Войти
Закрыть

Андрій Чайковський (1857—1935)

9 Клас

Андрій Якович Чайковський народився 15 травня 1857 р. в місті Самбір на Львівщині в родині дрібного урядовця. Рано осиротів, і його виховували родичі. Початкову освіту одержав у дяка с. Гордині, закінчив у 1877 р. Самбірську гімназію. Відбувши річну військову службу, вступив на філософський факультет, а через рік перейшов на правничий відділ Львівського університету. Працював адвокатом у Львові, потім у Бережанах відкрив адвокатську канцелярію. Перед Першою світовою війною переїхав до Самбора, а після війни поселився в Коломиї, де й жив до дня смерті 2 червня 1935 р. Літературна діяльність письменника розпочалася 1888 року. Писати він почав ще в гімназії під впливом прочитаних книжок. Створював драми й оповідання. Андрій Чайковський швидко здобув славу всеукраїнського письменника. Велику популярність йому принесли твори «Олюнька» та «В чужім гнізді». Їх високо оцінив Іван Франко. Один за одним з'являлися твори про історію козаччини: «Козацька помста», «За сестрою», «З татарської неволі», «Украдений син» та багато інших. Не тільки твори селянської тематики, повісті про інтелігенцію, а й численні історичні оповідання були підготовчою роботою до написання історичного роману «Сагайдачний»....
0 Переглянути

Борис Грінченко (1863—1910)

9 Клас

Грінченко Борис Дмитрович — український письменник, педагог, літературознавець, історик. Він мав багато псевдонімів: В. Чайченко, Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вільховий, Перекотиполе, Гречаник. Народився Борис Дмитрович Грінченко 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр Харківської губернії (тепер Сумська область) в родині збіднілих дрібнопомісних дворян. З 1874 по 1879 рік Борис Грінченко навчається у Харківському реальному училищі, де зближується з народницькими гуртками. За поширення заборонених царським урядом видань його заарештовують і кілька місяців тримають в ув'язненні. Після звільнення Борису Дмитровичу довелося залишити навчання і самому почати заробляти на прожиття. Здобута самоосвіта дозволила Б. Грінченку скласти іспити на звання народного вчителя при Харківському університеті. З 1881 року починається його освітньо-педагогічна діяльність, яка тривала до 1893 року. Працював учителем у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Всі роки роботи Грінченко пильно придивлявся до життя дітей і поза школою. Його цікавили їхні взаємини, між собою і з дорослими, робота вдома, різні забавки. Він прагнув зрозуміти, як вони сприймають навколишній світ, чим цікавляться, про що мріють....
0 Переглянути

Богдан Лепкий (1872—1941)

9 Клас

Народився Богдан Лепкий 4 листопада 1872 року на хуторі Кривенький на Тернопільщині в сім'ї священника. З шести років жив у Бережанах у діда священника. Основи шкільної науки Богдану викладав домашній учитель. З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах. Після закінчення школи вступив до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання. Після закінчення гімназії у 1891 році вступив до Віденської академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту. Пізніше навчався у Віденському та Львівському університетах. Спочатку вчителював у Бережанській гімназії. Був близьким з І. Франком, М. Вороним, які підтримали його перші збірки оповідань. Став членом гуртка західноукраїнських літераторів «Молода муза». Займався творчою діяльністю. Згодом з'явилися перші оповідання: «Дідусь», «Нездала п'ятка», «Над ставом», «Гусій» та ін. Його нові книжки перекладали чеською, польською, німецькою та іншими мовами. 1899 року їде до Кракова, де розпочинає свою викладацьку (педагогічну) діяльність у гімназіях, читає лекції з української мови та літератури. Згодом отримує посаду лектора в Ягеллонському університеті. Перша світова війна застала сім'ю Лепких у Кракові. Його було мобілізовано до австрійського війська. Та завдяки сприянню друзів він не був відправлений в армію. Займався просвітницькою роботою в таборах для військовополонених солдатів....
0 Переглянути

Тимофій Бордуляк (1863—1936)

9 Клас

Бордуляк Тимофій Гнатович народився 2 лютого 1863 року в селі Бордуляки Бродівського повіту (нині Бродівський район, Львівська область) у селянській родині. Початкову освіту здобув у народній школі в селі Станіславчик. Згодом вступив до єдиної тоді української гімназії у Львові. Тут зазнав тяжких злиднів, бо з дому не одержував майже ніякої допомоги. Єдиним джерелом прибутку були приватні уроки: юнак готував до вступу в гімназію панських дітей. Попри обмаль часу, Тимофій добре вчився. Особливо любив гуманітарні науки. У гімназії він уперше прочитав твори Шевченка, Франка та інших українських письменників. Навчаючись у старших класах, Бордуляк почав писати вірші, але до друку подавати не наважувався. Закінчивши гімназію, вступив до духовної семінарії. Тут навчання було безплатне, ще й у бурсі можна жити й харчуватися. Тимофій старанно вчився, багато читав. Крім грецької, латинської та польської мов, які викладалися в семінарії, самотужки вивчав французьку, німецьку, італійську. Продовжував складати вірші. Один із них був надрукований у журналі, коли поету-початківцю було двадцять чотири роки. Закінчивши навчання, Т. Бордуляк усе життя служив священником у віддалених селах Галичини. Брав активну участь у діяльності «Просвіти», громадському житті. Організував початкові школи з українською мовою навчання для селян в селах Носівці та Городище. Мав великий авторитет серед простого народу та священства....
0 Переглянути

Олекса Стороженко (1806—1874)

9 Клас

Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 р. у селі Лісогори Чернігівської області в родині дрібного поміщика. Дитинство майбутнього письменника минуло на Полтавщині. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. Виданий Олексі Стороженкові атестат засвідчує, що в гімназії він вивчав російську, французьку, німецьку, латинську мови, історію, географію і виявив неабиякі успіхи. Майже тридцять років Олекса Стороженко перебував на військовій службі, пройшовши шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика в драгунському полках. Згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу. Здебільшого служив в Україні й, виконуючи різноманітні доручення, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу. Завдяки цьому він добре вивчив життя і побут селянства в Південній Україні, зустрічався з колишніми січовиками, від яких почув перекази та легенди про Запорозьку Січ. Цей життєвий матеріал митець узяв за основу багатьох творів. Письменник брав участь у кількох воєнних кампаніях російсько-турецької війни, у придушенні польського повстання, у поході в Угорщину, де під час бою його контузило. 1864 року Олексу Стороженка перевели до м. Вільно (сучасний Вільнюс — столиця Литви). У відставці в чині дійсного статського радника, Олекса Стороженко жив на хуторі поблизу м. Бреста (Білорусь)....
0 Переглянути

Євген Гуцало (1937—1995)

9 Клас

Тонко розуміти, відчувати прекрасний світ дитинства може не кожен. Для цього треба мати талант. Таким талантом, яскравим, самобутнім, володів Євген Гуцало, прозаїк, поет, кіносценарист. Його твори для дітей — це чарівний світ, де легко і просто народжується казка, де живуть її добрі герої. Народився Євген Пилипович Гуцало 14 січня 1937 року в селі Старий Животів (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів. Пробувати свої сили в літературі Євген почав рано. Надсилав свої вірші й оповідання до дитячих газет і журналів, але жодного рядка не було надруковано. Та все ж хлопець твердо вирішив стати письменником. А ще багато читав. Пізніше в автобіографії письменник зазначить: «У дитинстві книжка була самим життям...». Після блискучого закінчення середньої школи він вирішив вступати до Київського університету ім. Т. Шевченка на факультет журналістики, але не пройшов за конкурсом. Через рік Євген стає студентом філологічного факультету Ніжинського педагогічного інституту. Він багато читає, пише, шукає свій шлях у літературі, свою тему в ній. Дитяча мрія Євгена Гуцала таки здійснилася, і він став в один ряд із класиками вітчизняної літератури. З-під його пера вийшло понад сто книг. Поважну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август», «З горіха зерня», «Дениско». А за книжки «Саййора» та «Пролетіли коні» Євгена Гуцала було відзначено Державною премією імені Т. Г. Шевченка....
0 Переглянути

Володимир Винниченко (1880—1951)

9 Клас

Володимир Винниченко народився 28 липня 1880 року в місті Єлисаветграді у селянській родині. Спершу хлопчик учився в народній сільській школі, потім у єлисаветградській гімназії, але через матеріальні нестатки не зміг її закінчити. Наймитував у поміщицьких маєтках і вчився самотужки. Екстерном блискуче склав іспити за гімназійний курс і став студентом юридичного факультету Київського університету. Як неблагонадійного його виключили з першого курсу університету, а потім заарештували й віддали в солдати. Арешти, солдатчина, переслідування, ув'язнення змусили Винниченка часто виїжджати за кордон. Він жив в Австрії, Франції, Швейцарії, Італії, проводив підпільну революційну діяльність, писав нові літературні твори. Коли перемогла Лютнева революція 1917 року, В. Винниченко очолив перший уряд Української Народної Республіки, був призначений генеральним секретарем Міністерства внутрішніх справ, де відстоював ідеї суверенності та незалежності України. Після падіння Української Народної Республіки, у вересні 1920 року, коли Україна була в розпалі громадянської війни, Володимир Винниченко назавжди із родиною виїжджає до Австрії. На чужині В. Винниченко не пориває зв'язок з Україною, турбується її долею, багато працює. Він написав понад сто оповідань, десятки п'єс, 14 романів....
0 Переглянути

Павло Тичина (1891—1967)

9 Клас

Відомий український поет. Народився 23 січня 1891 р. в с. Піски на Чернігівщині в родині сільського дяка. Від батька перейняв любов до малювання та співів. Вчився спочатку в земській початковій школі в селі Піски. Пізніше закінчив бурсу. Під час навчання у Чернігівській духовній семінарії П. Тичина захоплювався музикою, малюванням, співав у церковному хорі. Відвідував «суботи» Михайла Коцюбинського — зібрання творчої молоді. Вони справили значний вплив на становлення творчості Тичини. Саме Михайло Коцюбинський уперше назвав Павла справжнім поетом. Вищу освіту здобув у Київському комерційному інституті, але життєвий шлях митця був назавжди пов'язаний з мистецтвом, літературою. Працював у харківському журналі «Червоний шлях», був директором Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, очолював Міністерство освіти. Лауреат державних літературних премій, мав урядові нагороди. У 1918 р. вийшла перша збірка П. Тичини «Сонячні кларнети». Він автор збірок «Замість сонетів і октав», «Плуг», «Вітер з України». Відомий і як перекладач, знав кілька мов....
0 Переглянути

Леся Українка (1871—1913)

9 Клас

Видатна українська письменниця народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський у дворянській родині. Її мати була також письменницею, відомою під ім'ям Олена Пчілка. Родина мешкала в Луцьку та Ковелі, але дитинство переважно минало в мальовничому волинському селі Колодяжному, серед розкішної природи, в товаристві сільських дітей. Леся виділялася здібностями та старанністю. Виявляла інтерес до малярства, мала хист до музики, старанно вчилася грати на фортепіано. У листі до свого дядька Михайла Драгоманова 1890 року вона писала: «Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт». Цей «жарт» — початок туберкульозу кісток, з яким вона буде боротися все своє життя. Взимку 1881 року в Луцьку на річці Стир у сильний мороз Леся промочила ноги в крижаній воді. Згодом лікар визначив тяжкий діагноз: туберкульоз кісток. Після операції лівої руки в жовтні 1883 року Леся вже не могла мріяти про високу професійну майстерність музиканта. Хвороба спричинилася до того, що дівчинка зовсім не ходила до школи. Вона не закінчила жодного навчального закладу. Та здібна до науки і дуже працьовита, Леся стала високоосвіченою людиною, однією з найоригінальніших поеток у світовому красному письменстві....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
Назад

Навігація