Войти
Закрыть

Марко Вовчок (1833—1907). Інститутка

9 Клас

Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася. Уродись, кажуть, та і вдайся... Було, мене й б’ють (бодай не згадувать!) — не здержу серця, заплачу; а роздумаюсь трохи — і сміюся. Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче, — то так і моє лишенько. Якби мені за кожною бідою моєю плакати, досі б і очі я виплакала. Батька-матері не зазнаю: сиротою зросла я, при чужині, у людях. Хоч не було діла важкого, — так забували про мене, чи я не голодна, не холодна, чи жива я... На десятоліттях взяли мене в двір. Стара пані була не що, сумирна собі, — може, тому, що вже благенька була, ледве ноги волочила, а заговорить — тільки шам-шам, одразу й не розбереш; так куди вже бійка! Не на умі. Увесь день на ганочках; нічка йде — охає та стогне. А за молодого віку, славлять, вигадочки були чималі і в неї... та треба ж колись і перестати. За мене, то вже в дворі жили ми спокійненько; одно було горе, що з двору й ступити не пустять. Хіба вже на велике свято, що до церкви одпросимось, а в неділю й не думай. «Розволочитесь, — було, каже пані гніваючись, — не пущу!.. Не той ще вік ваш, щоб Бога пильнувати: ще матимете час, — не зараз вам умирати». Сидимо, було, день при дні у дівочій та робимо. А тихо коло тебе, як зачаровано. Тільки пані заоха або хто з дівчат на ухо за чим озветься, котора зітхне з нуду. Докучає, було, та робота, докучає, — аж пече; та що врадиш? Спасибі хоч за те, що не б’ють десять раз на день, як от по інших чуємо. А як коли, то, було, звеселіємо не знать чого. Веселенько нам, — аж серце трепече! Коли б воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало... Не всмілимось!.. Ізглядуємось, та сміх нас так і бере. То одна моргне бровою, а друга їй одморгує; то прив’яжуть тую до стільчика косою; інша зскочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула, — крутиться, вертиться, тільки рукава май-май-май... Чого, було, не виробляємо!...
0 Переглянути

Марко Вовчок (1833—1907)

9 Клас

Літературний псевдонім Марко Вовчок належить Марії Вілінській, авторці прозових творів на теми з народного життя. Народилась Марія Олександрівна Вілінська 10 (22) грудня 1833 року в маєтку Єкатерининське Орловської губернії в небагатій дворянській сім'ї. Освіту одержала в приватному пансіоні в Харкові, потім деякий час провела в Орлі у своєї тітки як вихователька її дітей. Там вона зустріла українського фольклориста і етнографа Опанаса Марковича, засланого в Орел за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, і згодом вийшла за нього заміж. Разом із чоловіком письменниця переїхала до України, жила в Чернігові, Києві, Немирові. Перебуваючи в Україні, зацікавилась українською історією й фольклором. Невдовзі її інтереси поширились на літературу. У 1856 р. Марія Олександрівна розпочала літературну діяльність під псевдонімом Марко Вовчок. Здобувши перше літературне визнання, Марко Вовчок не припиняла своєї творчості. Вона виїхала до Петербурга, а потім за кордон. Побувала в Німеччині, Швейцарії, Італії, надовго зупинилась у Франції. У Парижі письменниця співпрацювала з літературними часописами, входила до редколегії юнацького журналу. Декілька її казок та оповідань вийшли в цьому виданні. Повернувшись до Російської імперії, письменниця оселилась у Петербурзі, працювала в журналі «Отечественные записки», вела рубрику зарубіжної літератури. У цей час вона багато перекладала. Їй належать переклади творів Жуля Верна, Ганса Крістіана Андерсена, Болеслава Пруса та інших видатних майстрів слова....
0 Переглянути

Українська історія в «Чорній раді». Чорна рада

9 Клас

По весні 1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих конях, ізближались до Києва з Білогородського шляху. Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий по одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий «козарлюга». Коні в їх потомлені, одежа й тороки позапилювані: зараз було знати, що ідуть не зблизька. 1 На електронному освітньому ресурсі interactive.ranok.com.ua ви знайдете повний текст твору. Не доїздячи верстов зо дві чи зо три до Києва, взяли вони у ліву руку да й побрались гаєм, по кривій доріжці. І хто тільки бачив, як вони з поля повернули в гай, усяке зараз домислялось, куди вони простують. Крива доріжка вела до Череваневого хутора, Хмарища. А Черевань був тяжко грошовитий да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню війну з ляхами. Річ тут про Богдана Хмельницького, як він років з десяток шарпав з козаками шляхетних ляхів і недоляшків. От тоді-то й Черевань доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва. Було вже надвечір. Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розливалось по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах і по молодій травиці. Пташки співали і свистали усюди по гаю так голосно да гарно, що все кругом неначе усміхалось. А подорожні були якось смутнії. Ніхто б не сказав, що вони ідуть у гості до веселого пана Череваня....
0 Переглянути

Українська історія в «Чорній раді»

9 Клас

В історичному романі розповідається про події минулого. Це не наукове дослідження історії, а художній твір. Тому історична правда в ньому поєднується з художнім вимислом. Персонажі такого роману можуть мати реальних історичних прототипів, однак письменник керується у їх змалюванні власними ідейними переконаннями, віддає перевагу художній правді. Історичний роман — це великий епічний твір на історичну тему, що поєднує історичну правду з художнім вимислом. Повна назва роману П. Куліша — «Чорна рада. Хроніка 1663 року» — містить жанрове уточнення. Хронікою називають літературний твір, у якому послідовно розкриваються події за певний проміжок часу. Якщо у звичайному історичному романі на передньому плані перебувають характери та стосунки дійових осіб в історичних обставинах, то в хроніці організуючою силою сюжету виступає сам хід часу, якому підпорядковані дії та долі персонажів. П. Куліш надав своєму роману рис хроніки — у часовій послідовності розповів про основні події важливого в українській історії року. Опрацьовуємо прочитане 1. У чому полягають особливості історичного роману? 2. Чи обов'язково в ньому діють реальні історичні особи? 3. Якою є повна назва роману П. Куліша? 4. Розкрийте особливості жанру роману-хроніки. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ Роботу над романом П. Куліш розпочав у середині 40-х років. Перші розділи твору були надруковані в 1845 році в журналі «Современник». Арешт 1847 року завадив подальшій роботі письменника. На публікацію його творів була накладена заборона. Лише в 1857 році П. Куліш підготував до друку й видав повну версію роману. Появу твору привітав Тарас Шевченко. У листі до Куліша він писав: «Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливо, спасибі тобі за "Чорну раду". Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти зробив, що подарував "Чорну раду" по-нашому»....
0 Переглянути

Пантелеймон Куліш (1819—1897)

9 Клас

У 40-х роках П. Куліш познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим, іншими учасниками Кирило-Мефодіївського товариства. На той час він уже був автором низки прозових і поетичних творів. Доля привела його до Петербурга, де він викладав у гімназії та в університеті. У 1847 році Петербурзька академія наук відрядила П. Куліша за кордон для вивчення слов'янських мов та культур. У Варшаві його заарештували за причетність до Кирило-Мефодіївського товариства й повернули до російської столиці. Після кількох місяців ув'язнення письменник потрапив на заслання до Тули, де провів понад три роки. У цей час він багато працював, писав нові твори. Після заслання П. Куліш спочатку жив у Петербурзі, згодом був чиновником у Варшаві. Письменник брав активну участь у громадському житті, провадив широку культурну й освітню діяльність. Водночас він намагався осмислити ситуацію в українському суспільстві, визначити перспективи подальшого культурного розвитку....
0 Переглянути

Вплив Біблії на творчість і світогляд Тараса Шевченка. «Злоначинающих спини...»

9 Клас

Творчість Т. Шевченка має світове значення. Вона по праву належить до кращих культурних надбань людства. Учені не раз порівнювали поета з такими визначними митцями, як Міцкевич, Пушкін, Байрон, Гейне, Гюго. Завдяки Шевченкові світова література збагатилася новим поглядом на життя простої людини. Сьогодні поезія Т. Шевченка перекладена більшістю мов світу, а його «Кобзар» привертає увагу шанувальників слова як визнана літературна класика світового рівня. Значення Т. Шевченка не вичерпується лише мистецьким виміром його особистості. Він став одним із творців української нації. Юрій Луцький у зв'язку з цим писав: «Творчість Шевченка становить чіткий вододіл у розвитку ідей. Шевченкові поетичні твори висловлюють національну самосвідомість у таких категоричних термінах, до яких ніхто раніше не звертався. Якщо під націоналізмом розуміти обстоювання основних людських прав (соціальних, національних, культурних і мовних), тоді Шевченко справді націоналіст. Його вимоги соціальної справедливості й національного самовияву по суті являли собою декларацію незалежності». Для багатьох поколінь українців поет був і залишається справжнім національним пророком, символом високих духовних можливостей української людини....
0 Переглянути

Вплив Біблії на творчість і світогляд Тараса Шевченка. Ісаія. Глава 35

9 Клас

Звернення людини до Бога зазвичай називають молитвою. Справжня поезія й молитва мають багато спільного. Їх єднає щирість і гранична чесність. Викладаючи думки й почуття у формі молитовного звернення, Т. Шевченко поєднує натхненне поетичне слово з елементами релігійної молитовної традиції. Його вірш «Злоначинающих спини...» є одночасно і пристрасним молитовним проханням. Автор просить не карати, а лише спинити тих, хто задумує зло. Він молиться за вищу підтримку для добротворців та янгольську охорону для всіх чистих серцем. Виносячи свою віршовану молитву на суд читачів, поет немовби запрошує приєднатися до виголошення спільного молитовного прохання за «єдиномисліє» і «братолюбіє». Можна лише захоплюватися величчю особистості геніального поета, який, попри всі життєві випробування, що випали на його долю, зберіг у своєму серці віру в перемогу добра....
0 Переглянути

Вплив Біблії на творчість і світогляд Тараса Шевченка

9 Клас

Тарас Шевченко добре знав Біблію, любив її перечитувати. Він захоплювався духовним змістом біблійних книг, цінував їх за сповідування високих моральних ідеалів. Однак не лише це приваблювало поета. Він сприймав Біблію як джерело справжньої релігійності, в основу якої покладено любов до ближнього. Недарма звернення до Бога як утілення любові й вищої справедливості відчувається в усій Шевченковій творчості. Бог уособлює віру поета в неминучу перемогу правди над кривдою, добра над злом. Підтримуючи постійний зв'язок зі своїм народом, поет віддавав перевагу простоті народної релігійності, яка понад усі формальні прояви християнства ставила щиру віру в перемогу справедливості. У його творах народний оптимізм органічно поєднався з християнськими уявленнями про братолюбство як основу гармонійних взаємин у суспільстві. Герої Шевченкових поезій звертаються до Бога, нарікаючи на безкарність зла. Немало поезій містять монологи, що являють собою стилізовані молитовні звернення. Але в усіх випадках духовна розмова поета з Богом сповнена глибокої й непохитної віри в перемогу добра....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 104 105 106 107 108 109 110 111 112 ... 229
Назад

Навігація