Леся Українка

(1871—1913)

Видатна українська письменниця народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський у дворянській родині. Її мати була також письменницею, відомою під ім'ям Олена Пчілка. Родина мешкала в Луцьку та Ковелі, але дитинство переважно минало в мальовничому волинському селі Колодяжному, серед розкішної природи, в товаристві сільських дітей.

Леся виділялася здібностями та старанністю. Виявляла інтерес до малярства, мала хист до музики, старанно вчилася грати на фортепіано. У листі до свого дядька Михайла Драгоманова 1890 року вона писала: «Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт». Цей «жарт» — початок туберкульозу кісток, з яким вона буде боротися все своє життя.

Взимку 1881 року в Луцьку на річці Стир у сильний мороз Леся промочила ноги в крижаній воді. Згодом лікар визначив тяжкий діагноз: туберкульоз кісток. Після операції лівої руки в жовтні 1883 року Леся вже не могла мріяти про високу професійну майстерність музиканта.

Хвороба спричинилася до того, що дівчинка зовсім не ходила до школи. Вона не закінчила жодного навчального закладу. Та здібна до науки і дуже працьовита, Леся стала високоосвіченою людиною, однією з найоригінальніших поеток у світовому красному письменстві.

Систематична, наполеглива праця над самоосвітою дала плідні наслідки. Маючи феноменальні здібності до мов, поетеса знала майже всі основні європейські мови, а також старогрецьку і латинську — всього понад десять мов. Французькою, німецькою, італійською могла навіть писати вірші.

У дев'ять років писала непогано, в тринадцять почала друкуватись. Починаючи з 1884 року, Леся активно пише вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря». Саме цього року з'явився псевдонім «Леся Українка». Про рівень її освіти може свідчити і той факт, що у 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

Побувавши 1891 року на Галичині, а пізніше й на Буковині, Леся Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України. Перша поетична книжка Лесі Українки «На крилах пісень» вийшла у Львові на початку 1893 року. У червні 1894 року збувається давня мрія Лесі — вона їде в Болгарію до свого дядька Михайла Драгоманова. Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору поетеси.

Пізніше виходять поетичні збірки письменниці: «Думи і мрії», «Відгуки». Її перу належать твори «Лісова пісня», «Камінний господар», «Бояриня» та інші. Вірші Лесі Українки надзвичайно ліричні, сповнені романтичного пафосу, оптимізму й життєлюбства. «Се талант наскрізь мужній, хоч не позбавлений жіночої грації і ніжності», — писав про неї Іван Франко.

Через хворобу письменниця вимушена була покинути Україну — холодний клімат не дозволяв жити в рідній стороні. Вона оселилася на півдні. Літом жила на Кавказі, а зимою вибиралася до Єгипту. Та хвороба прогресувала.

У травні 1913 року поетеса останній раз відвідала Київ. Та згодом змушена була повернутися на Кавказ, у Кутаїсі.

A 1 серпня 1913 року в Грузії, у містечку Сурамі, Леся Українка померла. Її тіло перевезли до Києва, поховали на Байковому кладовищі.

Запитання

• 1. Які здібності мала Леся?
• 2. Чому вона стала високоосвіченою людиною, хоча не закінчила жодного навчального закладу?
• 3. Назви поетичні збірки Лесі Українки.
• 4. Чому поетеса часто жила за кордоном?

До речі...

Лесю Українку вважають символом України, геніальною поетесою, провісницею волі, незламною патріоткою.

Вечірня година

Уже скотилось із неба сонце,

Заглянув місяць в моє віконце.

Вже засвітились у небі зорі,

Усе заснуло, заснуло й горе.

Вийду в садочок та погуляю,

При місяченьку та й заспіваю.

Як же тут гарно, як же тут тихо,

В таку годину забудеш лихо!

Кругом садочки, біленькі хати,

І соловейка в гаю чувати.

Ой, чи так красно в якій країні,

Як тут, на нашій рідній Волині!

Ніч обгорнула біленькі хати,

Немов маленьких діточок мати,

Вітрець весняний тихенько дише,

Немов діток тих до сну колише.

Запитання

• 1. Які почуття й роздуми викликала у тебе ця поезія? Чому?
• 2. Як ти розумієш слова: «Ніч обгорнула біленькі хати, немов маленьких діточок мати»?

Домашнє завдання

Підготуйся до виразного читання вірша.

Калина

Козак умирає, дівчинонька плаче:

«Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!»

— Ой, коли ж ти справді вірная дівчина,

Буде з тебе на могилі хороша калина.

«Ой, що ж тобі, милий, з того за потіха,

Щоб я мала червоніти серед мого лиха?

Ой, що ж тобі, милий, з того за відрада,

Щоб я мала процвітати, як мені досада?

Чи то ж тобі стане миліш домовина,

Як я буду зеленіти — німа деревина?»

— Як упадуть роси на ранні покоси,

То не в мою домовину, а на твої коси,

Як припече сонце веснянії квіти,

Хай не в'ялить моїх костей, тільки твої віти.

Ой, так не затужить і рідная ненька,

Як ти, моя калинонько, моя жалібненька...

Ой, ще ж над миленьким не зросла й травиця,

Як вже стала калиною мила-жалібниця.

Дивуються люди і малії діти,

Що такої пригодоньки не видали в світі:

«Чия то могила в полі при дорозі,

Що над нею калинонька цвіте на морозі,

Що на тій калині листя кучеряві,

А між цвітом білесеньким ягідки криваві».

Шуміла калина листом зелененьким:

«Ой, що ж се я німа стою над моїм миленьким?

Поки ніж не крає, дерево не грає.

А хто вріже глибоченько, тому заспіває.

А хто вріже гілку, заграє в сопілку,

То той собі в серце пустить калинову стрілку».

Малюнок Ражди Надії, мами учня спеціальної школи «ШАНС»

Запитання

• 1. Які слова, на твій погляд, визначають головну думку цього вірша?
• 2. Охарактеризуй образ ліричної героїні.
• 3. Які ти знаєш перекази про калину? Запиши один переказ у зошит.

Колискова

Місяць яснесенький

Промінь тихесенький

Кинув до нас.

Спи ж, мій малесенький,

Пізній бо час.

Любо ти спатимеш,

Поки не знатимеш,

Що то печаль;

Хутко прийматимеш

Лихо та жаль.

Тяжка годинонько!

Гірка хвилинонько!

Лихо не спить...

Леле, дитинонько!

Жить — сльози лить.

Сором хилитися,

Долі коритися!

Час твій прийде, —

З долею битися, —

Сон пропаде...

Місяць яснесенький

Промінь тихесенький

Кинув до нас...

Спи ж ти, малесенький,

Поки є час!

Малюнок Чумаченко Тетяни, учителя ритміки спеціальної школи «ШАНС»

Запитання

• 1. До кого звертається лірична героїня в поезії «Колискова»?
• 2. Яка головна думка цього вірша?

Домашнє завдання

1. Пригадай, які колискові тобі співала мама. Заспівай одну з них.

2. Вивчи напам'ять поезію.

• Колискова пісня — це пісня, яку співають тоді, коли заколисують, присипляють дітей.

Тиша морська

В час гарячий полудневий

Виглядаю у віконце:

Ясне небо, ясне море,

Ясні хмарки, ясне сонце.

Певно, се країна світла

Та злотистої блакиті,

Певно, тут не чули зроду,

Що бува негода в світі!

Тиша в морі... ледве-ледве

Колихає море хвилі;

Не колишуться од вітру

На човнах вітрила білі.

З тихим плескотом на берег

Рине хвилечка перлиста;

Править хтось малим човенцем,

В'ється стежечка злотиста.

Править хтось малим човенцем,

Стиха весла підіймає,

І здається, що з весельця

Щире золото спадає.

Як би я тепер хотіла

У мале човенце сісти

І далеко на схід сонця

Золотим шляхом поплисти!

Попливла б я на схід сонця,

А від сходу до заходу,

Тим шляхом, що проложило

Ясне сонце через воду.

Не страшні для мене вітри,

Ні підводнії каміння, —

Я про них би й не згадала

В краю вічного проміння.

Запитання

• 1. Прочитай уголос вірш. Які твої перші враження від нього?
• 2. Опиши морський пейзаж «В час гарячий полудневий». Які епітети (прикметники) використано в ньому?

1. Яка заповітна мрія є в ліричної героїні? Зачитай ці рядки.

2. Намалюй ілюстрацію до поезії. Організуй з друзями виставку робіт.

Запитання від ровесника

1. Поясни вислів «негода в світі» з вірша «Тиша морська».

2. Уяви себе композитором. Яку музику ти створив би до цієї поезії?

Домашнє завдання

Розкажи про свої мрії. Розповідь запиши в зошит.

Мрії

У дитячі любі роки,

Коли так душа бажала

Надзвичайного, дивного,

Я любила вік лицарства.

Тільки дивно, що не принци,

Таємницею укриті,

Не вродливі королівни

Розум мій очарували.

Я дивилась на малюнках

Не на гордих переможців,

Що, сперечника зваливши,

Промовляють люто: «Здайся!»

Погляд мій спускався нижче,

На того, хто, розпростертий,

До землі прибитий списом,

Говорив: «Убий, не здамся!»

Запитання

• Який настрій передає поетеса у своєму вірші? А який настрій ця поезія викликала в тебе? «Розфарбуй» свій настрій.

1. Про що мріяла, чого бажала Леся «у дитячі любі роки»?

2. Поясни, як ти розумієш слово «сперечник».

Запитання від ровесника

1. До слова «мрія» добери спільнокореневі слова. Із одним словом склади речення.

2. Хто такі лицарі? Що тобі про них відомо?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 9 клас Пономаренко, Тороп (F70)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)