Войти
Закрыть

Пантелеймон Куліш (1819—1897)

9 Клас

У 40-х роках П. Куліш познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим, іншими учасниками Кирило-Мефодіївського товариства. На той час він уже був автором низки прозових і поетичних творів. Доля привела його до Петербурга, де він викладав у гімназії та в університеті. У 1847 році Петербурзька академія наук відрядила П. Куліша за кордон для вивчення слов'янських мов та культур. У Варшаві його заарештували за причетність до Кирило-Мефодіївського товариства й повернули до російської столиці. Після кількох місяців ув'язнення письменник потрапив на заслання до Тули, де провів понад три роки. У цей час він багато працював, писав нові твори. Після заслання П. Куліш спочатку жив у Петербурзі, згодом був чиновником у Варшаві. Письменник брав активну участь у громадському житті, провадив широку культурну й освітню діяльність. Водночас він намагався осмислити ситуацію в українському суспільстві, визначити перспективи подальшого культурного розвитку. Останні роки життя П. Куліш провів на хуторі Мотронівка на Чернігівщині, помер 2 (14) лютого 1897 року....
0 Переглянути

Тарас Шевченко (1814—1861)

9 Клас

Власником Кирилівки тоді був Павло Енгельгардт. За його наказом управителі шукали обслугу для панського двору. Тараса Шевченка, який звернувся по дозвіл на навчання, вирядили до Вільна, де жив поміщик. Управителі в загальному списку нових слуг навпроти прізвища Шевченка зробили важливий запис: «Годиться як кімнатний живописець». Так розпочалося життя Т. Шевченка поза межами батьківщини. 1829 року Тарас прибув до Вільна (тепер Вільнюс — столиця Литви). Дізнавшись про талановитого хлопця, пан вирішив виховати для своїх потреб кріпосного художника. У Вільні Тарас був недовго: Енгельгардт дістав службове призначення в Петербурзі. Після року навчання Т. Шевченко мусив залишити малярську науку й теж вирушити до столиці Російської імперії. Столичне життя відкривало перед талановитою людиною нові можливості. Тарас домігся дозволу на продовження навчання. Він потрапив до мистецької артілі Василя Ширяева, наполегливо працював, удосконалював свої навички. Однак на заваді життєвим планам стояло кріпацтво....
0 Переглянути

Микола Гоголь (1809—1852)

9 Клас

Микола Васильович Гоголь народився 20 березня (1 квітня) 1809 року в селі Сорочинці на Полтавщині. Його батькам належав невеликий маєток у селі Василівка. Дитячі роки він провів у мальовничій місцевості, де змалку чув українську мову, знайомився з народними повір'ями та звичаями. Після нетривалого навчання в Полтавському повітовому училищі М. Гоголь вступив до Ніжинської гімназії вищих наук. Захопився літературою, писав прозу й поезію, укладав учнівські рукописні журнали. Закінчивши гімназію, М. Гоголь переїхав до Петербурга, працював там чиновником і викладачем. Своїми прозовими й драматичними творами він завоював славу й визнання читачів. 1836 року письменник виїхав за кордон, жив у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії. Провівши в Західній Європі понад десять років, М. Гоголь повернувся до Російської імперії. Хвороба завадила йому реалізувати всі творчі задуми. Помер письменник 21 лютого (4 березня) 1852 року в Петербурзі. Приїхавши до Петербурга, М. Гоголь видав свою поему «Ганц Кюхельґартен». Невдовзі по тому, розчарований відгуками критиків, вирішив змінити напрям художніх пошуків. Письменник звернувся до тем з українського народного життя й розпочав роботу над збіркою «Вечори на хуторі біля Диканьки». Автор розповів про звичаї й вірування, побут, моральні уявлення українців. Захопившись козацькою історією, письменник зосередився на її вивченні, навіть мав намір написати історію України. Найбільш важливим історичним джерелом М. Гоголь уважав народні пісні. Його інтерес до історії позначився на збірці «Миргород»: повість «Тарас Бульба», уміщена в ній, дістала захоплені відгуки читачів....
0 Переглянути

Євген Гребінка (1812—1848)

9 Клас

Євген Павлович Гребінка народився 21 січня (2 лютого) 1812 року на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Походив із дворянської сім'ї. Початкову освіту здобув удома. Продовжив навчання в Ніжинській гімназії вищих наук. Після закінчення гімназії та нетривалого перебування на військовій службі Є. Гребінка близько двох років провів у батьківському маєтку. 1834 року він переїхав до Петербурга, працював чиновником, а з 1835 року викладав у різних навчальних закладах. Він також виявив себе як організатор українського літературного руху, упорядкував і видав літературний збірник «Ластівка» (1841). Є. Гребінка сприяв звільненню Тараса Шевченка з кріпацтва, допоміг здійснити перше видання «Кобзаря» (1840). Помер Євген Гребінка 3 (15) грудня 1848 року. Свої перші поезії Є. Гребінка написав ще в гімназії. Коли жив на батьківському хуторі, створив чимало байок, з яких уклав збірку «Малоросійські приказки». Цю збірку він видав 1834 року, одразу після переїзду до Петербурга. До історії літератури Є. Гребінка ввійшов як поет і прозаїк, особливо популярними стали його байки. Іван Франко зазначив, що «як байкопис займає Гребінка перше місце в нашім письменстві». Певний інтерес становлять його романтичні твори. Пісенна лірика поета й досі захоплює читачів. Вірш «Ні, мамо, не можна нелюба любить!» став основою відомої пісні, а російськомовна поезія «Чёрные очи» виконується як популярний романс. Перу Є. Гребінки належать також численні російськомовні прозові твори, кращі з яких тематично пов'язані з українським життям....
0 Переглянути

Петро Гулак-Артемовський (1790—1865)

9 Клас

Ще в Київській академії П. Гулак-Артемовський спробував віршувати, однак по-справжньому захопився творчою працею після переїзду до Харкова. Його байки з'явились на сторінках харківських журналів. Читачі чекали від талановитого автора нових творів, але від початку 30-х років поет майже повністю обмежив себе темами з приватного життя. Писав переважно «з нагоди» дружні послання, віршовані привітання, запрошення на сімейні урочистості. До історії літератури Петро Гулак-Артемовський увійшов як автор байок, балад, поетичних послань. У байках він засуджував кріпосників («Пан та Собака»), оспівував прагнення людини до волі («Дві пташки в клітці»), висміював непрактичність («Солопій та Хівря, або Горох при дорозі»). П. Гулак-Артемовський здійснив також низку перекладів із давньоримської, польської, німецької літератур, переклав біблійні псалми. Поет своєю творчістю сприяв зародженню романтичного напряму: його «Пан Твардовський» і «Рибалка» стали першими романтичними баладами в українській літературі. Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 16 (27) січня 1790 року в містечку Городище на Київщині. Походив із багатодітної сім'ї священника. Здобувши початкову освіту, навчався в Київській академії, потім учителював на Волині. 1817 року П. Гулак-Артемовський переїхав до Харкова, вступив вільним слухачем на словесне відділення університету. Після закінчення вищої школи та захисту магістерської дисертації працював викладачем, згодом був професором, деканом і навіть ректором університету. Помер П. Гулак-Артемовський 1 (13) жовтня 1865 року, похований у Харкові....
0 Переглянути

Література українського романтизму

9 Клас

Романтизм віддзеркалює розчарування людини в щоденних проявах життя й розбудовує сферу фантазії та мрії. Звідси походить специфічна для романтизму проблема «роздвоєності» світу. Герой романтичного твору прагне втекти від буденності до намріяного світу повноцінного життя. Романтизм — літературний напрям, у світоглядній основі якого лежить розбіжність між дійсністю і мрією. Він віддзеркалює розчарування людини в щоденних проявах життя й розбудовує сферу фантазії та мрії. Романтизм зародився наприкінці XVIII століття в Англії та Німеччині. Німецькі вчені й літератори помітно вплинули на слов'янський романтизм. Нові ідеї набули значного поширення в Україні завдяки освітній діяльності Харківського університету, у якому викладало чимало німецьких професорів. Засвоюючи європейський досвід, український романтизм доволі швидко набув виразних національних рис. Індивідуалізм — одна з ключових ознак романтизму. Романтичний герой завжди виділяється із загальної маси людей. Іноді він наділений незвичайними фізичними або духовними якостями, частіше це мрійник, здатний до глибоких і сильних переживань. Він не приймає приземленого повсякдення, а отже, завжди конфліктує з ним. Звідси випливає бажання відгородитися, утекти від одноманітності щоденного існування. Нерідко герой обирає для себе втечу, усамітнення, самозаглиблення. У літературі романтизму набувають поширення образи самотніх «утікачів» — мандрівників і подорожніх, для яких мандри (як у прямому, так і в переносному значенні) стають основним способом існування....
0 Переглянути

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843)

9 Клас

Григорій Федорович Квітка (Основ'яненко — літературний псевдонім) народився 18 (29) листопада 1778 року в селі Основа під Харковом. Походив із дворянської сім'ї, що мала козацьке коріння. Освіту здобув від приватних учителів, потім навчався в монастирській школі. За тогочасними звичаями батьки записали його на військову службу. Військова кар'єра Г. Квітку не привабила. Вихований у релігійному дусі, після відставки він вступив до монастиря, провів там декілька місяців як послушник. Розчарувавшись у монастирському побуті, чернецтва не прийняв. Залишивши монастир, Г. Квітка брав активну участь у громадському й культурному житті Харкова, керував справами Благодійного товариства. Сповідуючи прогресивні погляди на освіту, сприяв заснуванню Харківського інституту шляхетних панн. 1812 року він очолював Харківський театр. Письменника поважали за моральні й людські якості. Декілька разів його обирали предводителем (тобто почесним головою) дворян Харківського повіту. У різний час Г. Квітка обіймав відповідальні посади совісного судді та голови Харківської палати кримінального суду. Квітка входив до редакції журналу «Український вісник». Перші літературні спроби, тоді ще російськомовні, опублікував у цьому виданні та в журналі «Харківський Демокрит». Писав він і драматичні твори. Популярними стали «Сватання на Гончарівці» й «Шельменко-денщик». За роботу над українською прозою Г. Квітка взявся на початку 30-х років. У публічних виступах обстоював права української літератури, її значний художній потенціал. Прозові твори автор підписував як Грицько Основ'яненко, узявши псевдонім від місця свого народження. Йому судилося стати засновником нової української прози. Іван Франко зауважив, що Г. Квітка — «творець людової повісті, один з перших того роду творців у європейських письменствах»....
0 Переглянути

Іван Котляревський (1769—1838)

9 Клас

Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня (9 вересня) 1769 року в Полтаві. Його батько служив канцеляристом, дід був дияконом Успенської церкви. Здобувши початкову освіту, І. Котляревський продовжив навчання в духовній семінарії. Засвоюючи правила віршування та красномовства, семінаристи набували навичок володіння словом. Уже тоді І. Котляревський вирізнявся неабияким поетичним хистом, недарма товариші прозвали його римачем. У семінарії майбутній письменник познайомився з «Енеїдою» Вергілія.  Після семінарії І. Котляревський працював канцеляристом, згодом став учителем. Учителюючи на Полтавщині, він розпочав роботу над своєю «Енеїдою». Навесні 1796 року письменник вступив на військову службу, брав участь у російсько-турецькій війні, відзначився особистою хоробрістю. На початку 1808 року в чині капітана вийшов у відставку. Повернувшись до рідної Полтави, обійняв посаду керівника Будинку виховання дітей бідних дворян. Не шкодував сил на освітній ниві, виявив себе талановитим вихователем і педагогом. Найбільшим захопленням І. Котляревського був театр. Він любив театральне дійство, принагідно не відмовлявся зіграти роль в аматорській виставі. Коли 1818 року письменника запросили очолити Полтавський театр, він одразу пристав на цю пропозицію. Тоді І. Котляревський звернув увагу на бідність репертуару, що спонукало його взятися за перо. Так побачили світ п'єси «Наталка Полтавка» й «Москаль-чарівник», які забезпечили письменнику славу драматурга....
0 Переглянути

Нова українська література

9 Клас

Кінець XVIII століття став початком нової української літератури. Оновились жанри, змінилось коло авторів і читачів, а головне — з'явились нові герої з народного середовища. Література зображувала життя простих людей із його національними особливостями й таким чином підносила національну гідність українців. Вона, без перебільшення, перетворилась на літературу національного відродження. Потреба відродження була на часі, оскільки перед тим українці зазнали чималих утрат, унаслідок яких національна культура переживала кризу. Наприкінці XVIII століття українські землі потрапили до складу Російської й Австрійської імперій. Відійшов у минуле козацький устрій, російське військо знищило Запорозьку Січ. До територіального роз'єднання українських земель додалося роз'єднання соціальне: колишня козацька старшина одержала дворянські привілеї й у культурному плані значно русифікувалася, натомість найбільшу верству українського суспільства становило безправне кріпосне селянство....
0 Переглянути

Григорій Сковорода (1722—1794)

9 Клас

В академії Сковорода співав у студентському хорі. Григорія забрали до придворної капели в Санкт-Петербурзі, однак через кілька років він повернувся в Україну. Невдовзі випала нагода поїхати за кордон. Сковорода побував в Угорщині, Австрії, Німеччині, Італії. Закордонна мандрівка дозволила йому вдосконалити свою освіту, збагатила досвідом та новими враженнями. Удома Сковорода обрав близьку до своєї натури педагогічну працю. Він викладав поетичне мистецтво в Переяславському колегіумі, навіть написав підручник, у якому висловив прогресивні думки. Та це не сподобалося консервативному переяславському єпископу. Через конфлікт із керівництвом Сковорода мусив полишити викладання й повернувся до Київської академії, де вдосконалював освіту у вищому богословському класі. Невдовзі його запросили на Полтавщину вчителем до сина багатого поміщика. Розмірене сільське життя дозволяло більше віддаватися філософським роздумам. 1759 року Сковорода повернувся до викладання, працював у Харківському колегіумі з перервами впродовж дев'яти років. Та через незгоду з керівництвом філософ залишив посаду викладача. Наступні двадцять п'ять років він провів у мандрах. Цей час Сковорода присвятив улюбленому філософствуванню, писав художні твори, просто спілкувався з людьми....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 104 105 106 107 108 109 110 111 112 ... 229
Назад

Навігація