Войти
Закрыть

Павло Тичина (1891—1967)

5 Клас

«Пам’ятаю себе в дитинстві дуже рано: мене ще на руках носили. День. Теплінь. Світло-зелене віття звідкись звисає наді мною. Блищить вода. Ось тут вона, внизу, і десь там — подалі. Очевидно, це була весняна пора. Як я спостерігав уже пізніше, будучи підлітком, весною в нашому селі, на Подолі, вода по пояс заливала прибережний тонкий, що без вітру гнувся, верболіз, перехлюпувала через насип над ровами й затоплювала наш і наших сусідів городи. Підсвідомо відчуваю: щось навколо мене діється, але що саме і як — ще не міг я своїм розумінням охопити. Щось рухається, коливається, звучить — і луною своєю вдалині відгукується. Чи були це веселі ігри дівчат на Подолі, чи співалися там пісні-веснянки — не міг я ще усвідомити. Тільки одне вловлював: рух і звук, радісні обличчя і колір гілок, блиск і воду, що пахла свіжістю...» «Через паркан дивлюсь у цвинтар. Висока, трикутна, із дощок збита халабуда, з навісом над столиком. Це означає, що на цьому місці стояв жертовник, як ще була стара церква. Там далі за нею — чотирикутна капличка з дощаним високим дахом, який увінчує з заліза викуваний узорний хрест. Капличка побілена. Жертовник у синю фарбу покрашено. А на синьому тлі білою фарбою змальовано чашу, а з боків їй дві квітки (в розрізі), які часто малюють і на скринях — тільки на скринях вони повні, як живі півонії, а тут немовби розсічені впродовж і змальовані в розрізі. Я довго дивлюсь на ці квітки й думаю, все думаю: як гарно бути малярем! Як гарно вміти малювати!»...
0 Переглянути

Тарас Шевченко (1814—1861). Степан Васильченко «В бур’янах» (Скорочено)

5 Клас

Року 1814, з 26 на 27 лютого старого стилю, темної ночі, перед світом у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село огник: народилась нова панові кріпацька душа, а Україні — її великий співець Тарас Шевченко... Батько був веселий, подавав бабі (повитусі) то те, то друге, жартував, допитувався, щоб долю народженому вгадала. Баба завжди до цього — з охотою. Тепер чогось одмовчувалася... Далі почала розказувати: — У нас, у бабів, є така приміта, що коли перше ніж зайти до породильниці в хату та заглянеш знадвору у вікно, то в хаті побачиш долю народженого. Коли я заглянула у ваше вікно, то аж обімліла. Скільки я бабую — не доводилось бачити такого. Не знаю, чи й казати... Баба стишила голос. — А побачила я — сидить за столом повно всякого панства, а поміж панством — мужик стоїть, вичитує щось із паперів. А вони на нього кулаками махають, а підійти бояться. Коли це, де не візьмись, щось таке, як цар у короні, та як не схопляться з тим мужиком за барки: той за груди, а той за шию... Я, кажу, так і обімліла і дивитись далі побоялась... Так бач, що виходить, виросте твій син неабияка людина — буде змагатись з панами та з царями... А за що — сама догадайся. Кажуть же, що народиться такий, що волю в панів одніме... Хто знає — може, це й він....
0 Переглянути

Зірка Мензатюк (Нар. 1954 р.). «Таємниця козацької шаблі» (Скорочено)

5 Клас

Діти обійшли майдан, тоді Северин вирішив заглянути ще й у підземний хід, що з’єднував церкви і вів кудись за пагорб. Наталочка воліла лишитися надворі — досить з неї підземель, принаймні на сьогодні. Зручніше прилаштувалася під старою церквою, заплющила очі... Хотіла ще бодай на мить побачити битву. Навколо гомоніли люди, на сцені читець декламував рядки Шевченка про берестецьке поле: Наталочка щільніше стулила повіки, уявляючи знайомого молодого звитяжця і сивого січовика, яких бачила при переправі. ... Їх стояло три сотні на пагорбі, що, мов острів, височів серед болота. Старого важко було впізнати: чуб розметався, сорочка розхристалася, очі палали, а шабля в руці мигтіла, як блискавка. Поляки насідали, козаки відбивалися, не відступаючи ні на крок. Та й не мали куди відступати. Мабуть, бій тривав давно, козаки поморилися, декотрі були поранені, проте в очах світилося все те ж тверде завзяття. Наталочка помітила, що за боєм невідривно стежив якийсь вельможний чоловік у коштовних латах. Він щось сказав одному з своїх наближених, і той, пересилюючи дзенькіт шабель, закричав до козаків: — Панове запорожці! Ясновельможний король Ян Казимир подивований вашою відвагою, — («Так то сам король!» — збагнула Наталочка). — Він помилує вас, якщо складете зброю. Він візьме вас на службу за високу плату! Між козаками пішов якийсь рух. «Невже здаються?» — не то злякалася, не то зраділа дівчинка, але раптом збагнула, що вони робили: з-за поясів та з глибоких кишень своїх безкраїх шароварів діставали гроші і зневажливо, широким жестом сівачів кидали їх у твань....
0 Переглянути

Зірка Мензатюк (Нар. 1954 р.)

5 Клас

Ні, то не псевдонім. Я народилася на Буковині, а там люблять подібні імена: Калина, Півонія, Фіалка, Зірка. Вони мають свої церковні відповідники: Килина, Февронія, Теофіла, Зінаїда. Отож за документами я Зірка, а в церкві — Зінаїда. З комуністичною символікою моє ім’я не пов’язане (бо й про таке питають). Мої батьки по саме горло натерпілися від радянської влади і нізащо не назвали б мене по-радянськи. — Коли ви усвідомили, що хочете писати саме для дитячої аудиторії? — Коли в мене з’явилася донька, я зрозуміла, яким цікавим є світ дитини, як багато їй треба дізнатися. От тоді я й почала писати для дітей. Але то був тільки поштовх. Насправді казки вже давно сиділи в моїй голові і чекали свого часу. Свої літературні спроби в дитинстві я теж починала з казок. — Що Ви любили слухати й читати в дитинстві? — Усе, що розповідали старші, — казки, різні історії з маминого дитинства, смішні і страшні бувальщини, перекази про давнину. Прекрасною оповідачкою була моя хрещена — батькова сестра Сідоня......
0 Переглянути

Олександр Олесь (1878—1944). «Микита Кожум’яка» (Скорочено)

5 Клас

Вираз лягли хмари на чоло означає засмутитися, а стала сполука слів бити чолом має значення вітати когось, висловлюючи пошану або просити когось щось виконати. Уведи ці вирази в речення. 2. Яке значення слова палкий у наступних реченнях? Невже у нас немає мужа Палкого серцем, молодого... (Олександр Олесь). У гаю далекім, в гущавині пишній, Квіти гранати палкі розцвітають (Леся Українка). День був палкий, гарячий (Панас Мирний). 3. Про Посланця від Змія у творі сказано: Такий він чорний, як та ніч!.. Прочитай, які лексичні значення має слово чорний: • колір сажі, вугілля; • який передвіщає горе, страждання; • важка робота, часто пов’язана із брудом. Яке із цих значень має слово чорний у тексті? Свою відповідь обґрунтуй....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 229
Назад

Навігація