|
До усної народної творчості належать прислів’я та приказки — короткі влучні вислови, у яких у художній формі відображено різні явища життя. Вони є узагальненою пам’яттю народу, висновками з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Прислів’я — це народний вислів повчального змісту, що виражений реченням. Наприклад: Вік живи, вік учись. Прислів’я вживають тоді, коли треба щось наголосити, виділити основну думку з усього перед цим сказаного або дати оцінку побаченому, почутому, зробленому. Прислів’я, наче промінь прожектора, вихоплює найсуттєвіше. Приказка — це образний вислів. Він не формулює певного правила, не має повчального змісту. Наприклад: Не нашого поля ягода; Ганятися за двома зайцями. Виникають прислів’я та приказки постійно, але поширюються в народі й передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й найвлучніші з них. Справжні народні прислів’я поєднують у собі глибокий зміст із дуже простою, але образною формою. Їх легко запам’ятовувати й виголошувати. Найдавніші прислів’я і приказки пов’язані зі спостереженнями за природою, з трудовою діяльністю людей. У них відображено багатовікову боротьбу народу проти іноземних загарбників, постає образ мужнього, сміливого, нескореного героя, який звик до труднощів, але не потерпить знущань і ладен краще загинути, ніж утратити честь і волю. Такими народ хотів бачити своїх синів, ідеал такої поведінки пропонував їм у прислів’ях: Козак з біди не заплаче; Краще впадь, але не зрадь....
|