|
Зовнішність. «Невеликий, хоч сильний мужчина. Велике чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте... А заговорить — і вже здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!» (М. Коцюбинський). Вдача. «Франко був дуже точною, старанною людиною. Коли вже щось обіцяв, то виконував сумлінно і вчасно. Працював він багато і плідно, не любив витрачати час на пусті балачки. Якщо брався за якусь роботу, то поринав у неї з головою. У вільний же час був ласкавим порадником, привітним господарем... Він швидко вирішував будь-яку справу, швидко писав. Ця швидкість поєднувалась у нього з високою якістю, бо до слова він ставився надзвичайно вимогливо». Батько «терпіти не міг людей, які не додержували слова, не виконували обіцянок, не приходили в умовлений час...» (Т. Франко, син І. Франка). «...Нерадо робив нові знайомства і неохотно запускався в розмови... був мовчазний і не любив звірятися перед ким-будь» (М. Мочульський, літературознавець). Захоплення. Любив Іван Франко прикрашати подвір’я свого будинку. Кругом хати, як згадує донька поета Анна, росли яблуні, груші, вишні, а обіч стежки — кущі порічок, аґрусу, малини... Письменник дуже любив тварин. Часто їхня оселя нагадувала «звірячу клініку» з покаліченими тваринами, яких Франки підбирали на вулиці й лікували вдома. Франка вважають засновником туристичного руху в Галичині. Ще в студентські роки він організовував піші мандрівки Галичиною і Карпатами. Один із віршів, написаний із цієї нагоди, став спортивним гімном Галичини. Справжньою пристрастю була риболовля: без вудок, голими руками віртуозно ловив форель....
|