловлені Шевченком у «Посланії...», - протест проти соціального та національного гноблення, заклик любити рідний край і народ, возз’єднатися різним суспільним верствам в Україні. «Посланіє...» адресоване передовсім «землякам» - українській дворянській інтелігенції та ліберальному панству. Поет закликає їх припинити «запрягати людей у тяжкі ярма», «дерти шкуру з братів незрячих, гречкосіїв», бо настане колись суд, і тоді «сторіками» потече «кров у синє море». Шевченко радить розвивати національну культуру, а не сліпо переносити чужі гасла й чужі ідеї на національний ґрунт....
|