Войти
Закрыть

Захисниця покривджених і поневолених: Марко Вовчок (1833—1907). «Інститутка»

9 Клас

Уже першою своєю книгою — «Народними оповіданнями» — Марко Вовчок заявила про своє художнє кредо: змальовувати життя простих людей, покріпачений народ, позбавлений найголовнішого — волі. Так, в оповіданні «Козачка» зображено історію вільної дівчини Олесі, яка одружується з бідолахою-кріпаком, бо слухає голос свого закоханого серця. Олеся народилася в багатій козацькій сім'ї. Батьки дуже любили своє єдину дитину, випестили її, виростили життєрадісною, привітною, ласкавою. Дівчина закохалася у вродливого, але бідного парубка-кріпака Івана Золотаренка. Вона переконана, що щастя — не в багатстві, тому й міркує так: «Що, — каже, — по тому, що буде вільний, коли не буде любий?» Проте, одружившись із кріпаком, Олеся відчула на собі весь тягар кріпацького життя. Пан насильно розлучив батька з родиною, матір — із синами. Навіть після смерті чоловіка вона не домагалася звільнення з кріпацтва, бо не знала закону, що вільна козачка після смерті чоловіка-кріпака могла стати незалежною. Бідолашна жінка помирає в невимовних стражданнях. Оскільки джерело «Народних оповідань» — розповіді простих людей про власне життя, то їхні історії письменниця змальовувала ніби зсередини, використовуючи голос самого героя. Відтак така задушевна розповідь-сповідь розкривала його духовний світ, найпотаємніші думки, почування, мрії. Найчастіше такими оповідачами виступали жінки-селянки, найбільш принижені й зневажені в суспільстві («Сестра», «Одарка», «Викуп», «Ледащиця», «Горпина»). У «Народних оповіданнях» сам український народ заговорив про свої страждання й надії на визволення. Уже не окремі вади злих панів, як у творах Г. Квітки-Основ'яненка, а весь несправедливий лад заперечується у творах Марка Вовчка....
0 Переглянути

Захисниця покривджених і поневолених: Марко Вовчок (1833—1907)

9 Клас

Марко Вовчок — псевдонім Марії Олександрівни Вілінської. Її твори належать трьом літературам — українській, російській, французькій, проте найбільше вона зробила для українського письменства, збагативши його оригінальними творами. Це перша жінка-письменниця в українській літературі, яка не лише здобула популярність і визнання, а й увійшла в коло таких уже добре відомих корифеїв вітчизняного письменства, як Т. Шевченко та П. Куліш. Її твори перекладалися російською мовою, і завдяки ним російський читач більше знав про Україну, яку тоді називали Малоросією. Життєвий і творчий шлях письменниці Марія Олександрівна Вілінська народилася 22 (10) грудня 1833 року в збіднілій дворянській родині в Орловській губернії. Дівчинка рано втратила батька, який, на думку одного з дослідників творчості Марка Вовчка Миколи Зерова, походив із західної губернії, і весь його рід, імовірно, білоруський, а не російський. Дитинство її не можна назвати щасливим — вітчим-алкоголік був егоїстичним і жорстоким. Щоб ізолювати доньку від нього і його товариства, мати часто відправляла її до своїх родичів Писарєвих, у яких підростав син Дмитро — майбутній російський критик. Тут вона вивчала іноземні мови (Марія Олександрівна знала вісім іноземних мов, серед них — англійську, німецьку, французьку, італійську, польську), багато читала художньої літератури, захоплювалася музикою. У дванадцятирічному віці її віддали до Харківського жіночого пансіону, а потім дівчина жила у своєї багатої тітки в Орлі на правах бідної родички — чи то вихованки, чи то виховательки тітчиних дітей. Зовсім юною, у 1851 р., Марія одружується з Опанасом Марковичем, фольклористом й етнографом1, членом Кирило-Мефодіївського братства, який за участь у ньому відбував трирічне заслання в Орлі....
0 Переглянути

Ратай на ниві української культури: Пантелеймон Куліш (1819—1897). «Чорна рада»

9 Клас

У більшості європейських літератур роман утверджується в кінці XVIII ст. Його трактують як вільний жанр без суворих правил, зорієнтований на змалювання приватної людини, у центрі якого, як правило, — любовна історія. Невипадково довгий час роман вважають спорідненим з романсом — ліричним твором про вічне кохання та незвичайні події, з ним пов'язані. Найвищого розквіту цей жанр досяг у ХІХ ст. Основоположником історичного роману був Вальтер Скотт, твори якого, присвячені переважно подіям шотландського Середньовіччя, стали відомі всій Європі («Айвенго», «Талісман», «Пуритани»). Але особливої популярності набули реалістичні романи Стендаля («Червоне і чорне»), О. де Бальзака («Батько Горіо», «Євгенія Гранде»), Г. Флобера («Мадам Боварі»), Е. Золя (цикл романів «Ругон-Маккари»), Ч. Діккенса («Домбі і син»), Ф. Достоєвського («Злочин і кара», «Брати Карамазови»). У них письменники художньо осмислювали суспільні конфлікти, питання моралі, відтворювали найтонші й найскладніші порухи душі, характери в їх формуванні, становленні та розвитку. Кращі зразки цього жанру стали скарбницею світової літератури, без знайомства з якими не можна уявити сучасну освічену людину. Хронологічно першим в історії української романістики є твір Пантелеймона Куліша «Чорна рада» (1857). Закономірно виникає питання: чому так запізно, порівняно з іншими європейськими літературами, виникає український роман? Відповідь на поверхні: драматичні зовнішні обставини, найперше, соціально-політичні, не сприяли появі книг великого формату, до яких належить роман. Це й заборона української мови, і цензурні перешкоди, і навіть відсутність типографських можливостей — невеличку поетичну збірочку ще можна було випустити у світ, а от кількасотсторінковий роман — майже неможливо! Уже в 90-х роках ХІХ ст. І. Нечуй-Левицький з болем писав про ці проблеми, отже, вони тривали й далі: «...ходить така чутка, що є приказ цензорам не пускати українських книжок, здорових та показних, а тільки дрібненькі та маленькі казки, водевілі тощо, задля того, щоб українська література була непримітна і не мала впливової та ще й культурної сили і вартості»....
0 Переглянути

Ратай на ниві української культури: Пантелеймон Куліш (1819—1897)

9 Клас

Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 серпня (26 липня) 1819 р. в містечку Вороніж Глухівського повіту на Чернігівщині (тепер Шосткинського району Сумської області). Його ім'я, за християнською традицією, визначив день святого Пантелеймона. За язичницькими віруваннями, це й жнивне свято Паликопа, коли грім підпалював збіжжя, спричиняючи великі пожежі. Можливо, тому письменник пізніше називав себе «гарячим Пантелеймоном», підкреслюючи тим самим не лише зв'язок свого імені з вогнем, полум'ям, а й особливість характеру — невгамовного, бурхливого, палкого й енергійного. Полюбляв він, і коли його кликали «Паньком Олельковичем», — це підкреслювало зв'язок по батьковій лінії з київськими князями Олельковичами. Деякі зі своїх творів він підписував псевдонімом Пантелеймон Олелькович. Насправді ж найближчі родинні корені письменника — козацькі. Його батько походив з козацької старшини, а мати — з родини сотника. Дитинство хлопчика овіяне народними піснями, переказами про козацьке минуле, які він чув від матері й сестри, котрих рано втратив. Азам грамоти його навчила сестра, а далі — навчання в Новгород-Сіверській гімназії, у стінах якої П. Куліш знайомиться зі збірником українських народних пісень, виданих М. Максимовичем, першим ректором Київського університету Святого Володимира. Захоплений красою народного слова гімназист сам починає записувати народні пісні, а також читає твори П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'яненка. У гімназії він пише і своє перше оповідання «Циган», яке стало літературною обробкою почутої від матері казки. Саме фольклор, українська книга визначили його захоплення літературою, його українську ідею....
0 Переглянути

Біблія в житті Тараса Шевченка. Творчість Тараса Шевченка і її роль в історії української літератури

9 Клас

Ушанування пам'яті поета в Україні й за кордоном. Твори Т. Шевченка перекладені більш ніж 130-ма мовами народів світу. Сотні перекладачів у різних країнах зверталися до Шевченкового слова, чимало з них спеціально вивчали українську мову, щоб читати поетові твори в оригіналі. Крім перекладів, друкуються наукові розвідки про життя і творчість українського поета в Болгарії, Німеччині, Канаді, США, Польщі, Англії, Франції, Італії. Інтерес до творчості Т. Шевченка зростає в Японії, Китаї, країнах Латинської Америки, Африки, в Австралії. З 1962 р. щорічно присуджується премія імені Т Г. Шевченка за найвидатніші досягнення в літературі й мистецтві. На тексти й мотиви творів Т. Шевченка створено близько 500 музичних творів (хорових, оперних, сольних, хореографічних та інших). Всесвітня слава Кобзаря засвідчена численними пам'ятниками, установленими і в Україні (на рідній землі Кобзаря їх налічується 1256), так і в різних куточках світу. Перше погруддя поета було встановлене ще наприкінці ХІХ ст. на півострові Мангишлак, у форті Олександрівському (колишньому Новопетрівському укріпленні, де служив Т. Шевченко). Кошти на його спорудження збирали офіцери-демократи. Цей пам'ятник проіснував до 1920 р. Уже у ХХ ст. з'явилися монументи Кобзареві в Канаді, США, Румунії, Франції. Скажімо, відкриття пам'ятника у Вашингтоні в 1964 р. перетворилося на урочисте свято, на якому з промовою виступив екс-президент США Дуайт Ейзенхауер. І сьогодні в різних куточках світу пам'ятають про великого українського поета, віддають йому шану. Так, у 2008 р. в Пекіні відкрито єдиний не лише в Китаї, а й у всьому азіатському регіоні пам'ятник Т. Шевченку. У 2010 р. в столиці Данського королівства з'явився монумент українському поету, який є першим і поки що єдиним у Скандинавії. Усього в світі налічується близько 500 пам'ятників Кобзареві....
0 Переглянути

Біблія в житті Тараса Шевченка. Світова велич Тараса Шевченка

9 Клас

Справді геніальним поетом називають того, хто, пишучи про національні проблеми, зумів піднятися до їхнього загальнолюдського потрактування. Світова велич письменника визначається і його внеском у світовий літературний процес, і впливом на читача, і новаторськими пошуками ідей та оригінальних мистецьких засобів. Т. Шевченко силою свого полум'яного й художньо довершеного слова, силою своєї загальнолюдської правди переступив кордони рідної України. Він оспівав багатостраждальний український народ, український світ так пронизливо тонко, так влучно, так щиро, як міг це зробити справжній син. Поет безмежно любив свій народ, вірив у нього, вбирав у своє велике синівське серце всі його проблеми, біди, бо сам вийшов з народу. Він відтворив кріпаччину як світове зло. Мистецтвознавець Вадим Скуратівський з приводу цього зазначив: «Саме Шевченко вперше в історії (і не літератури, а людства) порушив... тисячолітню німоту...» соціальних низів. Так само потужно поет писав про національне поневолення рідного народу. Водночас осердям його творчості є загальнолюдські моральні й духовні цінності, так звані «вічні» теми й мотиви — Бог, правда, добро, воля, справедливість, любов, доля, материнство....
0 Переглянути

Біблія в житті Тараса Шевченка. Молитва як жанр у творчості Тараса Шевченка: «Злоначинающих спини...»

9 Клас

Протягом травня 1860 року Т. Шевченко написав кілька поезій, об'єднаних жанром молитви. Одна із них — «Злоначинающих спини...». Літературознавчі координати Молитва — літургійний жанр, який передбачає прославлення Бога, звернення до Його милості з проханням про допомогу, прихильність, захист. Водночас це і ліричний жанр, який нагадує медитацію. В українській поезії ХІХ століття до нього зверталися Т Шевченко, П. Куліш, О. Кониський. Поезія Т. Шевченка «Злоначинающих спини...» складається із чотирьох строф. Цей невеликий за обсягом текст несе в собі великий емоційний заряд любові — почуття, яке, без перебільшення, перемагає життєві негаразди і суспільні катаклізми. Композиційно вірш побудовано за принципом звертання — спочатку до «злоначинающих», потім — до «доброзиждущим», «чистих серцем», як завершальний акорд — до всіх:...
0 Переглянути

Біблія в житті Тараса Шевченка. «Ісаія. Глава 35»

9 Клас

Іудейський пророк Ісаія жив у VIII ст. до н. е., походив з аристократичної родини. Він є автором окремих глав книги Старого заповіту, названої його ім'ям. Глава 35 присвячена пророцтву про щасливе життя, яке колись настане для людей. Її Т. Шевченко використав, щоб написати своєрідний гімн вільним людям на вільній землі. Нагадаємо, що мотив щасливого майбутнього звучав у таких творах, як «Заповіт», «На панщині пшеницю жала...», «І Архімед, і Галілей...». У них згадано «сім'ю вольну, нову», власне «веселе поле», «оновлену землю». Це, за уявою поета, маркери нового життя. Вірш має підзаголовок «подражаніє», тобто наслідування біблійного пророцтва. Проте в ньому відсутній викривальний пафос. Натомість утверджується всезагальна радість людей, звільнених від пут рабства. Розпочинається твір зверненням до землі «неполитої», «не повитої квітчастим злаком» — ідеться, як і в біблійному тексті, про пустелю. Ліричний герой хоче бачити її перетворення на квітучий рай, сповнений зелені, рожевих квітів, а, головне, осяяний Божим омофором. Цей образ у цій строфі визначальний. У прямому значенні омофор — це назва частини одягу священика. У переносному — символ піклування Христа, його апостолів, мучеників, усіх святих про спасіння людей. У Т. Шевченка ці значення переплітаються. Омофор «дорогий», «золототканий», «хитрошитий» нагадує одяг. Омофор «добром та волею підбитий» — це вже символічний образ опіки Божої, яка разом з честю і славою мають огорнути землю. Так постає викінчений образ оновленого квітучого краю, у якому «...люде темнії, незрячі, / дива Господнії побачать»....
0 Переглянути

Біблія в житті Тараса Шевченка

9 Клас

Біблія супроводжувала Т. Шевченка протягом усього його життя. Із цією Вічною книгою він познайомився ще в дитинстві: слухав біблійні легенди, пісні, житія святих, розглядав ікони. Уже в зрілому віці поет звертався до Біблії, щоб знайти відповіді на питання, які хвилювали його. З неї він запозичував сюжети, образи, мотиви, котрі переплавлялися завдяки його таланту в оригінальні твори. Так народилися «Псалми Давидові», «Ісаія. Глава 35», «Царі», «Подражаніє 11 псалму», «Во Іудеї во дні они», «Марія», «Подражаніє Ієзекіїлю. Глава 19», «Осії глава XIV», «Саул». З Біблії узяв Т. Шевченко епіграфи до таких творів, як «Тризна», «Сон» («У всякого своя доля...»), «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим...», «Неофіти». А, як відомо, епіграф — своєрідний компас у розумінні художнього твору, його основної думки. Поет знав напам'ять частину Біблії, Псалтир. Він — свідомий християнин — вважав Бога всюдисущим і милосердним, оплотом духовності людини. Т. Шевченко звертався до Нього зі щирою молитвою, прохаючи про долю-талан, про натхнення, а найбільше — про любов («Молитва»):...
0 Переглянути

Тема жіночої долі у творчості Тараса Шевченка. «Марія»

9 Клас

Історія створення. В одному з листів у 1850 р. Т. Шевченко писав: «Новый Завет я читаю с благоговейным трепетом. Вследствие этого чтения во мне родилась мысль описать сердце матери по жизни Пречистой Девы, матери Спасителя». Отож задум поеми виник у поета в період заслання, а реалізувався в 1859 р., коли твір було написано. Уперше його надруковано в 1876 р. у празькому виданні «Кобзаря». Ідейно-тематичний зміст. У поемі « Марія» наскрізна у творчості Т. Шевченка тема материнства досягла найвищої точки розвитку. Якщо Катерина не змогла пережити свою ганьбу, то вже наймичка Ганна знаходить у собі сили й мудрість зробити свого сина щасливим. Досягає вона цього завдяки саможертовному вчинку — відмові від визнання власного материнства. У поемі «Марія», створеній за біблійною історією, мати Боголюдини думає лише про одне — про долю сина, заради якого вона живе, якого виховує та навчає добра й любові до всіх людей. Власне, цей образ — головний у творі. Це засвідчує й назва поеми. Марія — сирота, вона розцвіла «рожевим квітом» у Йосипа-тесляра, який усім серцем полюбив цю красиву і скромну дівчину. Вона працьовита, весела, жвава, проте із сумом і тривогою думає про своє майбутнє. Дівчина дуже чутлива до краси природи, уважна до старого Йосипа. Вона піклується про нього, готова стати йому за дитину, аби полегшити життя цього хоч убогого, але доброго й щирого чоловіка. Проте в долю цієї родини втручається випадок. Візит несподіваного гостя — апостола, котрий проголошував народові прихід Месії й за те був убитий, настільки вражає дівчину, що...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 79 80 81 82 83 84 85 86 87 ... 229
Назад

Навігація